ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.01.2003 Справа N 2/183а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Добролюбової - головуючого
Т. Дроботової
В. Цвігун
за участю представників:
позивача Фінк О. Є. - дов. від 15.01.2003 p.
відповідача Бодряга В. В. - дов. від 14.01.2003 p.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн
"Донбас - 2000"
на постанову від 12.08.2002 р. Донецького апеляційного
господарського суду
у справі № 2/183а господарського суду Донецької області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн
"Донбас - 2000"
до Державної податкової інспекції у Ленінському
районі м. Донецька
про визнання частково недійсним рішення ДПІ у Ленінському районі
м. Донецька № 274-23-1/30482523/274 від 05.04.2002 р.
В С Т А Н О В И В:
ТОВ "Концерн "Донбас - 2000" до господарського суду Донецької
області був заявлений позов про визнання недійсним рішення ДПІ у
Ленінському районі м. Донецька № 274-23-1/30482523/274 від
05.04.2002р. в частині застосування та стягнення штрафних санкцій
у вигляді пені за порушення строків у розрахунках за експортними
операціями у сумі 51076,54 грн. на підставі статті 4 Закону
України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
та фінансової санкції у сумі 340 грн. за порушення
декларування валютних цінностей.
Підставою для прийняття оспорюваного рішення ДПІ став акт
перевірки від 28.03.2002р. № 1171/23-1, в якому зафіксовано
порушення статті 1 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, а саме: несвоєчасне
повернення (неповернення) валютної виручки за
зовнішньоекономічними контрактами № 1/04 від 10.04.2001р., № 16
від 06.03.2000р., № РС-2001-21 від 18.05.2001р. та порушення
статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного
регулювання та валютного контролю" ( 15-93 ) (15-93)
.
Рішенням господарського суду Донецької області від 10.06.2002р.
(суддя Ханова Р.Ф.) позовні вимоги задоволені частково, а саме:
визнано недійсним рішення ДПІ у Ленінському районі м. Донецька №
274-23-1/30482523/274 від 05.04.2002р. в частині застосування та
стягнення штрафних санкцій у вигляді пені за порушення строків у
розрахунках за експортно-імпортними операціями у сумі 51076,54
грн.
В цій частині рішення суду мотивоване тим, що з моменту укладення
додаткових угод зовнішньоекономічні договори перестали бути
імпортними у розумінні Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, тому не було
підстав для нарахування пені.
В решті позову відмовлено.
За апеляційною скаргою ДПІ у Ленінському районі м. Донецька,
Донецький апеляційний господарський суд переглянув рішення
господарського суду Донецької області від 10.06.2002р. в
апеляційному порядку та постановою від 12.08.2002р. змінив його,
відмовивши в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Постанова суду мотивована тим, що пеня за порушення строків
розрахунків в іноземній валюті не є цивільно-правовою
відповідальністю і настання її не залежить від умов укладених
контрактів та вини резидента в невиконанні нерезидентом своїх
зобов'язань. Факт повернення нерезидентами в Україну попередньої
оплати поза межами 90 календарних днів позивачем не
спростовується, тому ДПІ обґрунтовано була нарахована пеня за
порушення розрахунків в іноземній валюті (стаття 2 Закону України
"Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
), виходячи із вартості товару визначеної сторонами в
укладених контрактах.
ТОВ "Концерн "Донбас - 2000" подало до Вищого господарського суду
України касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного
господарського суду в якій просить її скасувати, а рішення
господарського суду Донецької області від 10.06.2002р. залишити
без зміни, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне
застосування судом норм матеріального права, зокрема, Закону
України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
ТОВ "Концерн "Донбас - 2000" у касаційній скарзі посилається на
те, що відповідальність у вигляді пені за порушення в сфері
зовнішньоекономічної діяльності була застосована до нього при
відсутності складу правопорушення.
Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України "Про
зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
суб'єкти
зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види
зовнішньоекономічних договорів, крім тих, котрі прямо й у
винятковій формі заборонені законами України. Згідно статті 220
Цивільного Кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання припиняються
угодою сторін, зокрема, угодою про зміну одного зобов'язання іншим
між тими ж особами. Обмежень у застосуванні даної норми права
суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності чинним законодавством
не установлено.
Таким чином, на думку заявника, коли позивач і нерезиденти уклали
угоди про розірвання зазначених імпортних контрактів, і
нерезиденти зобов'язалися повернути позивачу передоплату, самі
імпортні контракти утратили свою силу, а зобов'язання нерезидентів
з поставки позивачу товару припинилося. Операції по поверненню
позивачу передоплати не є імпортними операціями в розумінні Закону
України "Про зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
і Закону
України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, який не встановлює термінів, в які передоплата, у
випадку розірвання контракту, повинна бути повернута і зарахована
на валютний рахунок резидента, а також відповідальність за їх
(термінів) порушення.
Крім того, ТОВ "Концерн "Донбас - 2000" вважає висновок
апеляційного суду про те, що передоплата за договором є митною
вартістю товарів помилковим та таким, що не відповідає вимогам
статей 1, 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
та статті 16 Закону України "Про
Єдиний митний тариф" ( 2097-12 ) (2097-12)
, оскільки для визначення митної
вартості встановлюється момент перетину митного кордону. У даному
випадку товар митний кордон України не перетинав і в майбутньому
перетинати не буде, тому що контракти припинили свою дію, у
зв'язку з чим не можливо визначити митну вартість товару - об'єкт
нарахування пені.
Заслухавши доповідь судді Дроботової Т.Б. та пояснення присутніх в
судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні господарського суду
Донецької області та постанові Донецького апеляційного
господарського суду у даній справі, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до статті 117 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної
інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в ході здійснення
судового провадження, ТОВ "Концерн "Донбас - 2000" 06.03.2000р.
