ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
Іменем України
15.01.2003 Справа N 2-19/4152-02
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. - головуючого,
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.
розглянувши касаційну скаргу Сімферопольського міського управління
земельних ресурсів та касаційне подання заступника прокурора
Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду
Автономної Республіки Крим від 21.06.02 р. та постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.09.2002
р. у справі № 2-19/4152-02 за позовом Сімферопольського міського
управління земельних ресурсів до Виконкому Сімферопольської
міської ради, Сімферопольської міської ради, треті особи
Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної
Республіки Крим, комітет по земельних ресурсах Сімферопольської
міської ради про визнання рішення недійсним та зустрічним позовом
Виконкому Сімферопольської міської ради до Сімферопольського
міського управління земельних ресурсів, Сімферопольської міської
ради, третя особа Республіканський комітет по земельних ресурсах
Автономної Республіки Крим про визнання акту прийому-передачі
договором безоплатного користування та визнання права вимоги,
ВСТАНОВИВ
У березні 2002р. Сімферопольське міське управління земельних
ресурсів звернулося до господарського суду Автономної Республіки
Крим з позовом до виконкому Сімферопольської міської ради та
Сімферопольської міської ради, 3-тя особа - Республіканський
комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим про
визнання недійсними п.п.9,10.1 рішення 23 сесії 23 скликання
Сімферопольської міської ради № 370 від 12 грудня 2001р. та
п.п.1.1, 1.2 рішення позачергової 24 сесії 23 скликання
Сімферопольської ради № 392 від 25 грудня 2001р. та зобов'язання
Сімферопольської міської ради і комітету по управлінню земельними
ресурсами міської ради повернути майно і земельно-кадастрову
документацію.
У червні 2002р. позивач уточнив позовні вимоги в частині
зобов'язання повернути майно і просив зобов'язати виконком
Сімферопольської міської ради передати йому майно і
земельно-кадастрову документацію, зазначені в акті
прийому-передачі від 29 грудня 2001р.
Ухвалою місцевого суду від 3 червня 2002р. до участі у справі в
якості 3-ї особи залучено комітет по земельних ресурсах
Сімферопольської міської ради.
У зустрічному позові до позивача та Сімферопольської міської ради
виконком Сімферопольської міської ради просив визнати акт
прийому-передачі майна від 1 липня 1996р. договором безоплатного
користування майном та визнання права вимоги Сімферопольської
міської ради, визначеного у п.п.9,10 і п.п. 1.1,1.2 рішення
Сімферопольської міської ради № 370 від 12 грудня 2001р. і № 392
від 25 грудня 2001р. правом вимоги свого майна з чужого володіння.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 24
червня 2002р. (суддя Латинін О.А.) у позові відмовлено. Задоволено
зустрічний позов, визнано акт прийому-передачі майна від
01.07.96р. по договору безоплатного користування майном.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Сімферопольське міське
управління земельних ресурсів подало апеляційну скаргу, в якій
ставилося питання про його скасування та прийняття нового рішення.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
13 вересня 2002р. (судді Щепанська О.А., Видашенко Т.С., Заплава
П.М.) апеляційна скарга Сімферопольського міського управління
земельних ресурсів залишена без задоволення. Резолютивна частина
рішення від 21 червня 2002р. викладена в іншій редакції, у позові
відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково.
Визнано акт прийому-передачі майна від 01.07.96р. договором
безоплатного користування майном.
В частині зустрічного позову про визнання права вимоги відмовлено.
У касаційному поданні заступник прокурора Автономної Республіки
Крим просить скасувати постановлені судові рішення, посилаючись на
те, що вони постановлені з порушенням норм матеріального права,
прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги
Сімферопольського міського управління земельних ресурсів, а в
зустрічному позові відмовити.
В касаційній скарзі Сімферопольського міського управління
земельних ресурсів також ставиться питання, викладені в
касаційному поданні і з тих же правових підстав.
Заслухавши пояснення представників позивача та 3-ї особи,
прокурора, представника Сімферопольської міської ради, дослідивши
доводи касаційного подання та касаційної скарги і заперечення
проти них, перевіривши матеріали справи і рішення, які приймалися
судами при її розгляді, суд вважає, що касаційне подання і
касаційна скарга підлягають частковому задоволенню з наступних
підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і було встановлено судами
попередніх судових інстанцій у зв'язку з утворенням, відповідно до
Указу Президента України від 6 січня 1996 року "Про створення
єдиної системи державних органів земельних ресурсів" ( 34/96 ) (34/96)
,
Постанови Уряду АРК № 114 від 9 квітня 1996 року "Про створення
єдиної системи державних органів земельних ресурсів АРК"
Сімферопольського міського управління земельних ресурсів, по акту
прийому - передачі від 1 липня 1996 року йому було передано в
користуванні земельно -кадастрова документація та інше майно -
столи, стільці, друкарські машинки, лампи настильні, сейфи, шафи,
стелажі, телефони.
