Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Усенко Є.А.,

суддів : Бакуліної С.В., Глос О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у м. Сімферополі АР Крим на постанову від 29.07.2003 року Севастопольського апеляційного господарського суду у справі № 2-20/8704-2003 господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовом ВАТ "Кримагрохім"

до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим

про спонукання внесення змін в обліковий рахунок

в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача не з'явились

від відповідача не з'явились

В С Т А Н О В И В :

На підставі розпорядження заступника голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 10 грудня 2003 року №02-14.2/488, яким внесено зміни до складів суддівських колегій, перегляд в касаційному порядку справи №2-20/8704-2003 здійснюється колегією суддів у складі: головуючий - Усенко Є.А., судді Бакуліна С.В., Глос О.І.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Луцяк М.І.) від 03.06.2003 року по справі №2-20/8704-2003 в позові відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Видашенко Т.С., судді - Голик В.С., Щепанська О.А.) від 29.07.2003 року по справі №2-20/8704-2003 рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.06.2003 р. по справі №2-20/8704-2003 скасоване; постановлене нове рішення; позов задоволене; зобов'язано Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі внести зміни в особовий рахунок відкритого акціонерного товариства "Кримагрохім" та зарахувати переплату по податку на додану вартість в сумі 6530,03 грн. в рахунок майбутніх платежів по податку на додану вартість перед бюджетом; стягнуто з відповідача на користь позивача державне мито в розмірі 85,00 грн. та 118,00 грн., пов'язаних із забезпеченням судового процесу.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Сімферополі просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, рішення місцевого господарського суду залишити без змін, посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме ст.129 Конституції України (254к/96-ВР) , ст.42 ГПК України (1798-12) , п.5 ст.50 Бюджетного Кодексу України (2542-14) , п.30.1 ст.30 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" (2346-14) , п.5.1 ст.5 Інструкції "Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), які надходять до бюджетів та державних цільових фондів" (z0114-94) .

У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечуючи доводи касаційної скарги, вважає постанову апеляційного суду законною і обґрунтованою, та просить залишити її без змін.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що ВАТ "Кримагрохім" була проведена оплата податку на додану вартість за червень місяць 2001 року в сумі 6530,00 грн. через Акціонерний комерційний агропромисловий банк "Україна" платіжним дорученням №323 від 19 червня 2001 року в сумі 5530,00 грн. і платіжним дорученням №354 від 10 липня 2001 року в сумі 1000,03 грн. на ім'я отримувача - Управління державного казначейства в АР Крим. Зазначені платежі були здійснені через АКАБ "Україна".

Апеляційним судом були досліджені зазначені платіжні доручення та встановлено, що грошові кошти в сумі 5530,00 грн. та 1000,03 грн., всього в сумі 6530,03 грн., були списані з рахунку ВАТ "Кримагрохім".

Перераховані суми не надійшли на рахунок отримувача - Управління держказначейства в АР Крим у зв'язку з відсутністю вільного залишку коштів на кореспондентському рахунку банку "Україна".

Про проведені платежі ВАТ "Кримагрохім" повідомило Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі.

Зазначені грошові кошти не були зараховані отримувачу у зв'язку з ліквідацією АКАБ "Україна". На зазначені платежі грошові вимоги пред'явила ДПІ у м. Сімферополі, яка включена в реєстр кредиторів АКАБ "Україна".

Апеляційним судом на підставі встановленого зроблено висновок, що фактично ДПІ у м. Сімферополі шляхом пред'явлення грошових вимог до АКАБ "Україна" провела заміну боржника.

В ході судового слідства апеляційним судом виявлено розбіжність даних особового рахунку платника податків та даних податкового і бухгалтерського обліку ВАТ "Кримагрохім" на суму 6530,03 грн. Зазначена розбіжність виникла у зв'язку невідображення ДПІ на особовому рахунку платника податків оплати ПДВ за червень 2001 року в сумі 6530,03 грн., який безпідставно рахується на особовому рахунку, як такий, що підлягає погашенню.

На підставі наведеного апеляційним судом зроблений правомірний висновок, що дії ДПІ у м. Сімферополі спрямовані на подвійне оподаткування позивача, з тих же підстав і на той же об'єкт оподаткування.

ДПІ у м. Сімферополі визнана кредитором АКАБ "Україна" на оспорювану суму, однак ця ж заборгованість рахується і по особовому рахунку платника податків ВАТ "Кримагрохім". Погашення зобов'язання по одному і тому ж самому податку протирічить вимогам діючого законодавства.

У відповідності із ч.4 ст.24 Закону України "Про підприємства в Україні" (887-12) розрахунки підприємств за своїми зобов'язаннями провадяться через установи банків у порядку, встановленому Національним банком України відповідно до законів України.

Згідно п.2 ст12 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) банки та інші фінансово-кредитні установи виконують доручення платників податків і зборів (обов'язкових платежів) на перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України і місцевих бюджетів в установлений законами України термін.

Як вбачається з п.8.1 ст.8, п.32.2 ст.32 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" (2346-14) банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. Отримувач має право на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Як передбачено п.22.4 ст.22 цього ж Закону (2346-14) при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

З прийняттям банком, обслуговуючим платника податків, платіжного документа на сплату суми податкового боргу підпункт 16.3.1 пункту 16.3 ст.16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) пов'язує закінчення строку нарахування пені.

В силу підпункту 16.5.1 пункту 16.5 ст.16 названого Закону (2181-14) , в редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 20.02.2003 року №550-IV (550-15) , на банк, з вини якого порушені встановлені законодавством строки зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, покладається сплата пені за прострочення бюджетного платежу, а також інша відповідальність, передбачена цим Законом за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду.

Як передбачено ст.2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) , завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Пред'явивши відповідно до положень ст.93 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) грошову вимогу до банку, що ліквідується, на суму платежів позивача, які підлягали перерахуванню до бюджету, орган державної податкової служби у такий спосіб підтвердив виконання позивачем своїх податкових зобов'язань перед державою, у зв'язку з чим у позивача є підстави вимагати внесення змін в особовий рахунок та відображення заміни платника, що відбулася.

З огляду на наведене, вбачається порушення охоронюваних прав і законних інтересів позивача внаслідок невідображення на особовому рахунку платника податків платежу в сумі 6530,03грн. Різниця, яка утворилась між сумою фактично сплачених податкових платежів, відображена в податковому та бухгалтерському обліку позивача, та даними особового рахунку платника податків веде до подвійного оподаткування з тих же підстав і за тим же об'єктом, та збільшенню поточного податкового зобов'язання на суму розбіжностей. Крім того, помилково відображена на особовому рахунку податкова заборгованість може стати причиною безпідставного застосування примусових заходів по її стягненню.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Севастопольського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст.111-9, 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ДПІ у м. Сімферополі АР Крим від 15.08.2003 року №6732/9/10 на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.07.2003 року у справі №2-20/8704-2003 залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.07.2003 року у справі №2-20/8704-2003 - без змін.