Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Добролюбової - головуючого

Т. Дроботової

Т. Гоголь

за участю представників:

позивача

відповідачів

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя

на постанову від 14.10.2003 p. Донецького апеляційного господарського суду

у справі № 7/172 господарського суду Донецької області

за позовом Приватного підприємства "Сателіт"

до - Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя

- Відділення державного казначейства в м. Маріуполі

про стягнення 95103 грн.

ВСТАНОВИВ:

ПП "Сателіт" до господарського суду Донецької області був заявлений позов про стягнення 95103 грн. процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості, що виникла у підприємства за серпень - грудень 2002 р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.07.2003 (суддя Малашкевич С. А.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі: вирішено стягнути з Державного бюджету України на користь ПП "Салеліт" суму процентів, нарахованих за несвоєчасне відшкодування бюджетної заборгованості у розмірі 95103 грн.

Рішення суду мотивоване доведеністю матеріалами справи факту невчасного відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за спірний період та приписами підпункту 7.7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , якими передбачено нарахування процентів на суму бюджетної заборгованості.

За апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя Донецький апеляційний господарський суд (судді: Старовойтова Г. Я. - головуючий, Калантай М. В., Кондратьєва С. І.), переглянувши рішення господарського суду Донецької області в апеляційному порядку, постановою від 14.10.2003 залишив його без зміни з тих же підстав. ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судом норм матеріального права.

При цьому заявник посилається на помилкове застосування у рішенні та постанові приписів підпункту 7.7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , норми якого не містять обов'язку відшкодування з Державного бюджету процентів, які нараховуються на суму бюджетної заборгованості у розмірі 120 % від облікової ставки НБУ, оскільки приписи згаданого Закону визначають лише нарахування процентів на суму бюджетної заборгованості та не містять норм, які б встановлювали обов'язок виплати нарахованих процентів і право платника на їх вимогу і стягнення.

Заслухавши доповідь судді Дроботової Т. Б. та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

При розгляді справи господарським судом першої та апеляційної інстанції було встановлено, що за наслідками господарської діяльності ПП "Сателіт" у серпні - грудні 2002 р. різниця між загальною сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту має від'ємне значення і не була вчасно відшкодована позивачу.

Розрахована товариством сума процентів з бюджетної заборгованості за вказаний період становить 95103 грн.

Відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) така сума, як надміру сплачена, підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України.

Згідно з частиною 5 підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону (168/97-ВР) суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Наведене доводить неправомірність посилань податкової інспекції на відсутність зобов'язань щодо відшкодування з бюджету процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості з огляду на вимоги підпункту 7.7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

А отже, висновки господарського суду першої та апеляційної інстанції у даній справі стосовно правомірності заявлених позивачем сум процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості, ґрунтуються на приписах підпункту 7.7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) і визнаються правомірними.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що рішення та постанова у справі прийняті у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

З огляду на викладене та керуючись статтями 1, 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення від 30.07.2003 p. господарського суду Донецької області та постанову від 14.10.2003 p. Донецького апеляційного господарського суду у справі № 7/172 господарського суду Донецької області залишити без зміни.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя залишити без задоволення.