ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                           ПОСТАНОВА

                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.12.2003                                   Справа N 88/17-03

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді,

суддів;

за участю повноважних представників:

позивача   -     присутні,

відповідача -  присутні;

розглянувши   у

відкритому засіданні

касаційну скаргу         Державного підприємства  "YYY"

на  постанову            від ХХ вересня 2003 року

                         Н-ського апеляційного господарського суду

у справі                 № Х3

за позовом               Державного підприємства "YYY"

до                       ВАТ "ХХХ"

про                      стягнення 2263505 гривень,

                            ВСТАНОВИВ:

В березні 2003  року  позивач  звернувся  до  господарського  суду

Н-ської   області   з   позовом   про  стягнення  2263505  грн.  з

відповідача,  посилаючись  на  те,  що   відповідач   не   виконав

договірних зобов'язань.

Рішенням господарського  суду  Н-ської  області від ХХ травня 2003

року позов задоволено.

Постановою Н-ського  апеляційного  господарського  суду   від   ХХ

вересня 2003 року рішення господарського суду скасовано і в позові

відмовлено.

В касаційній  скарзі   позивач   просить   постанову   апеляційної

інстанції скасувати, як прийняту з порушенням норм матеріального і

процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представників сторін,  перевіривши  матеріали

справи  та  на  підставі  встановлених  в  ній фактичних обставин,

проаналізувавши     правильність     застосування      апеляційним

господарським  судом  при  прийнятті  оскаржуваної  постанови норм

матеріального і процесуального права,  суд  вважає,  що  касаційна

скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Приймаючи оскаржувану    постанову    про    скасування    рішення

господарського суду  і  відмову  позивачу  в  позові,  апеляційний

господарський   суд  виходив  з  того,  що  висновок  суду  першої

інстанції  слід  визнати  таким,  що  зроблений  з   недоведеністю

обставин,  що  мають значення для справи,  які місцевий суд визнав

встановленими,  з невідповідністю висновків,  викладених в рішенні

місцевого   суду   обставинам  справи.  Зокрема,  суд  апеляційної

інстанції вважав недоведеними  обставини  неякісного  виконання  з

боку  відповідача  перед позивачем контракту від 19.04.1997 р.  на

виконання гідромеханізованих робіт на будівництві морського  порту

в  м. Ч-ськ  (Арабська  Республіка  Египет) та визначення  розміру

збитків згідно інвойсів.

Проте, з вказаними висновками апеляційної інстанції погодитись  не

можна виходячи з наступного.

Як вбачається  з матеріалів справи,  між ДП "YYY" і ВАТ "ХХХ" було

укладено  Контаркт  від  19.04.1997  р.  на  предмет   організації

Договору підряду від 20.01.1997 р.  між компанією "ZZZ" Каїр (далі

Египетська сторона), ДП "YYY", ВАТ "XXX" та ВАТ "QQQ" по виконанню

проекту порту Ч-ськ (республіка Египет).

Відповідно до  мов Контракту від 19.04.1997 р.  відповідач прийняв

на себе виконання "під ключ" гідромеханізованих робіт  по  проекту

порту  та  робіт  по  заглибленню  дна лагун або у відкритому морі

згідно з  розділами  А.В.С.  особливих  умов  договору  підряду  з

Египетською стороною. Виконання він повинен забезпечити відповідно

до умов та строків,  визначених договором з  Египетською  стороною

(1.1, 5.1, 5.3, 5.4 контракту від 19.04.1997р.).

Згідно зазначеного Контракту (п.5.8,  5.10, 5.12, 5.14) відповідач

повинен був забезпечити нормальну  експлуатацію,  ремонт,  поточне

обслуговування  та  всі  інші  питання,  пов'язані з використанням

техніки та матеріалів при виконанні робіт по  договору  підряду  з

Египетською    стороною,    забезпечити    придбання   будівельних

матеріалів,  виплату заробітної плати працівникам,  оплату мита та

митних зборів.

