Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Добролюбової - головуючого

Т. Дроботової

Т. Гоголь

за участю представників:

позивача не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно)

відповідача не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно)

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова

на постанову від 02.10.2003 p. Харківського апеляційного господарського суду

у справі № А-03/309-03 господарського суду Харківської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіада ЛТД"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 14.11.2002 p. № 991-26-222-22710794/18519

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Гіада ЛТД" до господарського суду Харківської області був заявлений позов про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 14.11.2002 № 991-26-222-22710794/18519.

Підставою прийняття оспорюваного рішення став акт перевірки від 11.11.2002 № 26-222/328 ТОВ "Гіада ЛТД" за період ІІІ квартал 1999р. - ІІІ квартал 2002р.

Згідно акта перевірки працівники ДПІ дійшли висновку про порушення товариством підпунктів 5.3.9 та 5.4.8 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , що виявилось у необґрунтованому, на думку перевіряючих, включенні до валових витрат товариства витрат на відрядження директора А.А.А. до Республіки Казахстан за перевіряємий період у розмірі 22093,65 грн.

Рішенням від 25.07.2003 господарського суду Харківської області (суддя В. Яризько) позовні вимоги задоволено у повному обсязі шляхом визнання недійсним податкового повідомлення - рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 14.11.2002 № 991-26-222-22710794/18519.

Рішення суду мотивоване підпунктом 5.4.8 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , відповідно до якої витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо.

Суд, оцінивши надані позивачем документи, визнав їх достатніми та такими, що підтверджують правомірність віднесення витрат на відрядження директора підприємства до їх валових витрат виробництва та обігу.

В рішенні зазначено також, що відповідач не довів необхідність наявності документальних доказів про перетин державного кордону України як однієї з складових для включення витрат на відрядження до складу валових витрат позивача. Крім того, відповідач не надав документальних доказів перебування директора позивача в готелі "Костанай" (Республіка Казахстан) та того, що ДПІ було надіслано запит в готель для підтвердження або спростування проживання директора позивача в ній в спірних періодах.

За апеляційною скаргою ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова Харківський апеляційний господарський суд (судді: Бабакова Л. М. - головуючий, Кравець Т. В., Сіверін В. І.), переглянувши рішення господарського суду Харківської області в апеляційному порядку, постановою від 02.10.2003 залишив його без зміни з тих же підстав. ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судом норм матеріального права, зокрема, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , пункт 5.4.8 статті 5 якого визначає як умову включення витрат на відрядження до складу валових витрат наявність підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю платника податку: запрошення приймаючої сторони; документи, які засвідчують бажання встановити цивільно - правові відносини; які засвідчують участь особи у переговорах, конференціях, симпозіумах, що проводяться за тематикою, яка збігається з основною діяльністю платника податку.

В касаційній скарзі наголошується також, що судами помилково не прийнято до уваги відсутність прибуткового касового ордеру готелю, в якому проживав, знаходячись у відрядженні, директор позивача та відсутність відміток про перетин державного кордону України в його закордонному паспорті, як це передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України" (57-95-п) .

Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просить постанову Харківського апеляційного господарського суду у даній справі залишити без змін з підстав, якими вона мотивована.

Заслухавши доповідь судді Дроботової Т. Б., перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в ході судового провадження судами першої та апеляційної інстанції, підставою донарахування позивачу податку на прибуток підприємств та застосування відповідної фінансової санкції стало помилкове, на думку ДПІ, включення підприємством до складу валових витрат виробництва витрат на відрядження директора підприємства до Республіки Казахстан.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Витрати на відрядження відповідно до пункту 5.4 цієї ж норми (334/94-ВР) є витратами подвійного призначення та їх віднесення до валових витрат можливе за дотриманням певних умов, передбачених підпунктом 5.4.8, (334/94-ВР) зокрема, до валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо.

Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.

Зі змісту наведених норм випливає, що обов'язковою умовою віднесення витрат до складу валових витрат виробництва та обігу як компенсації за придбання товарів, робіт, послуг є використання в подальшому таких товарів, робіт, послуг у власній господарській діяльності.

Стосовно віднесення до валових витрат витрат на відрядження закон прямо встановлює обов'язок підтвердження зв'язку такого відрядження з основною діяльністю платника податку.

Проте, в ході судового провадження вказані обставини були залишені поза увагою суду першої та апеляційної інстанції. Зокрема, судами не були витребувані та досліджені передбачені законом докази такого зв'язку, а саме, запрошення приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладення договору (контракту); інші документи, які встановлювали або засвідчували бажання встановити цивільно-правові відносини; документи, що засвідчували б участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку тощо.

При цьому судами не надана належна правова оцінка доводам ДПІ про відсутність у позивача таких доказів.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно з'ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова задовольнити частково.

Рішення від 25.07.2003 p. господарського суду Харківської області та постанову від 02.10.2003 p. Харківського апеляційного господарського суду у справі № А-03/309-03 господарського суду Харківської області скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.