Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.-

головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова паливно-енергетична компанія "Серіол", м. Запоріжжя (далі - ТОВ "ППЕК "Серіол")

на рішення господарського суду Запорізької області від 01.07.2003 p. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від

15.10.2003 p.

зі справи № 4/97

за позовом ТОВ "ППЕК "Серіол"

до відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції, м. Запоріжжя (далі - ДВС)

та Спеціалізованого державного підприємства "Укрспецюст" Міністерства юстиції України в особі Запорізької філії, м. Запоріжжя (далі - СДП "Укрспецюст")

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -

державна податкова інспекція у Комунарському районі м. Запоріжжя, (далі - ДПІ)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (ДВС) -

закрите акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк", м. Дніпропетровськ (далі - ЗАТ "КБ "ПриватБанк")

про визнання недійсним договору від 17.12.2001 p. №06(02)899 про реалізацію арештованого майна на комісійних засадах.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача: не з'явились,

відповідача: не з'явились.

третьої особи: Кирилюка Д.М., Лобач О.М. (за довіреністю ЗАТ "КБ "ПриватБанк")

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.07.2003 (суддя Хуторной В.М.), залишеним без зміни постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 15.10.2003 (колегія суддів у складі: суддя Федоров І.О. - головуючий, судді Кагітіна Л.П., Яценко О.М.), у задоволенні позову відмовлено. Зазначені рішення судових інстанцій мотивовано тим, що норми Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не встановлюють пріоритет податкової застави перед примусовим виконанням рішення суду.

У касаційній скарзі від 13.11.2003 № 37 ТОВ "ППЕК "Серіол" просить Вищий господарський суд України скасувати рішення та постанову судових інстанцій зі справи та передати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Скаргу мотивовано тим, що судовими інстанціями у справі, по-перше, проігноровано вимоги Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) у редакції Закону від 21.12.2000 № 2181-III (далі - Закон № 2181), а, по-друге, на порушення вимог статті 35 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК) не враховано фактичних даних про податкову заставу на активи позивача, встановлені рішенням місцевого суду Шевченківського району міста Запоріжжя від 21.11.2002.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги. Представники ТОВ "ППЕК "Серіол", ДВС, СДП "Укрспецюст" та третьої особи - ДПІ, в судове засідання не з'явились. На час розгляду справи до суду не надходили письмові повідомлення щодо відсутності сторін зі справи.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги. Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- ДВС згідно з актом опису від 19.11.2001 накладено арешт на п'ять автомобілів, що належали ТОВ "ППЕК "Серіол", для виконання на користь ЗАТ КБ "ПриватБанк" виконавчого документа;

- ДВС та СДП "Укрспецюст" укладено договір від 17.12.2001 № 06/02/899 899 про реалізацію арештованого майна на комісійних засадах (далі - оспорюваний договір);

- згідно з оспорюваним договором було передано на реалізацію два автомобілі, що належали ТОВ "ППЕК "Серіол";

- за рішенням місцевого суду Шевченківського району міста Запоріжжя від 21.11.2002 з акта опису майна від 19.11.2001, складеного ДВС, було виключено три автомобілі у зв'язку з тим, що арешт майна ТОВ "ППЕК "Серіол" проведено ДВС з порушенням статті 2 Указу Президента України від 04.03.1998 № 167/98 "Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами" (167/98) , оскільки активи цього товариства з 14.03.2000 перебували у податковій заставі.

Причиною спору зі справи стало питання про першочерговість задоволення двох конкуруючих вимог, а саме: ДПІ - на підставі права податкової застави і ЗАТ КБ "ПриватБанк" - на підставі виконавчого документа, виданого судом. Отже, виникла проблема вибору норм права для вирішення цього спору за наявності конкуренції норм про порядок погашення зобов'язань платників податків і про виконавче провадження. Для правильної кваліфікації обставин справи необхідно враховувати правила пріоритету у застосуванні конкурентних норм права.

