ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
Іменем України
15.01.2003 Справа N 2-19/7766-02
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. - головуючого,
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.
розглянувши касаційну скаргу СМГО "Бізнес-Інкубатор" на рішення
господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.07.02 р. та
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
31.10.2002 р. у справі № 2-19/7766-2002 за позовом військової
частини - XXX1 до СМГО "Бізнес-Інкубатор", третя особа Фонд
державного майна Автономної Республіки Крим про розірвання
договору оренди та стягнення 22940,08 грн.,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2002 р. позивач звернувся до господарського суду
Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача про розірвання
договору оренди державного майна і відшкодування заборгованості за
оренду приміщення в сумі 22940,08 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
02.07.02р. в позові відмовлено, припинено провадження по справі в
частині заборгованості по орендній платі. Поза межами позовних
вимог визнано недійсним договір оренди державного майна № 20 від
31.03.2000р.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
31.10.2002р. апеляційна скарга відповідача залишена без
задоволення, а зазначене рішення суду без змін.
У касаційній скарзі СМГО "Бізнес-Інкубатор" просить скасувати
рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
02.07.02р. та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 31.10.2002р. у справі № 2-19/7766-2002,
посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального
права при прийнятті оскаржуваних судових рішень. Заслухавши
пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи,
обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них суд
дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до ст.ст. 84, 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та п.6
Постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976р. № 11
(зі змінами і доповненнями) "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
,
мотивувальна частина рішення повинна мати встановлені судом
обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а
також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази,
суд має це обгрунтовувати. Мотивувальна частина рішення повинна
мати посилання на закон та інші нормативні акти матеріального
права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у
спірних правовідносинах.
Зазначені вимоги судами попередніх інстанцій порушені.
Як вбачається з матеріалів справи і було встановлено судами
попередніх інстанцій між військовою частиною - XXX1 і СМГО
"Бізнес-Інкубатор" було укладено договір оренди № 20 від
31.03.2000р. не житлового приміщення, площею 151,3 кв.м.,
розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Ч-ська, 88.
Приймаючи рішення про відмову у позові в частині розірвання
договору оренди, місцевий суд не навів жодного мотиву та правових
підстав за яких він дійшов такого висновку.
Місцевий суд, припиняючи провадження по справі в частині стягнення
заборгованості по орендній платі не вірно застосував п.6 ст. 19
Закону України "Про оренду державного та комунального майна"
( 2269-12 ) (2269-12)
, яка вказує, що стягнення заборгованості по орендній
платі здійснюється в безспірному порядку на підставі виконавчого
напису нотаріуса, оскільки відповідно до статті 124 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, правосуддя в Україні здійснюється виключно
судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих
функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у
державі. Суд, приймаючи рішення про припинення провадження у
справі в частині стягнення заборгованості не з'ясував розміру
заборгованості та її наявність, що свідчить про неповне та не
всебічне вивчення матеріалів і обставин справи.
Суд апеляційної інстанції залишаючи рішення місцевого суду без
змін припустився тих же порушень що і суд першої інстанції.
Судами попередніх інстанцій не в повному обсязі досліджені
матеріали та фактичні обставини справи, щодо укладеного договору
оренди.
Визнавши зазначений договір недійсним на підставі ст. 48 ЦК
України ( 1540-06 ) (1540-06)
, господарські суди не оформили передбачені
нормами ЦК України реституційні наслідки, що є обов'язком, а не
правом суду (п.2 постанови Пленуму Верховного суду України від
28.04.78р. №3 "Про судову практику в справах про визнання угод
недійсними" ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
) та не визначили з якого часу даний
договір є недійсним відповідно до ст. 59 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Суд при прийнятті рішення застосував ст.5 Закону України "Про
оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
, але не
зазначив конкретної норми даного закону.
Визнаючи поза межами заявлених вимог договір оренди недійсним,
відповідно до ст. 83 ч.1 п.1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд не
зазначив в судовому рішенні чи відповідають його дії
конституційному принципу диспозитивності сторін судового процесу і
чи може застосовуватися вказана норма закону на підставі ст. 8
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Наведені обставини свідчать про порушення судами першої та
апеляційної інстанції норм процесуального і матеріального права,
які дають підстави для скасування постановлених у справі судових
рішень.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно
з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно
оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і
вирішення спору по суті, встановити дійсні права та обов'язки
сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати
норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні
правовідносини, та ухвалити законне і обгрунтоване рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу СМГО "Бізнес-Інкубатор задовольни. Рішення
господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.07.02 р. та
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
31.10.2002 р. у справі № 2-19/7766-2002 скасувати, а справу
направити до господарського суду Автономної Республіки Крим на
новий розгляд у іншому складі суддів.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Вовк І.В.
Гончарук П.А.