Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Усенко Є.А.

суддів : Бакуліної С.В.,

Глос О.І.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу ДПІ у м. Сімферополі

на постанову від 05.08.2003 р. Севастопольського апеляційного

господарського суду

у справі № 2-15/5008-2003

господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовом ЗАТ "Сімферопольський електротехнічний завод"

до 1. ДПІ у м. Сімферополі;

2. УДК АР Крим

про стягнення 22553,04 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача: Салюк А.С. (довіреність без номеру від 1.12.03р)

від відповідачів: 1. не з'явились; 2. не з'явились

ВСТАНОВИВ:

На підставі розпорядження заступника голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 03 грудня 2003 року № 02-14/479, яким внесено зміни до складів суддівських колегій, перегляд в касаційному порядку справи № 2-15/5008-2003 здійснюється колегією суддів у складі : головуючий - Усенко Є.А., судді Бакуліна С.В., Глос О.І.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дадінська Т.В.) від 10.04.2003р., залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Голик В.С., судді - Гонтарь В.І., Заплава Л.Н.) від 05.08.2003р., по справі № 2-15/5008-2003 позов задоволене частково, стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ "Сімферопольський електротехнічний завод" 19153,55 грн. процентів за несвоєчасне повернення коштів з бюджету; стягнуто з відповідача-1 на користь позивача витрати по державному миту в сумі 191,54 грн. та 100,22 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач-1 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду скасувати, в позові відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: пп.7.1.3 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) ; ст. 4 Декрету Кабінету міністрів України "Про державне мито" (7-93) .

Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.

Відповідачі не скористались процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що у відповідності з рішенням Господарського суду АР Крим від 19.07.02р. по справі № 2-6/6944-2002, яке набрало законної сили 03.09.2002р., на користь позивача з Державного бюджету України стягнуто 271927 грн. бюджетної заборгованості по ПДВ.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України (1798-12) факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Станом на 03.02.2003р. вищезазначене судове рішення не виконано.

Згідно ч.5 пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку (один місяць ч.1 пп.7.7.3 ), вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Виходячи з наведеного, судами обґрунтовано задоволено позов про стягнення відсотків на суму бюджетної заборгованості у встановленому судом розмірі - 19153,55 грн.

Відповідно до п.4.1, п.4.2, п. 4.3 "Змін та доповнень до Порядку відшкодування податку на додану вартість" (z0489-01) , затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 21 травня 2001 року N 200/86, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 р. за N 489/5680, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів (форма наведена в додатку 2) або за рішенням суду. Висновки подаються не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення терміну відшкодування податку на додану вартість, установленого чинним законодавством. Якщо рішення арбітражного суду щодо відшкодування з державного бюджету суми ПДВ або відсотків за бюджетною заборгованістю за несвоєчасно відшкодовані суми надходять до органів Держказначейства, то для забезпечення повноти контролю за правильністю відшкодування з бюджету сум ПДВ не пізніше наступного дня після одержання його копія передається до податкового органу для формування висновку в загальному порядку в п'ятиденний термін з дати надходження до податкового органу. На підставі висновків про відшкодування податку на додану вартість органи Державного казначейства України протягом п'яти днів своїми платіжними дорученнями перераховують кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи рішенні суду.

За таких обставин, судові витрати правомірно віднесено на відповідача-1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про те, що податкова інспекція звільнена від сплати державного мита в силу п.15 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" (7-93) як позивачі і відповідачі за позовами до суду, а тому на неї не можуть бути покладені судові витрати, є необґрунтованими з огляду на таке.

В силу ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита. Зважаючи на те, що спір виник внаслідок неправильних дій ДПІ в м. Сімферополі АРК (ненадання Управлінню Держказначейства висновку про суму бюджетного відшкодування) суди правомірно поклали на ДПІ в м. Сімферополі судові витрати по справі.

Зважаючи на викладене, колегія дійшла висновку про правомірність застосування судом апеляційної інстанцій до спірних правовідносин норм Закону "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та відсутність будь-яких підстав вважати, що ним помилково застосовано матеріальне чи процесуальне право в розрізі даного спору.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ДПІ у м. Сімферополі від 27.08.2003 року № 6921/9/10 на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.08.2003 р. у справі № 2-15/5008-2003 залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.08.2003 р. у справі № 2-15/5008-2003 залишити без змін.