Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого судді,

суддів;

розглянув

касаційну скаргу ДП "ХХХ"

на постанову від 02.10.03 р.

Н-ського апеляційного господарського суду

у справі № Х5 господарського суду Я-ської області

за позовом Приватного підприємця А.А.А.

до ДП "ХХХ"

про визнання недійсною частини договору

У справі взяли участь представники:

позивача: присутній,

відповідача: присутні;

Рішенням господарського суду Я-ської області від 30.07.2003 в позові про визнання недійсним п. 4.1 договорів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом №№ 165, 166 від 01.08.2001 №№ 89-202 від 11.09.2001, укладених сторонами, відмовлено. Рішення мотивоване тим, що зазначені договори містять в собі всі істотні умови даного виду договорів та строк їх дії закінчився відповідно 01.08.2002 та 11.09.2002. Доводи позивача про те, що п. 4.1 вказаних договорів не відповідає вимогам ч.6 ст. 47 Закону України "Про автомобільний транспорт" (2344-14) , яка передбачає, що строк договору на перевезення пасажирів визначається замовником, але не може бути меншим як три роки, суд до уваги не прийняв (суддя Б.Б.Б.).

Н-ський апеляційний господарський суд постановою від 25.09.-02.10. 2003 рішення суду від 30.07.2003 скасував і прийняв нове рішення. Позов задоволено повністю. Постанова мотивована тим, що зміст п. 4.1 спірних договорів не відповідає вимогам ст. 47 Закону України "Про автомобільний транспорт" (2344-14) де зазначено, що строк договору на перевезення пасажирів на автомобільному маршруті загального користування визначається замовником, але не може бути меншим як три роки.

Суд дійшов висновку, що сторони не можуть самостійно зменшувати строк дії вказаних видів договорів, оскільки він встановлений Законом. Угода, або її частина, що не відповідає вимогам закону на підставі ст. 48 ЦК України (1540-06) визнається недійсною (колегія суддів у складі: В.В.В., Г.Г.Г., Д.Д.Д.).

В поданій касаційній скарзі Державне підприємство "ХХХ" - відповідач у справі, просить скасувати постанову Н-ського апеляційного господарського суду від 25.09. - 02.10.2003 і постановити законне рішення.

Скаржник вважає, що визнавши п. 4.1 спірних договорів недійсним, договори лишилися істотної умови - строку дії договору. А відповідно умовам ст. 153 ЦК України (1540-06) договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. За таких обставин та в силу ст.ст. 4, 153 ЦК України (1540-06) у сторін не виникає цивільних прав та зобов'язань. Судом неправильно застосована ст. 60 ЦК України (1540-06) . Не можна припустити, що без визначення терміну дії угоди на перевезення та досягнення згоди з цього питання, договір міг бути укладений, бо ст. 47 Закону України "Про автомобільний транспорт" (2344-14) передбачено, що договір повинен містити термін його дії.

Таким чином, у відповідача не існують цивільні права та обов'язки по вказаним в позові договорам. Судом також порушені норми процесуального права. Державне підприємство вважає себе неналежним відповідачем, оскільки відповідно ст. 44 Закону України "Про автомобільний транспорт" (2344-14) замовником автомобільних перевезень є Я-ська обласна держадміністрація, яка делегувала підприємству повноваження на укладання договорів на пасажирські перевезення відповідно розпорядженню № 539 від 27.08.1998.

Вказаним розпорядженням не передбачається передача цивільних прав та обов'язків замовника - облдержадміністрації відповідачу, як представнику за делегованими повноваженнями. Ця обставина була доведена до відома суду в судовому засіданні 25.09.2003.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , заслухавши представників сторін колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд апеляційної інстанції встановив, що приватний підприємець А.А.А. 27.07.2001 та 11.09.2001 був визнаний переможцем у конкурсі на перевезення пасажирів автомобільним транспортом і між ним та відповідачем було укладено договори №№ 165, 166 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 01.08.2001 та договори №№ 189-202 від 11.09.2001. В пункті 4 цих договорів було визначено термін їх дії на один рік: відповідно до 31.07.2002 та до 10.09.2002. Зазначений термін дії - один рік, не відповідає ст. 477 Закону України "Про автомобільний транспорт" (2344-14) в якій вказано, що строк дії договору визначається замовником, але не може бути меншим як три роки.

За таких обставин апеляційний суд дійшов правильного висновку, що мінімальний строк, на який може бути укладений договір на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування становить не менше як три роки і сторони не мають права самостійно зменшувати строк дії таких договорів, оскільки він встановлений зазначеним вище Законом (2344-14) .

Пункт 4.1 вказаних в позові договорів суперечить вимогам ст. 6 ст. 47 Закону України "Про автомобільний транспорт" (2344-14) і обгрунтовано апеляційною інстанцією визнано недійсним на підставі ст. 48 ЦК України (1540-06) , як частина договору, що не відповідає вимогам закону.

Наслідки визнання частини угоди недійсною передбачені ст. 60 ЦК України (1540-06) .

Доводи скаржника про те, що без досягнення згоди між сторонами щодо строку його дії, договір не міг бути укладений, касаційна інстанція вважає необгрунтованими.

Закон України "Про автомобільний транспорт" (2344-14) дає право переможцю конкурсу укласти договір на перевезення пасажирів мінімум як на три роки.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку, що прийнята апеляційною інстанцією постанова відповідає вимогам діючого законодавства і підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ДП "ХХХ" залишити без задоволення.

2. Постанову Н-ського апеляційного господарського суду від 02.10.03 у справі № Х5 господарського суду Я-ської області залишити без змін.