Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.12.2002 р.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
- головуючого судді,
суддів;
за участю представників від позивача: присутній,
від відповідача: не з'явились
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державного спеціалізованого підприємства
"ХХХ"
на постанову Н-ського апеляційного господарського суду
від ХХ.05.02 р.
у справі господарського суду Н-ської області
за позовом ДСП "ХХХ", м. Ч-ськ
до ВАТ "YYY", м. Я-ськ
ТОВ "ZZZ", м. Р-ськ
про стягнення 1 496 960 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від ХХ.03.02 господарського суду Н-ської області
задоволені позовні вимоги щодо стягнення з ВАТ "YYY" на користь
Державного спеціалізованого підприємства "XXX" 1 496 960 грн. -
вартості 1000 т. мазуту.
Постановою від ХХ.05.02 Н-ського апеляційного господарського суду
апеляційна скарга ВАТ "YYY" задоволено частково. Рішення
господарського суду Н-ської області від ХХ.03.02 скасовано.
Позовні вимоги ДСП "XXX" до ВАТ "YYY" та ТОВ "ZZZ" про стягнення
1 496 960 грн. - залишено без розгляду.
Не погоджуючись з постановою Н-ського апеляційного господарського
суду ДСП "XXX" звернулось у Вищий господарський суд України з
касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що
суд першої інстанції, даючи оцінку запереченням відповідача щодо
укладання договору № 12-8Т від 18.11.99, вважає, що ці заперечення
спростовуються листом № 24/5-1530/К від 24.03.02 Управління МВС
України у Н-ській області, постановою про проведення виїмки від
22.03.01 та протоколом виїмки від 02.04.01 ; при цьому суд залишає
поза увагою той факт, що названі письмові докази представлено у
розпорядження суду лише в копіях, не надає уваги і тій обставині,
що у протоколі виїмки не зазначається який екземпляр договору
вилучено.
Не погоджуючись з постановою Н-ського апеляційного господарського
суду ДСП "XXX" звернулось у Вищий господарський суд України з
касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що
апеляційним судом порушені норми процесуального права, а саме
ст.ст. 32, 33, 36, 38, 43, 101 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а також матеріального права - ст.ст.
6, 413, 416, 418, 419 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі договору від
22.11.1999р. ТзОВ "ZZZ" продало, а ВП "XXX" придбало та оплатило
1000 тон мазуту загальною вартістю 1 495 260 грн. Відповідно до
умов договору №12-8т від 18.11.1999р. ВП "XXX" передано, а ВАТ
"YYY" прийнято зазначений мазут на відповідальне зберігання, про
що складено акт прийому-передачі від 17.11.1999р. Належний ВП
"XXX" мазут, переданий на зберігання до ВАТ "YYY", не повернуто.
Постановою апеляційної інстанції встановлені судом першої
інстанції факти по суті не відхилені, разом з тим, рішення суду
першої інстанції апеляційним судом скасовано і позов залишено без
розгляду.
ВП "XXX" вважає, що постанова апеляційної інстанції ґрунтується
виключно на припущеннях стосовно дій судді першої інстанції при
прийнятті рішення, а не на доказах, що є порушенням ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
та тягне за собою прийняття неправильної постанови.
Згідно з п. 3 ст. 103 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, на підставі якого
прийнято постанову апеляційним судом, апеляційна судова інстанція
має право скасувати рішення повністю або частково і припинити
провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або
частково. Статтею 99 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що в
апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду
цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей,
передбачених у цьому розділі, а також те, що апеляційний
господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку,
користується правами, наданими суду першої інстанції. Тому при
прийнятті постанови про залишення позову без розгляду, апеляційний
суд має враховувати правила ст. 81 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якою
визначено виключний перелік підстав залишення позову без розгляду.
Між тим, суд не посилався на цю статтю та прийняв рішення всупереч
її положенням.
Обґрунтовуючи постанову на підставі оцінки дій суду, а також
сторін по справі, що мали місце під час судового процесу в першій
інстанції, апеляційним судом не враховано положень ст. 32 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якою зазначається, що обставини, на яких
ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини,
які мають значення для правильного вирішення спору, встановлюються
на підставі доказів. Процесуальні дії сторін, а також події, що
мають місце в процесі провадження у справі, самі по собі доказами
не є, тому будь-які висновки на підставі їх аналізу не можуть
використовуватись для встановлення обставин справи.
Стяття 38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
зобов'язує суд витребувати від
підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі
документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, якщо подані
стороною докази є недостатніми. Водночас суд має право знайомитись
з доказами безпосередньо в місці їх знаходження. Додаткові
документи та матеріали апеляційним судом не витребувались, тому у
суду не було достатніх підстав зробити висновок про передчасність
висновків суду.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним касаційну скаргу задовольнити з наступних підстав.
У постанові апеляційного господарського суду відсутнє посилання на
статтю 81 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, яка передбачає виключний перелік підстав для
залишення позову без розгляду. Як вбачається з матеріалів справи,
постанова апеляційного суду прийнята із порушенням положень цієї
статті. Апеляційним господарським судом не вживалося заходів щодо
отримання від позивача будь-яких оригіналів доказів зі справи для
ознайомлення з ними, отже, підстави для залишення позову без
розгляду з мотивів ненадання позивачем витребуваних матеріалів
відсутні. Відсутні й інші передбачені законом підстави для
залишення позову без розгляду. Таким чином, порушення норм
процесуального права призвело до невірного вирішення справи в
апеляційній інстанції.
Залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції не
торкався питання доведеності чи недоведеності обставин справи,
внаслідок чого судом не дана цим обставинам юридична оцінка.
Колегія суддів вважає, що Н-ським апеляційним господарським судом
необґрунтовано скасоване рішення господарського суду Н-ської
області яким встановлені юридичні факти, оскільки, як вже
зазначалось вище апеляційним господарським судом не витребувались
додаткові докази і в судовому засіданні вони не досліджувались.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Н-ським
апеляційним господарським судом дана неправильна юридична оцінка
обставинам справи, тому оскаржувана постанова не відповідає
чинному законодавству України і підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Н-ського апеляційного господарського суду від ХХ.05.2002
р. у справі № Х4 скасувати.
Рішення господарського суду Н-ської області від ХХ.03.2002 р. у
справі № Х4 залишити без змін.
Доручити господарському суду Н-ської області видати відповідні
накази з урахуванням ст. 122 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.