ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.12.2002 Справа N 4/2/28
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Плахотнюк С.О., Панченко Н.П, Плюшко І.А.
розглянула касаційну скаргу ТОВ “Авен-Езер” на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
11.07.2002 р. у справі № 4/2/28 за позовом ТОВ “Ембер” до ВСК
“Дніпрогрес”, ТОВ “Авен-Езер”
про усунення перешкод в користуванні майном.
Касаційну скаргу розглянуто у відкритому судовому засіданні за
участю представників:
ТОВ “Авен-Езер”: Рошиян І.В.
Позивач та другий відповідач, повідомлені належним чином про час
і місце розгляду касаційної скарги, своїх представників в судове
засідання не направили.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.02.2002
р. задоволено позовні вимоги ТОВ “Ембер” в частині усунення
перешкод у користуванні орендованим майном за мотивом того, що
ТОВ “Авен-Езер” порушує вимоги ст.ст. 161, 268 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, зокрема, він як власник майна відмовився від
виконання умов договору оренди № 01 від 16.05.2001 р. і
перешкоджає позивачу-орендарю користуватись орендованим майном.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 11.07.2002 р. рішення суду від 25.02.2002 р. залишено без
змін з тих же підстав.
ТОВ “Авен-Езер” звернулося з касаційною скаргою на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
11.07.2002 р., в якій просить скасувати зазначену постанову та
рішення господарського суду Запорізької області, справу № 4/2/28
направити на новий розгляд, посилаючись на те, що судами
неправильно застосовані норми матеріального і процесуального
права, зокрема, ст.ст. 32, 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
–
апеляційною інстанцією враховані документи, надані позивачем
після завершення засідання апеляційної інстанції та ст. 4 Закону
України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
.
Заслухавши пояснення представника ТОВ “Авен-Езер перевіривши
повноту встановлення судовими інстанціями, які приймали рішення
у даній справі обставин справи та правильність застосування норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що в травні 2001 р. між ТОВ “Ембер” і ВСК
“Дніпрогрес” укладено договір оренди № 01 цілісного майнового
комплексу за адресою м. Запоріжжя, вул. Бородянська, 108 строком
на 5 років та підписано акт передачі основних засобів та
матеріальних цінностей.
21.12.2001 р. між ВСК “Дніпрогес” та ТОВ “Авен-Езер” укладено
договір купівлі-продажу майна, орендованого ТОВ “Ембер”,
складено та підписано акт прийому-передачі, засвідчено
реєстраційним посвідченням Запорізького міжміського БТІ від
24.12.2001 р. Новим власником встановлено охорону і заборонено
вільний вхід на територію комплексу.
Звертаючись з позовом про усунення перешкод орендар ТОВ “Ембер”
послався на те, що договір оренди не розірвано, що товариство
має першочергове право викупу орендованого майна.
Заперечуючи проти позову, ВСК “Дніпрогес” послався на те, що
орендоване майно перейшло до нового власника, оскільки ТОВ
“Ембер” не виконало умови договору оренди про перерахування
річної вартості оренди, не затверджено акт прийому-передачі
комплексу в оренду.
ТОВ “Авен-Езер” заперечувало проти позову, посилаючись на те, що
він є законним власником орендованого комплексу за його
пропозицією переукласти договір оренди позивач не погодився.
Крім того, ТОВ Авен-Езер” вважає, що договір оренди судом
повинен бути визнано недійсним, оскільки спірне майно під час
передачі в оренду знаходилося в заставі АКБ “Укрсоцбанк”.
З постанови апеляційної інстанції і рішення суду області
вбачається, що судом обставини справи досліджені не в повному
обсязі, що є порушенням вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Так, заперечення відповідачів щодо знаходження орендованого
майна у заставі судом не перевірено і не було предметом
обговорення. Також судом не зясовано, чи приймалися позивачем
заходи щодо викупу орендованого майна (цех безалкогольних
напоїв). Позовні вимоги заявлено – 06.12.2001 р., а договір
купівлі-продажу з ТОВ “Авен-Езер” укладено 21.12.2001 р.
В засіданні апеляційної інстанції сторони не були присутні.
Рішення у справі прийнято господарським судом 25.02.2002 р.,
апеляційним - 11.07.2002 року. В касаційну інстанцію позивач не
направив своїх представників. Виникає питання, чи підтримує
позовні вимоги ТОВ “Ембер”.
Вищенаведене свідчить про неповне зясування судовими інстанціями
всіх обставин справи, що мають суттєве значення для вирішення
спору у даній справі. З урахуванням того, що згідно частини 2
ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має
права встановлювати обставини справи, а останні встановлені
неповно, справа належить передачі на новий розгляд до суду
першої інстанції.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 111-9, 111-10, 111-
11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого господарського суду
України,
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу ТОВ “Авен-Езер” на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
11.07.2002 р. у справі № 4/2/28 задовольнити.
2. Рішення господарського Запорізької області від 25.02.2002 р.
та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 11.07.2002 р скасувати.
3. Справу № 4/2/28 направити на новий розгляд до господарського
суду Запорізької області.
Головуючий Плахотнюк С.О.
Суддя Панченко Н.П.
Суддя Плюшко І.А.