Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
Іменем України
19.12.2002 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді, суддів; за участю представників сторін:
позивача - присутній, відповідача - присутні,
розглянувши касаційну скаргу ЗАТ "ХХХ" на рішення господарського
суду Н-ської області від ХХ листопада 2002 року у справі за
позовом ЗАТ "ХХХ" до ВАТ "YYY" про стягнення боргу,
ВСТАНОВИВ:
ЗАТ "ХХХ" звернулась до суду з позовом до ВАТ "YYY" про стягнення
боргу за природний газ, поставлений відповідачу у 1997 році.
В позові вказала, що газ поставлено на підставі договору № ХХХ1
від ХХ січня 1997 року.
А право вимоги на суму, еквівалентну 3500000 доларів США, позивачу
передано за договором уступки вимоги від ХХ вересня 1997 року
№ Х0.
Просила стягнути 18947250 гривень основного боргу.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням господарського суду Н-ської області від ХХ листопада 2002
року в позові відмовлено.
В апеляційному порядку рішення суду не переглядалося.
В касаційній скарзі ЗАТ "ХХХ" просить скасувати рішення суду і
задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на неправильне
застосування судом ст.ст. 71, 80 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
і
постанов Кабінету Міністрів України від 12 червня 1996 року № 636
( 636-96-п ) (636-96-п)
, 6 червня 1997 року № 538 ( 538-97-п ) (538-97-п)
та від 20
жовтня 1997 року № 1154 ( 1154-97-п ) (1154-97-п)
.
Вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в позові, господарський суд Н-ської області прийшов до
висновку, що у ВАТ "YYY" не виникло зобов'язання розрахуватися за
одержаний газ, оскільки постановами Кабінету Міністрів України від
6 червня 1997 року № 538 ( 538-97-п ) (538-97-п)
, від 12 червня 1996 року
№ 636 ( 636-96-п ) (636-96-п)
та від 20 жовтня 1997 року № 1154 ( 1154-97-п ) (1154-97-п)
визначені порядок розрахунків за газ згідно порядку розподілу
виручки, яка надходила на транзитні рахунки організацій та
консолідований транзитний рахунок компанії "Укргаз".
Заборгованість за природний газ підлягала реструктуризації в
частині пільг і субсидій за рахунок асигнувань, передбачених в
місцевих бюджетах, а компанія "Укргаз" ліквідована Указом
Президента України від 02 березня 1998 року.
Проте, цей висновок суду помилковий, не грунтується на законі і не
відповідає обставинам справи, встановленим судом.
Так, Постанова Кабінету Міністрів України від 12 червня 1996 року
№ 636 ( 636-96-п ) (636-96-п)
регулювала порядок розрахунків за газ через
розподільчі рахунки протягом нетривалого періоду часу і на момент
звернення до суду втратила чинність.
Постановою Кабінету Міністрів України від 6 червня 1997 року № 538
( 538-97-п ) (538-97-п)
припинено безоплатне постачання газу споживачам і
прийнято рішення про порядок розрахунків пільгових категорій
споживачів, фінансування яких здійснюється з бюджетів, а
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 1997 року
№ 1154 ( 1154-97-п ) (1154-97-п)
врегульовано порядок розрахунків за газ
установ і організацій, що фінансуються з бюджетів всіх рівнів.
Відповідно до ст. 161 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання повинні
виконуватися належним чином і в установлений строк.
Одностороння відмова від виконання зобов'язань і одностороння
зміна умов договору, за ст. 162 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, не
допускаються.
Як встановлено судом, на підставі договору від ХХ січня 1997 року
№ ХХХ1 ПФК "ZZZ" в період з ХХ січня 1997 року по ХХ грудня 1997
року поставила відповідачу 115108000 куб.м природного газу на
суму 9438856 доларів США.
За угодою сторін оплата повинна здійснюватись в національній
валюті за курсом, встановленим Національним банком України на
момент зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
ХХ вересня 1997 року ПФК "ZZZ" уклала з позивачем угоду про
уступку вимоги № Х0, за якою передала ЗАТ "ХХХ" право вимоги до
ВАТ "YYY" коштів за поставлений природний газ на суму,
еквівалентну 3500000 доларів США.
Про уступку вимоги відповідач повідомлений листом № ХХХ2 від ХХ
жовтня 1997 року. За одержаний газ не розрахувався.
Перебіг строку позовної давності розпочався ХХ червня 1997 року,
дебіторська заборгованість списана відповідачем вже після
звернення до суду.
Враховуючи, що ВАТ "YYY" є юридичною особою, одержало газ на
підставі двосторонньої угоди і не виконало свої зобов'язання в
частині розрахунку, а ЗАТ "ХХХ" набуло право вимоги у
встановленому законом порядку, суд касаційної інстанції приходить
до висновку, що право позивача порушене, а його вимога про
стягнення суми основного боргу обгрунтована і підлягає задоволенню
на підставі ст. 161 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Згідно ст. 80 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
закінчення строку позовної
давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.
Порушене право підлягає захистові, якщо суд визнає поважною
причину пропуску строку позовної давності.
З позовом ЗАТ "ХХХ" звернулось до суду ХХ березня 2002 року.
Клопотання про поновлення строку позовної давності позивач
обгрунтував тим, що ХХ березня 1999 року органи міліції вилучили в
нього всю фінансово - господарську документацію і наклали арешт на
рахунки. Додатково документи вилучалися ХХ липня 2000 року.
При цьому органи міліції, в порушення існуючого порядку, не
залишили ЗАТ "ХХХ" копії вилучених документів.
Зазначене позбавило позивача можливості звернутись до суду в межах
строку позовної давності з обгрунтованим розрахунком стягуваної
суми і надати суду докази на підтвердження обставин виникнення і
виконання зобов'язань.
Відповідно до ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна
довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх
вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами.
За ст. 63 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суддя повертає позовну заяву без
розгляду, якщо до неї не додані докази, що підтверджують викладені
в заяві обставини, обгрунтований розрахунок стягуваної суми і не
подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та
розмірі.
Обставини, викладені в клопотанні, знайшли своє підтвердження при
вирішенні спору в місцевому господарському суді.
Крім того, як встановлено судом, позивач вперше звернувся до суду
з позовом ХХ жовтня 2001 року, але позовна заява була залишена без
розгляду ХХ лютого 2002 року.
За таких обставин, місцевий господарський суд неправильно
застосував ст. 80 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Позивач з незалежних від нього причин, через вилучення документів
і ненадання їх копій, не міг вчасно звернутись до суду з
обгрунтованим і забезпеченим доказами позовом.
З огляду на викладене, позивач пропустив строк позовної давності з
поважних причин.
Тому порушене право ЗАТ "ХХХ" підлягає захисту.
Таким чином, повно встановивши обставини справи, господарський суд
Н-ської області дав їм помилкову юридичну оцінку.
Враховуючи викладене, рішення суду підлягає скасуванню, а позов -
задоволенню.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ЗАТ "ХХХ" задовольнити.
Скасувати рішення господарського суду Н-ської області від ХХ
листопада 2002 року.
Позов задовольнити.
Стягнути з ВАТ "YYY" /м. Н-ськ, р/р № ХХХ3 в УСБ м. Н-ська, МФО
ХХХ4, ЗКПО ХХХ5/ на користь ЗАТ "ХХХ" /м. Я-ськ, р/р № ХХХ6 в
"SSS" м. Я-ська, МФО ХХХ7, код ОКПО ХХХХ8, інд. код ХХХ9/ 18947250
гривень основного боргу і 1700 гривень повернення державного мита.
Доручити господарському суду Н-ської області видати накази.