ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.12.2002 Справа N 2-5/395-2001
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А., Панченко Н.П. , Плахотнюк С.О.
За участю представників позивача - Рябчинський О.Ю.,
Бойко С.Є.
відповідача - не з’явилися
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу ВАТ “Кримм'ясо”
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 28.05.2002
у справі № 2-5/395-2001
за позовом ВАТ “Кримм'ясо”
до Кримської регіональної митниці
про визнання недійсним талону
Рішенням арбітражного суду АР Крим від 04.01.2001 (суддя Фєнько
Т.П.) у справі № 2-5/395-2001 позов ВАТ “Кримм'ясо” до Кримської
регіональної митниці задоволено, визнано талон відмови на митне
оформлення № 242 від 20.12.2000 недійсним, зобов’язанно Кримську
регіональну митницю провести митне оформлення вантажу, що прибув
на адресу ВАТ “Кримм'ясо” за контрактом № 14 від 17.11.1999, без
сплати податку на додану вартість та митного збору.
Рішення мотивоване тим, що ВАТ “Кримм'ясо” сплатило вартість
імпортованого згідно контракту № 14 від 17.11.1999 товару за
рахунок коштів кредитної лінії, наданої Європейським банком
реконструкції та розвитку на підтримку малих та середніх
підприємств, в рамках Гарантійної угоди між Україною та
Європейським банком реконструкції та розвитку, що передбачає
звільнення від оподаткування основної суми кредиту, процентів,
та інших зборів по ньому на території України.
Постановою арбітражного суду АР Крим від 01.06.2001 ( голова
суду Шеренін Ю.Л.) рішення арбітражного суду АР Крим від
04.01.2001 залишено без змін.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 28.05.2002 (судді: Черткова І.В, Плута В.М., Видашенко Т.С.)
рішення арбітражного суду АР Крим від 04.01.2001 та постанова
арбітражного суду АР Крим від 01.06.2001 скасовані, в позові
відмовлено.
Постанова мотивована тим, що Гарантійна угода між Україною та
Європейським банком реконструкції та розвитку від 16.12.1994 не
була ратифікована Верховною Радою України, а тому згідно ст. 9
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ч. 2 ст. 17 Закону України
“Про міжнародні договори” не може бути тим нормативним актом, що
звільняє позивача від сплати податку на додану вартість та
митного збору.
ВАТ “Кримм'ясо” у поданій касаційній скарзі просить постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
28.05.2002 скасувати. В обґрунтування своїх вимог ВАТ
“Кримм'ясо” посилається на те, що судом апеляційної інстанції
неправильно застосовані норми матеріального та процесуального
права, що призвело до прийняття постанови, яка не відповідає
вимогам норм діючого законодавства.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення
представників сторін, суд встановив наступне:
Згідно контракту № 14 від 17.11.1999 ВАТ “Кримм'ясо” отримало
від компанії “Каргилл Б.В.” товар, вартість якого сплатило за
рахунок кредитних коштів (кредитний договір № Е-26/S від
16.08.2000) виданих банком КРД АППБ “Аваль” з коштів отриманих
за кредитною лінією Європейського банку реконструкції та
розвитку “SME-1”. Отриманий товар позивач пред’явив до митного
оформлення.
Кримська регіональна митниця відмовила ВАТ “Кримм'ясо” у митному
оформленні товару і видала талон відмови № 28, мотивуючи свої
дії тим, що пільги з оподаткування на митне оформлення товарів,
що возяться на територію України в рамках міжнародних договорів
з міжнародними фінансовими організаціями з 16.03.2001 року
відмінені.
Однак відповідно до ст.ст. 24,26,27 Віденської конвенції про
право міжнародних договорів, до якої приєдналася і Українська
Радянська Соціалістична Республіка 23.05.1969 року, міжнародний
договір набирає чинності в порядку і з дати, передбаченої в
самому договорі є обов’язковим і повинен виконуватися належним
чином. Отже, сторони не можуть посилатися на положення
внутрішнього законодавства, як на виправдання невиконання
міжнародного договору.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України “Про
міжнародні договори” міністерства та інші центральні органи
державної виконавчої влади України, Уряд Республіки Крим, інші
державні органи, до компетенції яких входять питання, що
регулюються міжнародними договорами України, забезпечують
виконання зобов’язань, взятих за міжнародними договорами
Українською Стороною, стежать за здійсненням прав, які
випливають з таких договорів для Української Сторони, і за
виконанням іншими учасниками міжнародних договорів їх
зобов’язань.
Згідно положень Гарантійної угоди між Україною та Європейським
банком реконструкції та розвитку від 16.12.1994, та Стандартних
положень і умов, що є невід’ємною її частиною, основна сума
кредиту, проценти та інші збори по ньому звільняються від будь-
яких податків, що стягуються членом чи на його території.
Крім того слід зазначити, що згідно положень Гарантійної угоди
між Україною і Європейським банком реконструкції та розвитку від
08.05.1998, що ратифікована Україною 10.02.2000 року Стандартні
положення та умови, датовані вереснем 1994 року,
розповсюджуються на дану угоду і мають таку ж силу, як якби вони
були в ній викладені. Ця обставина також підтверджує
легітимність Гарантійної угоди від 16.12.1994, як належним чином
укладеного Україною міжнародного договору.
Ст. 164 Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
передбачено, що якщо
міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж ті
що містяться в чинному Кодексі та інших законодавчих актах
України про митну справу, то застосовуються правила міжнародного
договору.
Також слід прийняти до уваги, що Українська сторона, прийнявши
та використавши грошові кошти надані Європейським банком
реконструкції та розвитку, тим самим підтвердила свою згоду на
умови Гарантійної угоди від 16.12.1994. Тобто, фактичне
схвалення та виконання спірної угоди Українською стороною,
позбавляє будь-яких правових підстав можливості недотримання її
умов з боку учасників.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана
постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від
28.05.2002 винесена з порушенням та неправильним застосуванням
норм чинного законодавства і підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ “Кримм'ясо” задовольнити. Постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
28.05.2002 скасувати. Рішення арбітражного суду АР Крим від
04.01.2001 та постанову арбітражного суду АР Крим від 01.06.2001
у справі № 2-5/395-2001 залишити без змін.
Головуючий, суддя І.Плюшко
Судді: Н.Панченко
С. Плахотнюк