Спір про визнання недійсними податкового повідомлення - рішення 3 про визначення податкового зобов'язання за платежем з податку на прибуток - Матеріали постанови 01/837-1

Рішенням господарського суду Н-ської області від 18.06.2003 р. (суддя А.А.А.) відмовлено в задоволенні позову ПП "ХХХ" до ДПІ у Ч-ському районі м. Н-ська про визнання недійсними податкового повідомлення - рішення від 05.05.2003 р. № 0000282302/0-231а/3286/10/23 про визначення податкового зобов'язання за платежем з податку на прибуток у сумі 31644,00 грн. в тому числі: 21096,00 грн. -основний платіж і 10548,00 грн. штрафні санкції та податкового повідомлення-рішення від 05.05.2003 р. № 0000292302/0-231/3286/10/23 про визначення податкового зобов'язання за платежем з ПДВ у сумі 8611,50 грн. у тому числі: 5741,00 грн. - основний платіж і 2870,50 грн. - штрафні санкції.

Рішення мотивоване тим, що відтворюючи в податковому обліку господарську операцію, здійснену на підставі договору про надання послуг від 26.10.2000 р., укладеному з приватним підприємством "YYY", позивач недотримався вимог підпункту 11.3.4 пункту 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) та підпунктів 7.3.4, 7.5.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , у зв'язку з чим донарахування податкових зобов'язань оспорюваними податковими повідомленнями - рішеннями є правомірним.

Постановою Н-ського апеляційного господарського суду від 29.08.2003 р. (судді Б.Б.Б., В.В.В., Г.Г.Г.) рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено з тих підстав, що оскільки у ПП " "ХХХ" і ПП "YYY" були зустрічні вимоги, які випливали з різних договорів, що передбачали проведення розрахунків у грошовій формі, припинення цих вимог відповідно до ст. 217 Цивільного кодексу України (1540-06) не надає господарським операціям, здійсненим на підставі вказаних договорів, характеру товарообмінних операцій, що, на думку апеляційної інстанції, спростовує висновок контролюючого органу про порушення позивачем податкового обліку та заниження сум податкових зобов'язань.

В касаційній скарзі ДПІ у Ч-ському районі м. Н-ська просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого господарського суду, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом ст. 2 Цивільного кодексу України (1540-06) та пункту 1.19 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) .

Заслухавши представника відповідача, який підтримав касаційну скаргу та заперечення представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи і правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого і постанові апеляційного господарського судів, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 26.10.2000 р. між позивачем і ПП "YYY" був укладений договір № 7 про надання послуг, пунктом 4.1.3 якого передбачалася можливість товарообмінної форми розрахунків.

В подальшому сторони за договором шляхом обміну листами дійшли згоди про виключення з договору цієї умови з 30.10.2000 р.

Актами від 29.12.2000 р. та від 31.01.2001 р. сторони підтвердили надання ПП "YYY" на виконання вказаного договору послуг по переробці металобрухту відповідно на суму 42192,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 7032,00 грн. та на суму 19208,00 грн. у тому числі ПДВ у сумі 3201,33 грн.

На підставі виданих ПП "YYY" податкових накладних № 35 від 29.12. 2000 р. та № 19 від 31.01.2001 р. позивач включив до податкового кредиту в грудні 2000 року - 7032,00 грн. та в січні 2001 року - 3201,33 грн.; а в податковому обліку з податку на прибуток відніс до валових витрат 35160,00 грн., в ІV кварталі 2000 року та 16006,67 грн. в І кварталі 2001 року.

Наряду із зобов'язанням, що виникло між позивачем і ПП "YYY" на підставі договору № 7 від 26.10.2000 р., між цими суб'єктами підприємницької діяльності існували і зобов'язання, підставою для виникнення яких стали договори купівлі-продажу від 15.01.2001 р. № 10 та від 20.05.2001р. № 21, на виконання яких позивач продав ПП "YYY" товарно-матеріальні цінності відповідно на суму 42192,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 7032,00 грн. та на суму 19208,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 3201,38 грн.

Зазначені договори передбачали грошову форму розрахунків.

Фінансові результати господарських операцій, здійснених за вказаними договорами, відтворені позивачем у податковому обліку як збільшення валового доходу на 35160,00 грн. у І кварталі 2001 року та на 16006,67 грн. у ІІ кварталі 2001 року .

Шляхом обміну листами позивач і ПП "YYY" домовилися про зарахування зустрічних грошових вимог за вищевказаними договорами, строк виконання яких настав, що відповідає ст. 217 Цивільного кодексу України (1540-06) , згідно якої зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

Беручи до уваги, що зустрічні вимоги, по яких позивач і ПП "YYY" провели зарахування, були складовими змісту окремих зобов'язань, які виникли на підставі різних договорів, апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що вказане зарахування не змінює зміст господарської операції з придбання позивачем послуг за договором № 7 від 26.10.2000 р. та не надає їй характеру товарообмінної операції.

Відповідно до пункту 1.19 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) бартер (товарний обмін) - це господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Господарська операція, як факт підприємницької чи іншої діяльності, яка впливає на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів, відтворює виконання її учасниками цивільно-правового зобов'язання, зміст якого визначається договором. Звідси суть господарської операції як бартерної визначається відповідним змістом цивільно-правового зобов'язання. Оскільки таке договором №7 від 26.10.2000р. не передбачалося, позивач правомірно відтворив у податковому обліку операцію з придбання послуг на підставі цього договору за правилами підпункту 11.2.1 пункту 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) та підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 111 - 5, 111 - 7, п. 1 ст. 111 - 9, 111 - 11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ДПІ у Ч-ському районі м. Н-ська залишити без задоволення, а постанову Н-ського апеляційного господарського суду від 29.08.2003 р. - без змін.