укладено контракт № 16 купівлі-продажу поліетилену з приватним
підприємцем Б.Б.Б. (Росія).
Пунктом 2.1 контракту сторони передбачили передачу товару протягом
2000 року, оплата товару здійснюється у строк не пізніше 90
календарних днів від дати його отримання.
31.05.2000 року сторони уклали угоду, якою встановили попередню
оплату товару - 100%. На її виконання 15.06.2000 року позивач
перерахував 52000 руб., 22.06.2000р. - 194000руб., 23.06.2000р. -
210000руб., 26.07.2000р. -188000 руб. нерезиденту.
01.09.2000 року сторони у зв'язку з неможливістю виконання
контракту розірвали його.
18.05.2001 позивачем укладено контракт № РС-2001-21
купівлі-продажу поліетилену та поліпропилену з PETRON CORPORATION
на умовах попередньої оплати товару.
На виконання даного контракту позивачем перераховано нерезиденту:
30.05.2001р. - 10000 доларів США, 21.06.2001 року - 19170 доларів
США.
Додатковою угодою від 03.09.2001 сторони розірвали контракт №
РС-2001-21 у зв'язку з неможливістю його виконання.
10.04.2001 позивачем укладено договір № 1/04 купівлі-продажу
нафтопродуктів з ТОВ "Сетракон" (Росія) на умовах попередньої
оплати товару.
На виконання контракту 12.04.2001 позивачем перераховано 509755
біл. руб.
ТОВ "Сетракон" листом від 11.04.2001 у зв'язку з неможливістю
виконання умов контракту № 1/04 приймає на себе зобов'язання щодо
повернення коштів, які одержані у вигляді попередньої оплати.
Кошти по вказаним контрактам на рахунок позивача від нерезидентів
надходили частками:
- за контрактом від 06.03.2000 № 16: 29.06.2000 - 51000 руб.,
08.09.2000 - 48000 руб., 08.09.2000 - 51000 руб., 14.09.2000 -
52000 руб., 02.10.2000 - 335000 руб., 03.10.2000 - 47000 руб.,
10.10.2000 - 22000 руб., 13.11.2000 - 188000 руб.;
- за контрактом від 18.05.2001 № РС-2001-21: 01.10.2001 - 11970
доларів США;
- за контрактом від 10.04.2001 № 1/ 04: 22.05.2001 - 200000 руб.
Касаційна інстанція зазначає, що відповідно до статті 1 Закону
України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
виручка резидентів у іноземній валюті підлягає
зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни
виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90
календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної
вантажної митної декларації) продукції, що експортується.
Згідно зі статтею 2 цього ж закону ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
імпортні операції
резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в
разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з
моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на
користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується,
потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього
Закону ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, тягне за собою стягнення пені за кожний день
прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки
(митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті,
перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом
Національного банку України на день виникнення заборгованості
(стаття 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
).
Таким чином, як випливає зі змісту наведених норм, підставою для
нарахування пені відповідно до статті 4 закону ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
є
порушення встановлених строків здійснення резидентами експортних
операцій (стаття 1 закону ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
) або імпортних операцій
(стаття 2 закону ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
).
ДПІ у Ленінському районі м. Донецька, здійснивши тематичну
перевірку ТОВ "Концерн "Донбас - 2000", дійшла висновку, зокрема,
про порушення останнім вимог статті 1 Закону України "Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
Колегія суддів зазначає, що Донецький апеляційний господарський
суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визнання
недійсним рішення ДПІ, мотивує правомірність нарахування
товариству штрафних санкцій порушенням останнім статті 2 вказаного
вище закону ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
При цьому касаційна інстанція звертає увагу на розбіжності
визначення правової природи правовідносин, що склались у позивача
з нерезидентами - контрагентами за договорами. Належна правова
оцінка вказаним правовідносинам не надана, що позбавляє можливості
дійти достовірного висновку про суть допущеного позивачем
правопорушення та надати належну оцінку відповідності закону
оспорюваного рішення ДПІ.
Крім того, касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що
відповідно до статті 12 Декрету Кабінету Міністрів України "Про
систему валютного регулювання та валютного контролю" ( 15-93 ) (15-93)
валютні операції за участю резидентів і нерезидентів підлягають
валютному контролю, головним органом якого є Національний банк
України.
Уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операціями, що
провадяться резидентами і нерезидентами через ці банки.
Зокрема, банк реєструє зазначені валютні операції своїх клієнтів у
спеціальних журналах (пункт 6.3 Інструкції про порядок здійснення
контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та
лізинговими операціями ( z0338-99 ) (z0338-99)
, затвердженої постановою
Правління національного банку України від 24.03.1999 № 136).
Відлік законодавчо встановленого строку розрахунків банк починає з
наступного календарного дня після дня здійснення операцій. Банк
знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред'явлення
останнім документа, який згідно з умовами договору засвідчує
здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт,
надання послуг (пункти 3.2, 3.3 вищевказаної інструкції
( z0338-99 ) (z0338-99)
).
В ході здійснення судового провадження вказані обставини не були
досліджені господарським судом першої та апеляційної інстанції,
належна правова оцінка їм надана не була. Наведене не дає підстав
для повного, всебічного та об'єктивного розгляду господарського
спору.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в
касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду,
рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею
справи на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн
"Донбас - 2000" задовольнити частково.
Рішення від 10.06.2002 p. господарського суду Донецької області та
постанову від 12.08.2002 p. Донецького апеляційного господарського
суду у справі № 2/183а господарського суду Донецької області
скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької
області.
Головуючий Т. Добролюбова
Судді Т. Дроботова
В. Цвігун