Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Усенко Є.А.,

суддів : Бакуліної С.В., Глос О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дзержинську на постанову від 21.08.2003 року Донецького апеляційного господарського суду у справі № 19/71пд господарського суду Донецької області

за позовом Державної податкової інспекції у м. Дзержинську

до 1. ВАТ "Новгородський машинобудівний завод";

2. ПП "Глобус"

про визнання угоди недійсною в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача не з'явились

від відповідача 1 Маслоід О.С. (довіреність № 2862 від 09.12.03 р.); Тесленко О.В. (довіреність № 2861 від 09.12.03р.)

від відповідача 2 не з'явились

В С Т А Н О В И В :

На підставі розпорядження заступника голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 10 грудня 2003 року № 02-14.2/488, яким внесено зміни до складів суддівських колегій, перегляд в касаційному порядку справи №19/71пд здійснюється колегією суддів у складі: головуючий - Усенко Є.А., судді Бакуліна С.В., Глос О.І.

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.04.2003 року (суддя Дучал Н.М.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.08.2003 р. ( головуючий суддя -Агапов О.Л., судді Кондратьєва С.І., Старовойтова Г.Я.), у справі № 19/71пд в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Дзержинську просить постановлені по справі судові акти скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального права, а саме ст. 35 ГПК України (1798-12) , ст.49 ЦК України (1540-06) .

Відповідач-1 надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому повністю заперечує викладені в ній доводи.

Позивач та відповідач-2 не реалізували своє процесуальне право на участь в судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представників відповідача-1, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню враховуючи наступне.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що ВАТ "Новгородський машинобудівельний завод" та ПП "Глобус" уклали договір міни від 16.05.2001р. № 93, предметом якого була передача першим відповідачем ремонтної насосної станції СНТ 32-20 у кількості 1 шт. по ціні 38400 грн. з ПДВ, а другий відповідач зобов'язався в якості розрахунку надати у власність заводу ТМЦ на загальну суму 38400 грн.

Згідно вищевказаного договору та документів, наданих до матеріалів справи, зокрема накладної ВАТ "Новгородський машинобудівельний завод" від 17.05.2001р. № 156 на суму 38400 грн., довіреності ПП "Глобус" від 17.05.2001р. № 794330, податкової накладної від 17.05.2001р. № 347, накладних другого відповідача від 17.05.2001р. № 141 на суму 4680 грн. та від 17.05.2001р. № 138 на суму 28800 грн., податкових накладних від 17.05.2001р. №137 та № 151 вбачається, що умови договору сторонами виконані у повному обсязі. Відповідачем-1 у зв'язку з здійсненням вищеописаної господарської операції повністю включені кошти у податкові зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість. ПП "Глобус" зареєстроване рішенням виконавчого комітету Донецької міської Ради від 20.03.2001р., про що зроблена запис у журналі обліку реєстраційних справ за № 04052844 Ю 0060089. Підприємство включене до єдиного державного реєстру 22.03.2001р. за № 0060089. 26.03.2001р. вказане підприємство поставлено на податковий облік у ДПІ у Кіровському районі м. Донецька та одержало свідоцтво платника ПДВ від 26.03.2001р. № XXX6. На підставі статуту засновником підприємства є А.А.А.. Кіровським районним судом м. Донецька встановлене, що підприємство за юридичною адресою, вказаною у статутних документах, не знаходиться, податкову звітність до ДПІ не надає. А.А.А. внесків у статутний фонд не робив, а тільки підписав декілька документів від свого імені як директор ПП "Глобус", у зв'язку з викладеним судом зроблений висновок, що підприємство зареєстроване особою, яка не мала наміру здійснювати підприємницьку діяльність. Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 19.07.2001р. установчі документи ПП "Глобус" визнані недійсними з моменту реєстрації.

