ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.01.2003 Справа N 22/604
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М., Палій В.М.
за участю
представників сторін А.А.А. (дов. від 28.05.03), Б.Б.Б. (дов.
від 03.11.03), В.В.В. (дов. від
05.01.04), Г.Г.Г. (дов. від 15.01.04),
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"XXX"
на постанову від 17 жовтня 2003 року
Київського апеляційного господарського
суду
у справі № 22/604
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
"XXX"
до - відкритого акціонерного товариства
"YYY",
- дочірньої компанії "SSS" Національної
акціонерної компанії "QQQ"
про стягнення 2 000 000 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Постановою від 17 жовтня 2003 року Київського апеляційного
господарського суду (судді Г. Фролова, А. Полянського, В. Шипка)
рішення у справі скасовано з прийняттям нового, яким в позові
відмовлено з мотивів недоведеності підстав набуття векселя
позивачем та не залучення до участі у справі всіх зобов'язаних за
векселем осіб.
Товариство з обмеженою відповідальністю "XXX" вважає, що постанова
апеляційного господарського суду підлягає скасуванню через
неправильне застосування судом Уніфікованого закону "Про переказні
та прості векселі" ( 995_009 ) (995_009)
в частині прав векселедержателя,
вчинення учасниками векселя індосаментів та обсягів
відповідальності осіб, які зобов'язані за векселем, а також статей
29, 38 та 99 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідачі доводи касаційної скарги вважають безпідставними і в
її задоволенні просять відмовити.
Відповідачі вважають, що оскільки позивач придбав вексель на
підставі цивільно-правової угоди купівлі-продажу від 28 травня
2003 року № 495-Т/3-183, то послідовний ряд індосаментів слід
визнати перерваним, а вексель таким, що втратив вексельну силу.
Перевіривши повноту встановлення Київським апеляційним
господарським судом обставин справи та їх правову оцінку, Вищий
господарський суд України дійшов висновків про задоволення
касаційної скарги.
Позивачем заявлена вимога про стягнення вексельної суми з підстав
не погашення векселя солідарно зобов'язаними його учасниками -
відповідачами у справі.
Місцевим господарським судом встановлено, що позивач є держателем
простого векселя № XXX6, який було складено 28 січня 1999 року з
вексельною сумою 2 млн. грн. і строком платежу "за пред'явленням,
але не раніше 28 січня 2003 року", якого набув на підставі
бланкового індосаменту.
Господарський суд апеляційної інстанції не визнав товариство з
обмеженою відповідальністю "XXX" належним векселедержателем через
недоведеність підстав отримання векселя.
Такий висновок Київського апеляційного господарського суду колегія
суддів вважає помилковим і таким, що не ґрунтується на приписах
статей 11, 14 і 77 Уніфікованого закону "Про переказні та прості
векселі" ( 995_009 ) (995_009)
.
За змістом цих норм простий вексель може бути переданий шляхом
індосаменту, у тому числі бланкового, і вручення векселя позивачу
є юридичним фактом, який визначає момент виникнення у нього права
власності на вексель, а отже і вимоги за ним.
Укладення між попереднім власником векселя і позивачем цивільно -
правової угоди купівлі-продажу, за наявності бланкового
індосаменту, на його легітимність не вплинуло, оскільки не
перервало послідовного та безперервного ряду індосаментів.
За таких обставин відсутні підстави вважати перерваною послідовну
передачу спірного векселя і слід визнати, що товариство з
обмеженою відповідальністю "XXX" набуло прав учасника векселя,
зокрема індосата, і вправі заявляти вимогу про стягнення
вексельної суми з осіб, які зобов'язані за векселем.
Вчинення позивачем протесту векселя (Акт від 9 червня 2003 року
про протест векселя про неоплату) надає право векселедержателю
притягнути до вексельної відповідальності трасанта, індосантів,
авалістів.
За змістом статті 47 Уніфікованого закону "Про переказні та прості
векселі" ( 995_009 ) (995_009)
трасанти, акцептанти, індосанти і особи, які
забезпечують авалем платіж за переказним векселем, несуть
солідарну відповідальність перед власником векселя. Останній
вправі пред'явити вимогу до кожного окремо або до всіх разом і не
зобов'язаний дотримувати тієї послідовності, у якій зазначені
особи видали свої зобов'язання.
Зазначене правило в силу статті 77 цього закону ( 995_009 ) (995_009)
застосовується також до простих векселів, а тому висновок
Київського апеляційного господарського суду про необхідність
залучення до участі у справі всіх зобов'язаних за векселем осіб є
помилковим.
За таких обставин, суд касаційної інстанції вважає, що юридична
оцінка апеляційного господарського суду не ґрунтується на повному
дослідженні всіх обставин справи, що призвело до неправильного
застосування судами норм вексельного законодавства.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
задовольнити.
Постанову від 17 жовтня 2003 року Київського апеляційного
господарського суду скасувати, а рішення від 13 серпня 2003 року
господарського суду м. Києва у справі № 22/604 залишити в силі.
Головуючий, суддя М. Кузьменко
Суддя І. Васищак
Суддя В. Палій