Відповідно до  вимог  ст.ст.  161,  162  ЦК  України  

зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в  установлений

строк відповідно до вказівок закону,  акту планування, договору, а

при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог,  що звичайно

ставляться   до   таких   зобов'язань.  Одностороння  відмова  від

виконання зобов'язання  і  одностороння  зміна  умов  договору  не

допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

З матеріалів  справи  видно,  що  вказані  умови Контракту не були

виконані відповідачем належним чином,  що стверджується наявними в

справі доказами.

Зокрема, неналежне  виконання  відповідачем  своїх  зобов'язань за

Контрактом  призвело  до  того,  що  позивач  для  здачі  порту  в

експлуатацію  змушений  був  сплатити  оренду місцевих механізмів,

ремонт  земснаряду  та  виплату   заробітної   плати   працівникам

відповідача.    Частину    витрат    по    завершенню    виконання

гідромеханізованих робіт на придбання матеріалів та сплату  митних

зборів  за  техніку  та  обладнання відповідача понесла Египетська

фірма "ZZZ" і утримала їх з позивача.

За таких обставин суд не може погодитись з висновками  апеляційної

інстанції  про  відсутність  в матеріалах справи будь-яких доказів

неналежного виконання Контракту з боку відповідача  відповідно  до

гл. 28 ЦК України 

.

Вказані висновки   протирічать  матеріалам  справи  та  обставинам

встановленим  місцевим   господарським   судом,   хоч   апеляційна

інстанція  при  прийнятті постанови не зазначила в ній доводи,  за

якими не погодилась з висновками суду першої  інстанції,  як  того

вимагає п. 8 ч. 2 ст. 105 ГПК України 

.

Не можна  погодитись  і  з  висновками  апеляційної інстанції щодо

неналежного визначення місцевим судом понесених позивачем  збитків

по  Контракту  у  сумі 2263505 грн.,  оскільки наявні в матеріалах

справи  інвойси  №  1-17,  18  від  05.04.02  р.  не  можуть  бути

використані  в  якості  доказів  так  як згідно Типової технології

митного контролю та митного оформлення товарів та інших  предметів

, затвердженої наказом Державної митної служби України

№ 828 від 30.12.1998 р.  інвойс - це документ,  в якому  визначено

суму належного за товар платежу, який також може використовуватися

як супровідний документ.

Обгрунтовуючи свій  висновок,  апеляційна  інстанція  не  звернула

уваги на ту обставину,  що наказ Державної митної служби України №

828 

 був прийнятий 30.12.98 р.,  тоді як  Контракт  на

виконання гідромеханізованих робіт по проекту порту в м. Ч-ськ був

укладений між позивачем і відповідачем 20.04.1997 р.

Відповідно до  цього  Контракту  між  позивачем   і   відповідачем

підписувались  інвойси - розрахункові документи,  в яких зазначено

види і вартість виконаних  відповідачем  робіт,  а  також  грошові

суми,  які  утримувались  з  відповідача  позивачем  і  замовником

(Египетською компанією) в порядку  взаєморозрахунків  за  виконані

роботи.

Враховуючи викладене,   суд   вважає,   що  постанова  апеляційної

інстанції  як  прийнята  з   порушенням   норм   матеріального   і

процесуального  права  не  може  залишатись  без  змін  і підлягає

скасуванню.

Перевіряючи законність і обгрунтованість прийнятого  господарським

судом   Н-ської   області   рішення   суд   вважає,   що  місцевий

господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи,

дав  належну  правову  оцінку  зібраним в справі доказам і прийняв

законне  і  обгрунтоване   рішення,   оскільки   воно   відповідає

обставинам  справи  та  вимогам діючого законодавства,  що регулює

дані правовідносини.

На підставі наведеного,  керуючись  ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9,

111-11 ГПК України 

, Вищий господарський Суд України,

                           ПОСТАНОВИВ:

Постанову Н-ського апеляційного господарського суду від ХХ вересня

2003 року скасувати, задовольнивши касаційну скаргу.

Рішення господарського суду Н-ської області  від  ХХ  травня  2003

року залишити без змін.