Рішення та постанова суду мотивовані тим, що позивач не довів суду наявність мети, суперечної інтересам держави та суспільства, хоча б у одного з відповідачів. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової особи або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутністю таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою. Умисел тієї чи іншої фізичної особи у скоєні злочину може бути встановлений лише судом. Позивач не надав рішення суду або вироки суду, в яких би було встановлено конкретну фізичну особу, яка уклала договір від імені юридичної особи з метою, суперечною інтересам держави та суспільства. Таким чином, посилання позивача на ст. 49 ЦК (1540-06) безпідставне, оскільки, як вказано раніше, ПП "Глобус" зареєстроване саме А.А.А., розрахунковий рахунок відкривав саме А.А.А., крім того, саме ним як директором підприємства підписані декілька документів, зокрема і спірний договір. Висновок експертизи про те, що підпис на спірного договорі виконаний не А.А.А., суду теж не наданий. Крім цього, позивачем не надані документи, які б свідчили і про те, що після виконання угоди відповідачі ухилились від оподаткування. Про цей факт ДПІ вказує лише у позовній заяві до Кіровського райсуду, але судом цей факт не був встановлений і виходячи з вимог ст.35 ГПК (1798-12) потребує доказування у загальному порядку, а відповідно до ст.34 ГПК (1798-12) обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Таким чином, сам по собі факт визнання недійсними засновницьких документі СПД, не є підставою для визнання недійними всіх угод, укладених ими раніше визнання засновницьких документів недійсними.

Предметом спору в даній справі є угода, укладена відповідачами.

Підставою позову є укладення угоди з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Таким чином, вирішивши спір по суті, суди мали дати оцінку спірній угоді, встановивши юридичний факт укладення її з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, або навпаки. Отже, встановивши, що позивачем не доведено, що оспорювана угода укладена з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, суди фактично самій угоді, а не правовій позиції позивача, остаточної оцінки не дали.

Колегія суддів також вважає, що висновок судів про відсутність в господарській справі певних доказів суперечить ч.1 ст.38 ГПК України (1798-12) , відповідно до якої, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Колегія суддів враховує можливість визнання угод недійсними на підставі ст. 49 ЦК УРСР (1540-06) за наявності мети не сплачувати податки з отриманих за реалізовані іншим суб'єктам товари сум, оскільки такі дії суперечать ст. 67 Конституції України (254к/96-ВР) , якою встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених Законом.

Крім того колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що згідно зі ст. 49 ЦК УРСР (1540-06) та п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978 року (з наступними змінами) "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" (v0003700-78) , угода, яка укладена з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, визнається недійсною і до таких угод належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування.

Однак господарські суди не встановили достатніх фактичних та правових підстав для віднесення чи невіднесення оспорюваних угод до таких, що спрямовані саме на ухилення від оподаткування.

Колегія суддів відзначає, що господарські суди не досліджували питання чи проводились документальні перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість відповідачем-2, щодо проведення документальних перевірок за спірними угодами з відповідачем-2 відповідача-1, застосування до останнього санкцій за порушення податкового законодавства, та фактичних і правових наслідків вжиття відповідних заходів для вирішення даного спору.

Крім того при розгляді справи належним чином не перевірено, яку господарську діяльність здійснював відповідач-1, яким чином були використані товари, отримані за спірними угодами, та чи сплатив відповідач-1 податки від здійснення господарської діяльності.

Відповідно судом не дано належної повної правової оцінки щодо наявності умислу та меті учасників господарської угоди, тобто не витребувано доказів, які б свідчили про порушення кримінальних справ за фактом ухилення від сплати податків стосовно обставин, викладених в позовній заяві.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд. При новому розгляді справи суду необхідно всебічно і повно перевірити обставини по справі, проаналізувати їх та інші докази, що містяться в матеріалах справи, визначитися щодо належних способів доказування у даній справі і прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства.

В процесі розгляду справи слід усунути порушення норм матеріального і процесуального законодавства.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.3 ч.1 ст.111-9, ч.1 ст.111-10, 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ДПІ у м. Дзержинську від 01.09.2003 р. №7319/9-08 на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.08.2003 року по справі № 19/71пд задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 10.04.2003 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.08.2003 року по справі № 19/71пд - скасувати.

Справу № 19/71пд направити господарському суду Донецької області на новий розгляд.