ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.12.2002 Справа N 2-17/4462.1-2002
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О. - головуюча
Рибака В.В., Уліцького А.М.,
за участю представників сторін:
від позивача - не з’явився
від позивача - не з’явився
розглянувши матеріали
касаційної скарги ПП “Виробниче об’єднання “Силікон”
на постанову від 16-18.09.02
Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі № 2-17/4462.1-2002
господарського суду АР Крим
за позовом ПП “Виробниче об’єднання “Силікон”
до ВКФ “Бел Агро”
Про стягнення 35565,28 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду від 08 – 25.07.02 позов задоволено
частково.
З відповідача – Виробничо-комерційної фірми “Бел-Агро” м.
Сімферопіль на користь Приватного підприємства “Виробниче
об’єднання “Силікон” м. Львів стягнуто 27063,14 грн. боргу з
урахуванням індексу інфляції, 2004,81 грн. річних з простроченої
суми та 290,68 грн. держмита.
В іншій частині позову (стягнення 5661,18 грн. штрафу)
відмовлено.
Рішення мотивовано підтвердженням матеріалами справи та
поясненнями сторін факту, що договір поставки № 17(К) від
16.10.98 фактично є таким, що неукладався; досягненням сторонами
згоди на укладення іншої угоди, яку слід кваліфікувати як
договір купівлі-продажу; що обов’язок оплати відповідачем товару
випливає з факту отримання ним його по накладній № 1096 від
18.09.98, а факт неоплати його покладає на нього обов’язок по
сплаті неустойки та річних в визначених позивачем сумах (ст. 214
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
); що пеня не підлягає стягненню, т.я. це
не передбачено угодою сторін.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 16-18.09.02 вказане рішення господарського суду змінено.
Позов задоволено в частині стягнення основного боргу в сумі
18870,60 грн. та витрат по держмиту в сумі 188,71 грн.
В частині стягнення інфляційних та річних відмовлено.
Апеляційна інстанція визнала кваліфікацію дій сторін по
прийманню-передачі товарів по накладній № 1096 від 18.09.98 як
таких, що виражали волю сторін на укладення договору купівлі-
продажу, помилковою; що це виключає можливість стягнення з
відповідача пені та інфляційних.
Спірні правовідносини сторін апеляційний суд кваліфікував як
такі, що підпадають під дію ст. 469 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, а
отримане відповідачем майно по вказаній накладній таким, що
набуто без достатніх підстав.
У поданій касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
апеляційного суду та залишити без зміни рішення суду першої
інстанції. В касаційній скарзі скаржник посилається на
помилковість застосування апеляційною інстанцією ст. 469 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
до спірних правовідносин.
Судова колегія розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку
апеляційною інстанцією обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування цим судом
норм матеріального і процесуального права прийшла до висновку
про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги
виходячи з наступного.
В матеріалах справи наявна ксерокопія договору купівлі-продажу №
17 (К) від 16.06.98. Відповідно з п. п 2.1 п. 2 цього договору
Виробниче об’єднання “Силікон” зобов’язувалось постановити
відповідачу товар в кількості та асортименті згідно з попереднім
замовленням, а п. 12 договору зазначав про його укладення в двох
екземплярах, що забезпечує його наявність у сторін (а.с.6).
На вимогу суду оригінал цього договору та попереднє замовлення
відповідача на цей товар сторонами не представлено.
Зазначене свідчить про правомірність висновку суду першої
інстанції щодо недоведеності сторонами факту укладання цього
договору та відпуску відповідачу на виконання його умов товару.
Згідно накладної № 1096 від 18.08.98 та довіреності серії ЕАИ №
410269 від 20.09.98 позивач відпустив відповідачу товар на
загальну суму 22157,4 грн. В зазначеній накладній вказано
найменування товару, його ціна і кількість.
Такі дії сторін підтверджують наявність волевиявлення сторін,
при такій передачі товару, на набуття цивільних прав і
обов’язків, що регулюються ст. 224 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та не
суперечить ст. 42 цього Кодексу.
Оскільки договір купівлі – продажу є консенсуальною угодою,
права і обов’язки сторін виникають в момент досягнення ними
згоди по всіх суттєвих умовах. У відповідача виникло
зобов’язання по його оплаті, передбачену ст. 214 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
відповідальність в разі невиконання цих зобов’язань.
Проте строк оплати товару при його передачі сторонами не
визначено. Ця обставина судом першої інстанції не
досліджувалась, хоча й пов’язана з визначенням моменту
прострочення боржника (відповідача) та покладенням на нього
відповідальності, визначеної ст. 214 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
Висновок апеляційної інстанції щодо поширення дії ст. 469 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
на спірні правовідносини спростовується
вищевикладеним, свідчить про невірне застосування норм
матеріального права при апеляційному провадженні у справі.
Відповідно з ч. 2 ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Касаційне провадження у справі проводиться на підставі
встановлених судовими інстанціями фактичних обставин справи (ч.
1 ст. 111-7 ГПК).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд
України.
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду АР Крим від 08 – 25.07.02 та
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
16-18.07.09.02 у справі № 2-17/4462.1 – 2002 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуюча Н.Кочерова
Судді: В.Рибак
А.Уліцький