Відповідно до пункту 1.17 статті 1 Закону № 2181 (2181-14) податкова застава - спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має першочергове право у разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна перед іншими кредиторами у порядку, встановленому цим Законом.

Норми про зміст податкової застави, виникнення права податкової застави, реєстрацію податкової застави та податковий пріоритет передбачені у статті 8 Закону № 2181. Порядок продажу активів, що перебувають у податковій заставі для погашення податкового боргу, визначено у статті 10 Закону № 2181 (2181-14) .

Закон України 21.04.1999 № 606-XIV "Про виконавче провадження" (606-14) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. У цьому Законі не передбачено правил про пріоритет у разі конкуренції вимог стягувача за виконавчими документами та вимог органу стягнення за правом податкового пріоритету.

Згідно з пунктом 19.6 статті 19 Закону № 2181 (2181-14) закони та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить нормам цього Закону. В силу першочергового права органу стягнення одержати за правом податкової застави задоволення з вартості заставленого майна перед іншими категоріями вимог мають бути обрані для застосування у цій справі норми Закону № 2181.

Однак судовими інстанціями у розгляді цієї справи не враховано, що норми Закону № 2181 застосовуються виключно для погашення податкового боргу. Згідно з підпунктом 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону № 2181 (2181-14) з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу. За колом встановлених у справі обставин судовими інстанціями не перевірено наявність податкового боргу у позивача на час укладення відповідачами оспорюваного договору. Ці фактичні дані мають істотне значення для вибору норми права, а отже і для правильного вирішення спору про правозгідність оспорюваного договору.

Крім того, у пункті 8.4 статті 8 Закону № 2181 (2181-14) визначено правила податкового пріоритету. Згідно з цією нормою: "Право податкової застави має пріоритет перед:

будь-якими правами інших застав, що виникли після моменту виникнення такого права на податкову заставу, незалежно від того, чи були зареєстровані права інших застав у державних реєстрах застав рухомого майна або нерухомого майна чи ні;

будь-якими правами інших застав, які не були зареєстровані у державних реєстрах застав рухомого чи нерухомого майна до виникнення права на таку податкову заставу.

У разі коли право податкової застави виникає в той самий день, в який виникло або було зареєстровано право іншої застави на майно платника податків у державних реєстрах застав рухомого чи нерухомого майна, пріоритет має право податкової застави.

До законодавчого запровадження системи реєстрації майна у державних реєстрах застав нерухомого майна факт нотаріального посвідчення договору застави прирівнюється до зазначеної реєстрації".

Отже пріоритет права податкової застави перед іншими категоріями вимог не є абсолютним. З огляду на викладені правила податкового пріоритету судовими інстанціями у справі не з'ясовано: чи мало ЗАТ КБ "ПриватБанк" як стягувач за виконавчим документом пріоритет у задоволенні перед правом ДПІ в силу податкової застави, оскільки вимога стягувача може бути забезпечена заставою, що зареєстрована у державних реєстрах застав рухомого чи нерухомого майна до виникнення права на податкову заставу.

Фактичні дані про наявність податкового боргу у позивача на час укладення відповідачами оспорюваного договору та про право застави стягувача за виконавчим документом, що може мати пріоритет перед правом податкової застави, мають значення для правильного вирішення спору у справі. Визначення пріоритетності у задоволенні з двох конкуруючих вимог дозволить правильно обрати порядок погашення або задоволення відповідної вимоги у залежності від закону, що визначає такий порядок.

Згідно з частиною другою статті 111-7 ГПК касаційна (1798-12) інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже у новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно встановити зазначені в цій постанові фактичні обставини та дати їм належну правову оцінку.

Керуючись статтями 111-7 - 111-12 ГПК (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова паливно-енергетична компанія "Серіол" зі справи № 4/97 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Запорізької області від 01.07.2003 p. і постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 15.10.2003 p. з цієї справи скасувати.

3. Справу № 4/97 передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.