ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.01.2003 Справа N 2-5/8820-2002
Вищий господарський суд України у складі: судді Москаленка В.С.-
головуючий, суддів Джунь В.В. і Селіваненка В.П.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Євпаторійської
об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки
Крим (далі - ОДПІ)
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 22.10.2002 p.
зі справи № 2-5/8820-2002
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Слов'янська
єдність", м. Євпаторія Автономна Республіка Крим (далі - ТОВ
"Слов'янська єдність")
до ОДПІ
про визнання недійсними податкових вимог ОДПІ від 24.05.2002 p.
№ 1/473/24-1 та від 25.06.2002 p. № 2/678/24-1.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача: А.А.А.,
відповідача: не з'явились.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя
Гаврилюк М.П.) від 08.08.2002, залишеним без зміни постановою
Севастопольського апеляційного господарського суду (колегія суддів
у складі: головуючий - Латиніна О.А., судді - Щепанська О.А.,
Фенько Т.П.) від 22.10.2002, позов задоволено; визнано недійсними
податкові вимоги ОДПІ від 24.05.2002 № 1/473/24-1 та від
25.06.2002 № 2/678/24-1.
Судові інстанції мотивували свої рішення зі справи тим, що ТОВ
"Слов'янська єдність" своєчасно подало до установи банку платіжні
доручення про перерахування до державного бюджету сум узгоджених
податкових зобов'язань, які проте, до державного бюджету не
зараховані у зв'язку з банкрутством банку. За таких обставин
платник податків, на думку судових інстанцій, звільняється від
відповідальності за несвоєчасне зарахування до державного бюджету
сум податку на прибуток на підставі припису підпункту 16.5.1
пункту 16.5 статті 16 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ОДПІ
просить скасувати зазначені судові рішення. Свої вимоги ОДПІ
обґрунтовує тим, що судовими інстанціями у цій справі порушено
пункт 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та
переказ грошей в Україні" ( 2346-14 ) (2346-14)
, за яким переказ вважається
завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок
отримувача або її видачі йому в готівковій формі, а також пункт
7.5 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
про заборону щодо будь-якої уступки платником
податків податкового зобов'язання або податкового боргу третім
особам. На думку ОДПІ, судовими інстанціями неправильно
застосовано і пункт 16.5 статті 16 названого Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
,
відповідно до якого платник податку звільняється лише від
відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування платежів
до бюджету з вини банку, тобто тільки від сплати пені і штрафних
санкцій. З аналізу названих норм ОДПІ зроблено висновок про те, що
платник податку не звільняється від обов'язку щодо сплати суми
податкового зобов'язання у зв'язку з невиконанням банком
платіжного доручення на переказ грошей і зобов'язаний самостійно
вимагати від банку належного виконання обов'язків щодо здійснення
розрахунково-касового обслуговування.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну
оцінку, Вищий господарський суд України дійшов висновку про
відповідність оскаржуваних судових рішень вимогам чинного
законодавства України і відсутність підстав для їх скасування.
Судовими інстанціями у справі вичерпно встановлені обставини, що
входять до предмету доказування у цій справі, а саме:
- ТОВ "Слов'янська єдність" були подані до Кримської дирекції
акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна"
платіжні доручення від 18.06.2001 № 53 на суму 27000 грн. та від
21.06.2001 № 54 на суму 52973 65 грн. на перерахування до
державного бюджету зазначених сум узгоджених податкових
зобов'язань;
- відповідні суми узгоджених податкових зобов'язань, загалом
79973,65 грн., не були зараховані до державного бюджету у зв'язку
з ліквідацією банку "Україна";
- ОДПІ надіслано ТОВ "Слов'янська єдність" податкові вимоги від
24.05.2002 № 1/473/24-1 та від 25.06.2002 № 2/678/24-1 і
повідомлено про знаходження усіх активів платника податків у
податковій заставі;
- у зв'язку з порушенням акціонерним комерційним агропромисловим
банком "Україна" строків зарахування до державного бюджету
узгоджених сум податкових зобов'язань, списаних з рахунку ТОВ
"Слов'янська єдність", ОДПІ визнано кредитором у справі про
банкрутство названого банку за вимогою на зазначену суму.
Відповідно до підпункту 16.5.1 пункту 16.5 статті 16 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне
або неповне зарахування платежів до бюджетів з вини банку,
включаючи нараховану пеню або штрафні санкції. Ця норма розміщена
у статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, проте за своїм змістом вона звільняє
платника податку від відповідальності за несвоєчасне зарахування
до державного бюджету не тільки стосовно сплати пені і штрафних
санкцій, але й податкового боргу. Отже судовим інстанціями у
справі правильно застосовано підпункт 16.5.1 пункту 16.5 статті 16
названого Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Статтею 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей
в Україні" ( 2346-14 ) (2346-14)
визначено момент, з якого переказ грошових
коштів вважається завершеним, у той час як підстави для звільнення
платника податків від відповідальності за порушення строків
зарахування податків до державного бюджету передбачено наведеною
нормою Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
. Тому помилковими є твердження ОДПІ щодо порушення
судовими інстанціями у цій справі приписів Закону України "Про
платіжні системи та переказ грошей в Україні" ( 2346-14 ) (2346-14)
.
Немає також підстав для висновку про порушення судовими
інстанціями у цій справі вимог пункту 7.5 статті 7 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, оскільки
предмет спору стосується питання про розподіл відповідальності між
платником податку та банком за несвоєчасне зарахування
обов'язкових платежів до державного бюджету та державних цільових
фондів, а не про заборону уступки платником податків податкового
зобов'язання або податкового боргу третім особам.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 111-9 - 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
08.08.2002 p. і постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 22.10.2002 p. зі справи № 2-5/8820-2002
залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Суддя В. Москаленко
Суддя В. Джунь
Суддя В. Селіваненко