ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.12.2002 Справа N А-1195/1-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Усенко Є.А.,
суддів: Жаботиної Г.В.,
Чупруна В.Д.,
розглянувши касаційну Харківської об’єднаної державної
скаргу податкової інспекції
на постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 01.08.2002
у справі № А-1195/1-03
за позовом ВАТ “Харківська овочева фабрика”
до Харківської ОДПІ
Про визнання недійсним рішення від 29.03.2001 №
201-190/00857491/3402,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від 17.04.2002
(суддя Подобайло З.Г.), залишеним без змін постановою
Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2002
(судді Філатов Ю.М., Бурьянова С.С., Кравець Т.В.), позов
задоволено: рішення начальника Харківської ОДПІ від 29.03.2002
№ 201-190/00857404/3402 про застосування та стягнення з позивача
фінансової санкції в розмірі 210010,77 грн. за порушення вимог
пункту 7 Порядку ведення касових операцій в національній валюті
в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.02.95
№ 21, визнано недійсним. Судові рішення мотивовані посиланням на
перевищення відповідачем своїх повноважень, передбачених пунктом
7 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в
Україні” ( 509-12 ) (509-12)
щодо застосування до підприємств, установ,
організацій фінансових санкцій у порядку і розмірах,
встановлених законами України, тоді як відповідальність за
порушення норм з регулювання обігу готівки, до якої був
притягнутий позивач, запроваджена Указом Президента України “Про
застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання
обігу готівки” від 12.06.95 № 436/95. Крім того, за висновком
місцевого і апеляційного суду, цей Указ в силу положень пункту 1
Перехідних положень Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
не
підлягає застосуванню як такий, що суперечить пункту 22 ст. 92
Конституції.
Не погоджуючись з такими висновками, Харківська ОДПІ в
касаційній скарзі просить скасувати постановлені по справі
судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові,
вважаючи, що судами попередніх інстанцій порушені норми статей
106, 147, частини 3 статті 150 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, статті 13, 69 Закону України “Про Конституційний
Суд України”, пункту 7 статті 11 Закону України “Про державну
податкову службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
, що, на думку
відповідача, призвело до помилкового висновку суду щодо прав і
обов’язків сторін у спорі.
Сторони не реалізували процесуальне право на участь у судовому
засіданні касаційної інстанції.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в постанові апеляційного суду, колегія
суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку,
що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до
подання контрольно-ревізійного управління в Харківській області
від 21.03.2001 № 82 рішенням начальника Харківської ОДПІ від
29.03.2001 до позивача застосовано та стягнуто штрафну санкцію в
розмірі 210010,77 грн. на підставі ст. 1 Указу Президента
України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з
регулювання обігу готівки” від 12.06.95 № 436/95 за порушення
вимог пункту 7 Порядку ведення касових операцій в національній
валюті в Україні.
Обставини щодо порушення позивачем зазначених вимог місцевим і
апеляційним судом встановлені не були. Натомість суди попередніх
інстанцій виходили лише з відсутності законних підстав для
притягнення позивача до відповідальності, встановленої
зазначеним Указом Президента України, вважаючи, що він
суперечить пункту 22 ст. 92 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Разом з тим, дія цього пункту обмежена виключно забороною
встановлення засад цивільно-правової відповідальності, діянь,
які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними
правопорушеннями, та відповідальності за них іншими, крім
законів, нормативно-правовими актами.
Судами ж попередніх інстанцій не наведено підстав для висновку,
що порушення норм з регулювання обігу готівки, за яке до
позивача була застосована фінансова санкцій, містить склад хоча
б одного з правопорушень, щодо яких йдеться в пункті 22 ст. 92
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
У даному випадку мали місце відносини по дотриманню суб’єктом
підприємницької діяльності фінансової дисципліни, правом
здійснення контролю щодо якого наділені органи державної
податкової служби.
Визначення адміністративного правопорушення (проступку) та його
суб’єкту міститься в статтях 9 Кодексу України про
адміністративні правопорушення. Висновок, що суб’єктом
адміністративного правопорушення (проступку) згідно чинного
законодавства може бути лише фізична особа, підтверджено
рішенням Конституційного Суду України від 30.05.2001 № 7-рп/2001
у справі № 1-22/2001 за конституційним зверненням ВАТ
“Всеукраїнський Акціонерний Банк” щодо офіційного тлумачення
положень пункту 22 статті 92 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
частин 1, 3 статті 2 та частини 1 статті 38 Кодексу України про
адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 106 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
укази Президента України обов’язкові до виконання на території
України. Стосовно висновку про відповідність указів Президента
України, як складової частини законодавства України, Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, то таке згідно статті 13 Закону України
“Про Конституційний Суд України” належить виключно
Конституційному Суду України.
Таким чином, відсутні підстави для висновку, що Указ Президента
України від 12.06.95 № 436/95 (в редакції Указу від 11.05.99
№ 491/99) не підлягає застосуванню для регулювання спірного
правовідношення.
Згідно пункту 7 ст. 11 Закону України “Про державну податкову
службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
органи державної податкової служби
в установленому законом порядку мають право застосовувати до
підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у
порядку та розмірах, встановлених законом.
Статтею 2 Указу Президента України “Про застосування штрафних
санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” в
редакції Указу від 26.07.2000 № 920/2000, чинній на момент
прийняття відповідачем спірного рішення, було встановлено, що
штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються органами
державної податкової служби на підставі матеріалів проведених
ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби,
фінансових органів, комерційних банків та органів Міністерства
внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку
та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день
одержання податковими органами зазначених подань.
Передбачений абзацом 6 пункту 7 ст. 11 Закону України “Про
державну податкову службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
в редакції
Закону України від 05.02.98 № 83/98-ВР, чинній на момент
прийняття відповідачем спірного рішення, десятиденний строк є
процесуальним, а не строком давності притягнення до
відповідальності, зокрема, за порушення норм регулювання обігу
готівки.
Отже, судами попередніх інстанцій допущено порушення норм
матеріального права, що відповідно до частини 1 статті 111-10
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
є
підставою для скасування постановлених по справі судових рішень.
Оскільки обставини щодо порушення позивачем норм з регулювання
обігу готівки судами попередніх інстанцій встановлені не були, а
касаційна інстанція в силу частини 2 статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
такими повноваженнями
не наділена, справа підлягає передачі на новий розгляд до суду
першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти
до уваги наведене, вжити всі передбачені чинним законодавством
засоби для всебічного, повного і об’єктивного встановлення
обставин справи, прав і обов’язків сторін і в залежності від
встановленого та у відповідності із законом вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10,
ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Харківської ОДПІ задовольнити частково,
скасувати постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 01.08.2002, рішення господарського суду Харківської
області від 17.04.2000 по справі № А-1195/1-03, а справу
передати на новий розгляд до господарського суду Харківської
області.
Головуючий, суддя Є. Усенко
С у д д і: Г. Жаботина
В. Чупрун