Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2003 р.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів;
головуючого,
суддів
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ЗАТ
"Страхова компанія "ХХХ"
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від
ХХ.02.2002 у справі № 000
за позовом ЗАТ "Страхова компанія "ХХХ"
до Державної авіакомпанії "УУУ"
про стягнення 623551,25 грн.
встановив:
У березні 2002р. ЗАТ "Страхова компанія "ХХХ" звернулося до суду з
позовом про стягнення з Державної авіакомпанії "УУУ" 623551,25
грн. заборгованості по договору обов'язкового авіаційного
страхування від ХХ.03.99.
Позивач зазначав, що за умовами цього договору № 09 про
обов'язкове страхування відповідальності повітряного перевізника
по відшкодуванню збитків, завданих пасажирам, вантажу, багажу і
третім особам він взяв на себе обов'язки страховика по страхуванню
відповідальності відповідача як повітряного перевізника, а
останній здійснювати страхові платежі у терміни, визначені у п.5.4
договору.
Але взяті на себе зобов'язання відповідач виконував неналежним
чином, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 623551,25
грн., яка і підлягає стягненню у примусовому порядку.
Рішенням господарського суду Одеської області від ХХ червня 2002р.
позов задоволено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від ХХ
серпня 2002р. зазначене вище рішення скасовано, договір
страхування від ХХ.03.99 визнано не укладеним і у задоволенні
позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить постанову скасувати як таку,
що не відповідає обставинам справи і протирічить нормам права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, судова
колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Визнаючи спірний договір не укладеним, а відповідно і відмовляючи
у задоволенні позову, апеляційний суд зіслався на невідповідність
договору вимогам ст. 16 Закону України " Про страхування "
( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
, зокрема на те, що у договорі не визначено
відповідальності сторін за невиконання або неналежне виконання
умов договору, що договір з боку позивача підписано
неуповноваженою на це особою і в порушення своїх зобов'язань
позивач не уклав договір перестрахування.
Але погодитись з висновками апеляційного суду щодо не укладеності
договору не можна, оскільки прийняте ним рішення про визнання
договору не укладеним протирічить визначеним ст.6 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
способам захисту цивільних прав, а наведені мотиви в
обгрунтування відсутності у відповідача відповідальності за
спірним договором не відповідають дійсним обставинам справи і
нормам права, які регулюють правовідносини сторін.
Як встановлено судом, ХХ.03.99 ЗАТ "Страхова компанія "ХХХ" та
Державна авіакомпанія "УУУ" уклали договір страхування
відповідальності відповідача як повітряного перевізника і
виконавця повітряних робіт по відшкодуванню збитків, завданих
пасажирам, багажу, вантажу і третім особам.
Цей договір терміном на 12 місяців, який укладено відповідно до
Закону України "Про страхування" ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
, постанови Кабінету
Міністрів України "Про порядок і умови проведення обов'язкового
авіаційного страхування" від 13.07.98 № 1083 ( 1083-98-п ) (1083-98-п)
і
містить у собі усі істотні дані щодо форми і змісту договорів
такого виду, що передбачені ст. 16 названого Закону та постановою,
зокрема, умови здійснення такого страхування, права та обов'язки
сторін, відповідальність за невиконання або неналежне виконання
умов договору.
При цьому посилання у договорі на відповідальність сторін за
невиконання умов договору відповідно до законодавства України і
підписання договору не президентом страхової компанії, а іншою,
уповноваженою на це особою, не протирічить закону і вимогам до
такого виду договорів, а тому висновки апеляційного суду щодо
невідповідності договору з цих підстав закону надумані і не можуть
свідчити про відсутність у відповідача зобов'язань по спірному
договору.
Що ж до тверджень апеляційного суду про те, що необхідною умовою
дійсності договору є укладення договору перестрахування, то вони
не можуть бути підставою для відмови у позові, оскільки договір
перестрахування є наслідком, а не необхідною умовою дійсності
договору і укладається він лише у випадках перевищення страховою
сумою окремих показників статутного фонду і страхових резервів.
Тим більш, що договір перестрахування відповідно до п.5.3 договору
укладався.
За таких обставин, коли укладений сторонами ХХ.03.99 договір
відповідає вимогам закону, під час дії договору сторони не ставили
питання про його дострокове розірвання, навпаки, відповідач вважав
його діючим, здійснював страхові платежі, зокрема, і після
закінчення терміну дії договору, включив платежі до тарифів на
послуги, загальна сума страхових платежів узгоджена договором і
додатками до нього, а визначення її у іншій валюті, ніж
національна, не протирічить закону, судова колегія вважає, що суд
першої інстанції правомірно постановив рішення про стягнення
заборгованості по спірному договору і підстав для його скасування
з наведених у постанові апеляційного суду мотивів не було.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
ХХ.08.2002 скасувати, а рішення господарського суду Одеської
області від ХХ.06.2002 залишити без змін.