Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Божок В.С,

суддів : Хандуріна М.І.,

Черкащенко М.М.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу Військової частини А XXX1

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського

суду від 18.09.03 p.

у справі господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Військової частини А XXX1, м. Дніпропетровськ

до Державної податкової інспекції у Жовтневому

районі м. Дніпропетровська

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача: А.А.А. - дов. від 30.11.03 p.

від відповідача: Б.Б.Б. - дов № 96/10/10-028 від 04.01.03 p.;

В.В.В. - дов. № 34773/10/10028 від 16.12.03p.;

Г.Г.Г. - дов. №34774/10/10028 від 16.12.03 p.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 10.06.03 господарського суду Дніпропетровської області у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 26.02.03 № 0003582602/2 та № 0003592602/2 державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.09.03 рішення господарського суду Дніпропетровської області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідачем встановлені порушення військовою частиною А XXX1 п. 7.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та абз. 5 п. 23 ст. 12 Закону України "Про плату за землю" (2535-12) .

Не погоджуючись з судовими рішеннями військова частини А XXX1 звернулась у Вищий господарський суд України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального права. Позивач вважає, що за травень та червень 2002р. відповідачем безпідставно нараховані штрафні санкції з податку на додану вартість на загальну суму 15880,75 грн.

Неправомірним також є нарахування податку на землю та застосування штрафних санкцій з зазначеному податку, оскільки в силу ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" (1934-12) земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська 26.02.03 прийняті податкові повідомлення-рішення: - № 0003582602/2, яким визначено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 1040012,75 грн., у тому числі: 650944 грн. - основний платіж, 389068,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 0003592602/2, яким визначено земельний податок в сумі 204067,90 грн., у тому числі: 184947 грн. - основний платіж, 184947 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту № 005547 від 22.10.02 за результатами перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства України в/ч А XXX1 за період 01.07.99 по 01.07.02.

Згідно з довідкою № 236 Міністерства Оборони України військова частина А XXX1 є державною організацією з державною формою власністю.

У відповідності до приписів ст. 14 Закону України "Про збройні Сили України" (1934-12) земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків.

Статтею 7 Закону України "Про плату за землю" (2535-12) встановлені, ставки земельного податку за землі населених пунктів, якою передбачено, що податок за земельні ділянки, надані для Збройних Сил України та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України, справляється у розмірі 25 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті.

Однак, дію частини десятої статті 7 (2535-12) в частині розміру податку на земельні ділянки, надані для Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, в разі їх цільового використання зупинено на 2000 рік згідно із Законом України від 17.02.2000 N 1458-III (1458-14) , на 2001 рік - згідно із Законом України від 07.12.2000 N 2120-IІІ (2120-14) , на 2002 рік - згідно із Законом України від 20.12.01 N 2905-III (2905-14) , на 2003 рік - згідно із Законом України від 26.12.02 N 380-IV (380-15) .

Статтею 8 вищевказаного Закону України "Про плату за землю" (2535-12) встановлена плата за землі оборони та іншого призначення. Податок за земельні ділянки, надані для Збройних Сил України та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України, справляється у розмірі 0,02 відсотка від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області, крім земель військових сільськогосподарських підприємств, з яких земельний податок справляється згідно із статтею 6 цього Закону (2535-12) . Дія частини другої статті 8 (2535-12) щодо справляння податку за земельні ділянки, надані для Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, також зупинена на 2000 рік згідно із Законом України від 17.02.00 N 1458-III (1458-14) , на 2001 рік - згідно із Законом України від 07.12.00 N 2120-IІІ (2120-14) , на 2002 рік - згідно із Законом України від 20.12.01 N 2905-IІІ (2905-14) , на 2003 рік - згідно із Законом України від 26.12.02 N380-IV (380-15) .

Господарським судом Дніпропетровської області встановлено, що позивач визначав податкові зобов'язання та податковий кредит за звітний квартал, хоча господарські операції проводилися кожного місяця.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, позовні вимоги військової частини А XXX1 щодо визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська від 14.11.02 № 0003582602/0 та №0003592602/0 підлягають задоволенню.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами неправильно застосовані норми матеріального права, у зв'язку з чим, рішення господарського суду Дніпропетровської області та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 2 ст. 111-9, ст. 111-10, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу військової частини А XXX1 задовольнити.

Рішення від 10.06.03 господарського суду Дніпропетровської області та постанову від 18.09.03 Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі справи № 27/92 скасувати.

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 14.11.02 № 0003582602/0 з податку на додану вартість на загальну суму 1040012 грн. 75 коп. , в тому числі: основний платіж - 650944 грн. 00 коп., штрафні санкції - 389068 грн. 75 коп. та №0003592602/0 зі сплати за землю на загальну суму 204067 грн. 90 коп. , в тому числі: основний платіж - 184947 грн. 00 коп., штрафні санкції - 19120 грн. 00 коп.

Стягнути з Державної податкової служби у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (м. Дніпропетровськ, вул. Високовольтна 24, р/р 35133301101 в УДК у Дніпропетровській області "КазнаДНІПРО", МФО 805012) на користь військової частини А XXX1 витрати зі сплати державного мита в сумі 170, 00 грн. (85 грн. - при зверненні з позовною заявою, 42, 50 грн. + 42, 50 грн. при зверненні з апеляційною та касаційною скаргою) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідні накази з урахуванням ст. 122 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .