Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий

суддів

за участю представників сторін:

від позивача присутній,

від відповідача присутній,

розглянувши матеріали ВАТ "УН"

касаційної скарги

на постанову від 07.10.03 Київського апеляційного

господарського суду

у справі № 15 господарського суду

Київської області

за позовом ВАТ "УН"

до ВАТ "КГ"

про стягнення 177198002,30 грн. ,

ВСТАНОВИВ:

ВАТ "УН" м. Київ звернулось з позовом до ВАТ "КГ" м. Боярка про стягнення 177198002,30 грн. заборгованості по оплаті поставленого в 1997 р. природного газу по договору № 8/97 від 01.01.97 р., в тому числі пеня за прострочку платежу та річні.

Рішенням господарського суду Київської області від 22.08.03 у справі № 15 в позові відмовлено з тих підстав, що такий договір по своїй природі є договором поставки, але при його укладенні сторони не досягли згоди по його істотних умовах, тобто вартості природного газу та обсягів його поставки, і в зв'язку з цим, договір слід визнати таким, що не укладений (ст. 153 Цивільного кодексу України (435-15) ) ; що позивач на вимогу суду не надав доказів відносно того, що поставка газу природного здійснювалась саме на виконання цього договору; що визначити наявність і обсяг заборгованості в остаточному вигляді позивач не спромігся.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.03 рішення господарського суду Київського області залишено без зміниз тих же підстав

У поданій касаційній скарзі ВАТ "УН" просить скасувати постанову апеляційної інстанції як таку, що ухвалена з порушенням процесуального законодавства, зокрема ст.ст. 4-7, 4-2, 4-3, 32, 33, 84, 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Суть цих порушень викладена в скарзі.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши пояснення та заперечення представників сторін в судовому засіданні, перевіривши юридичну оцінку судовими інстанціями обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування ними норм матеріального права прийшла до висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Як випливає з матеріалів справи, позовні вимоги ВАТ "УН" ґрунтуються на договорі № 8/97 від 01.01.97, в якому відповідач по справі зазначався як підприємство - отримувач газу; актах від 01.12.97 р. та 01.06.98 р., якими позивач підтверджував отримання відповідачем природного газу саме за цим договором.

В процесі розгляду позову позивач не змінював його підстави, хоча збільшував суму позову за рахунок донарахування пені та річних.

Суд першої інстанції визнав зазначений договір таким, що не був укладений через непогодженість його сторонами суттєвих умов (ціни та кількості газу, яка підлягала поставці).

В зв'язку з цим зазначив, що такий договір не створив будь-яких правових наслідків і, в зв'язку з цим, не може бути правовою підставою для відповідальності ВАТ "КГ" по заявленому позову. Апеляційна інстанція з таким висновком погодилась.

В касаційній скарзі позивач не оспорює зазначених висновків qsdnbhu інстанцій, погоджується з ними. Разом з тим посилається на порушення апеляційною інстанцією норм процесуального права при апеляційному провадженні, зокрема ст. ст. 4-7, 4-2, 4-3, 32, 33 , 84, 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , що на його думку, суттєво вплинуло на законність ухваленої апеляційним судом постанови у справі.

Перевіривши доводи скаржника, з урахуванням вищевикладених обставин, касаційна інстанція визнає їх незаслуговуючими на увагу та такими, що не можуть бути правовою підставою для задоволення касаційної скарги.

Витрати по держмиту підлягають покладенню на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.10.03 у справі № 15 залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення. 2. Витрати по держмиту покласти на скаржника.