Рішенням 23 сесії 23 скликання Сімферопольської міської ради № 370
від 12 грудня 2001 року утворено комітет по управлінню земельними
ресурсами міської ради. П.9 вказаного рішення, викладеного в
редакції, в п.1.1 рішення 24 сесії № 392 від 25 грудня 2001р.,
визначено, що майно, яке перебуває на балансі позивача, і придбане
за рахунок позабюджетних коштів, отриманих внаслідок виконання
делегованих повноважень (штрафні санкції), слід вважати
комунальною власністю м.Сімферополя. П.10.1 зазначених рішень
зобов'язано позивача передати міській раді документи, матеріали з
питань землеустрою та майно, придбане за рахунок позабюджетних
коштів.
Згідно акту прийому-передачі від 29 грудня 2001 року земельно-
кадастрова документація та майно - автомобіль, два ксерокси, три
комп'ютери і два принтери передані відповідачам.
Відмовляючи позивачу в позові про повернення майна, суд виходив з
того, що спірне майно придбано за рахунок коштів отриманих
внаслідок виконання позивачем делегованих міською радою
повноважень, а тому дане майно є комунальною власністю.
Проте з таким висновком суду погодитись не можна.
Сімферопольське міське управління земельних ресурсів є місцевим
органом державної виконавчої влади і підпорядковане
Республіканському комітету по земельних ресурсах АРК, який в свою
чергу входить в єдину систему державних органів земельних
ресурсів.
Відповідно до ст.94 Земельного кодексу України в редакції 1992
року ( 561-12 ) (561-12)
, державний контроль за використанням та охороною
земель здійснюється Радами народних депутатів, а також Державним
комітетом України по земельних ресурсах та іншими спеціально
уповноваженими на те державними органами.
Висновок суду про те, що позивачеві були делеговані функції
державного контролю за використанням та охороною земель
грунтується без урахування зазначених вимог закону.
При цьому, всупереч вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
про
всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх
обставин справи в їх сукупності, судами попередніх інстанцій не
з'ясовано і не зазначено в судових рішеннях які повноваження і
функції покладені на позивача при його створенні відповідними
нормативними актами.
Відповідно до ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи
державної влади та органі місцевого самоврядування, їх посадові
особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у
спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відмовляючи в позові про визнання недійсним спірних рішень міської
Ради, та про повернення майна, місцевий суд, послався на те, що
вони прийняті в межах її компетенції відповідають законодавству і
не порушують прав і інтересів позивача.
З такою позицією погодився і апеляційний суд.
Всупереч вимог ст.84 п.3, 105 п.7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, як
місцевий, так і апеляційний суд не зазначив в судових рішеннях,
якими законами України та Конституційними нормами міську Раду
наділено повноваження щодо визнання її рішенням майна, яке
знаходиться на балансі державного органу, комунальною власністю,
та зобов'язання державного органу передати іншому органу спірне
майно, якими нормативними актами регулюється питання передачі
закріпленого за державною установою, яка перебуває на державному
бюджеті майна, яке належить їй на праві оперативного управління,
та в якому порядку проводиться передача майна.
При цьому судами не з'ясовано і не зазначено в рішеннях чи зможе
державний орган - міське управління земельних ресурсів здійснювати
покладені на нього функції при виконанні оспорюваних рішень сесій
міськради.
Судами попередніх інстанцій визнано акт прийому-передачі майна та
земельно-кадастрової документації від 01.07.96 року договором
безоплатного користування майном, оскільки угода укладена між
сторонами з дотриманням ст.ст. 41, 42, 44 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
не відповідає вимогам ст.ст. 15, 153, 154 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Суд належним чином не з'ясував до якого виду державної власності
належить передане майно, чи є земельно-кадастрова документація
об'єктом права власності, чи документацією необхідною для
здійснення позивачем своїх повноважень, не визначив мети їх
передачі, не навів докази в підтвердження свого висновку.
При цьому суд не обговорив питання щодо залучення до участі у
справі Уряд Автономної Республіки Крим, відповідно до рішення
якого утворено державний орган та відбулась передача майна і
документації.
Не грунтується на матеріалах справи висновок суду про фінансування
позивача із республіканського бюджету Криму. Наведене свідчить про
те, що при прийнятті як рішення так і постанови попередніми
судовими інстанціями допущені порушення норм матеріального і
процесуального права, а тому судові рішення підлягають скасуванню.
При новому розгляді справу суду слід врахувати викладене, більш
ретельно перевірити доводи сторін, встановити дійсні обставини
справи і в залежності від встановленого прийняти рішення
відповідно до вимог закону.
На підставі викладеного та керуючись ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу та касаційне подання задовольнити частково.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
21.06.02 р. та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 13.09.2002 р. у справі № 2-19/4152-02
скасувати, а справу передати до суду першої інстанції на новий
розгляд.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Вовк І.В.
Гончарук П.А.