ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.12.2002 Справа N 8/64
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., -головуючого,
Хандуріна М.І.,
за участю Черкащенка М.М.,
представників від позивача: Кузьмишина Л.В.
від відповідача: Гуйван П. Д., Бабіч
Ф.П.
розглянувши у ЗАТ “Народна компанія “Енергетичні
відкритому судовому ресурси”
засіданні касаційну
скаргу
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду 25.09.02
у справі господарського Полтавської області
суду
за позовом ЗАТ “Народна компанія “Енергетичні
ресурси”
до ВАТ “Полтаваобленерго”
третя особа СП “Цемекс”
Про розірвання договору уступки вимоги № 34 від 29.12.97
В судовому засіданні відповідно до ст. 77 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
оголошувалась
перерва.
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2001 року Закрите акціонерне товариство “Народна
компанія “Енергетичні ресурси”, м. Київ звернулось в суд з
позовом до Відкритого акціонерного товариства
“Полтаваобленерго”, м. Полтава про розірвання договору уступки
вимоги № 34 від 29.12.1997 року, мотивуючи тим, що відповідач за
даним договором не передав документи.
Рішенням арбітражного суду Полтавської області від 12.04.2001
року по справі № 8/64 (суддя Плеханова Л.Б.) задоволено позовні
вимоги ЗАТ “Народна компанія “Енергетичні ресурси” до ВАТ
“Полтаваобленерго” про розірвання договору уступки вимоги № 34
від 29.12.1997 року, укладеного позивачем та Кременчуцькою ТЕЦ,
правонаступником якої є відповідач (а.с. 53).
Рішення господарського суду Полтавської області від 19.07.2001
року (суддя Плеханова Л.Б.) здійснено перегляд рішення суду від
12.04.2001 року за нововиявленими обставинами. За результатами
перегляду скасовано рішення арбітражного суду Полтавської
області від 12.04.2001 року по справі № 8/64 (а.с.69-70).
Не погодуючись з рішенням господарського суду Полтавської
області від 19.07.2001 року ЗАТ “Народна компанія “Енергетичні
ресурси” звернулось з апеляційною скаргою до Харківського
апеляційного господарського суду в якій просило скасувати
зазначене рішення суду першої інстанції.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
16.10.2001 року (судді Смірнов В.Г., Горбачова Л.П. і Демченко
В.О.) залишено без змін рішення господарського суду Полтавської
області від 19.07.2001 року по справі № 8/64 (а.с. 95-96).
ЗАТ “Народна компанія “Енергетичні ресурси” звернулось до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 16.10.2001
року та просило зазначену постанову скасувати.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2002
року було скасовано постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 16.10.2001 року по справі № 8/64,
рішення господарського суду Полтавської області від 19.07.2001
року та рішення арбітражного суду Полтавської області від
12.04.2001 року з тих підстав, що третя особа СП “Цемекс”
належним чином не була повідомлена про час і місце розгляду
справи. Справа була направлена на новий розгляд по суті до суду
першої інстанції.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.05.2002
року притягнуто в якості третьої особи по справі СП “Цемекс”
(а.с. 143).
При новому розгляді справи рішенням господарського суду
Полтавської області від 07.08.2002 року по справі № 7/197 був
розірваний договір уступки вимоги № 34 від 29.12.1997 року,
укладений між Закритим акціонерним товариством “Народна компанія
“Енергетичні ресурси”, м. Київ та Кременчуцькою ТЕЦ,
правонаступник ВАТ “Полтаваобленерго”, м. Полтава та стягнуто з
відповідача на користь позивача 85 гривень, сплаченого
державного мита та 69 гривень судових витрат.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду
25.09.02 рішення господарського суду Полтавської області від
07.08.2002 року по справі № 7/197 скасовано і прийнято нове.
ЗАТ “Народна компанія “Енергетичні ресурси” у поданій касаційній
скарзі просить постанову Харківського апеляційного
господарського суду 25.09.02 скасувати, а рішення господарського
суду Полтавської області від 07.08.02 залишити в силі. В
обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом
апеляційної інстанції неправильно застосовані норми
матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття
незаконної постанови.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції невірно застосовані норми
матеріального права.
Відповідно до вимог ст. 198 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, кредитор,
який уступив вимоги іншій особі, зобов'язаний передати їй
документи, що свідчать про право вимоги.
Згідно ст. 161 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання повинні
виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно
до вказівок Закону та договору.
Цивільні права порушені невиконанням договірного зобов'язання в
обумовлений строк, підлягають захисту, в тому числі шляхом
припинення або зміни правовідносин, як це передбачено ст. 6
вищезазначеного кодексу.
Відповідно до п. 2.3., 2.4 спірного договору № 34, відповідач
зобов'язався в 10 денний строк передати оригінали документів, що
підтверджують права вимоги до СП “Цемекс” за договором поставки
природного газу № 10-ПГ/87 від 14.03.1997 року.
Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що
відповідачем на виконання п.п. 2.3, 2.4 договору уступки вимоги,
не передавалися належним чином і в установлений строк оригінали
документів, що свідчать про право вимоги.
Апеляційний суд в своїй постанові від 25.09.2002 р. зробив
протилежний висновок, ніж у рішенні господарського суду від
07.08.2002р. В обґрунтування такого висновку, апеляційний суд
послався на акти звірки взаємної заборгованості від 27.02.1998р.
№ 1, 28.02.1998р., № 3; від 01.09.1998р. № 3 та акт звірки від
24.05.2001р. б/н.
Однак, погодитись з таким висновком апеляційного суду не можна,
оскільки зазначені акти звірки вже оцінювались судом першої
інстанції, який встановив, що акти звірки підтверджують грошові
зобов'язання сторін, але не містять даних щодо передачі
документів на виконання пунктів 2.3, 2.4 договору уступки вимоги
№ 34.
Не спростувавши мотивів, викладених у рішенні господарського
суду від 07.08.2002 апеляційний суд визнав встановлену
обставину, яка є недоведеною.
Не може судова колегія погодитись і з висновком апеляційної
інстанції в тому, що підписання актів звірки розрахунків не
можуть бути підставами для розірвання договору, оскільки позивач
не з цих мотивів просив визнати недійсним договір уступки вимоги
№ 34.
Рішення визнається обгрунтованим, якщо повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Постанова апеляційного суду від 25.09.2002 р. цим вимогам не
відповідає, а тому підлягає скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду 25.09.02
у справі № 8/64 скасувати.
Рішення господарського суду Полтавської області від 07.08.02 у
справі № 7/197 залишити без змін.
Головуючий Божок В.С.
Судді Хандурін М.І.
Черкащенко М.М.