ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.12.2002 Справа N 2-19/7697
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Дерепи В.І
суддів : Козир Т.П.
Семчук В.В.
за участю повноважних представників:
позивача Кучеренко Т.М.
відповідачів Погребицької Л.В., Пархоменко М.В.
3-ї особи
розглянувши у відкритому Товариства з обмеженою
судовому засіданні відповідальністю “Леміла”
касаційну скаргу
на рішення від 1.07.2002 року
у справі № 2-19/7697
господарського суду Автономної республіки Крим
та постанову від 13.09.2002 року
Севастопольського апеляційного господарського суду
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю “Гірське повітря”
до Товариства з обмеженою
відповідальністю “Леміла”
3-я особа: Сімеїзська селищна рада
про виселення
В червні 2002 року позивач звернувся до господарського суду
Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача про
виселення, посилаючись на те, що останній перешкоджає йому як
власнику користуватись належним йому на праві власності майном.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
1.07.2002 року (суддя Латинін О.А.) позов задоволено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 11.09. 0 13.09.2002 вказане рішення господарського суду
залишено без змін.
В касаційній скарзі відповідач просить рішення господарського
суду та постанову апеляційної інстанції скасувати як
постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального
права.
Відзив від позивача на касаційну скаргу не надходив.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин,
проаналізувавши правильність застосування господарським та
апеляційним господарським судами при прийнятті оскаржуваних
судових рішень норм матеріального та процесуального права суд
вважає, що касаційна скарга підлягає до задоволення з таких
підстав.
Рішення господарського суду про виселення та постанова
апеляційної інстанції мотивовані тим, що ТОВ “Гірське повітря”
на законних підставах відповідно до договору купівлі-продажу від
31.05.2002 отримало у власність майно колишнього піонерського
табору “Юний будівельник”, розташованого в с. Оползневе по вул.
Севастопольське шосе, Сімеїзської селищної ради м. Ялта.
Підставою до укладення даного договору було рішення № 7 46-ї
сесії Сімеїзської селищної ради 23-го скликання від 25.01.2002
та п. 5.1.2 Договору оренди комунального майна № 1 від 08.04.99,
укладеного між виконкомом Сімеїзської селищної ради та ТОВ
“Леміла” на спірне майно піонерського табору “Юний будівельник,
відповідно до якого договір оренди припиняється при прийнятті
рішення про приватизацію з моменту підписання договору купівлі-
продажу орендованого майна.
Проте з вказаними висновками погодитись не можна, оскільки вони
зроблені судами першої та другої інстанції без повного
з’ясування обставин справи, що спричинило порушення норм
матеріального права.
Розглядаючи спір і приймаючи судові рішення по справі
господарський та апеляційний господарський суди не звернули
увагу на ті обставини, що відповідно до вимог ст. 23 Закону
України “Про оренду державного і комунального майна” у випадку
переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає
дію для нового власника.
Дана норма кореспондується зі статтею 268 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
відносно до якої при переході права власності на здане в найом
майно від наймодавця до іншої особи договір найму зберігає
чинність для нового власника.
Крім того, відповідно до вимог ст. 26 Закону України “Про оренду
державного і комунального майна” припинення договору оренди в
зв’язку з приватизацією орендованого майна може мати місце якщо
це майно приватизоване орендарем.
Припинення договору оренди при приватизації майна не орендарем
означає дострокове розірвання договору оренди по підставах не
передбачених законодавством і є однобічним відмовленням від
договору оренди, яке Законом не допускається.
Розглядаючи даний спір, як господарський так і апеляційний
господарський суд вказані обставини з достовірністю не з’ясували
та не перевірили законність вирішення питання приватизації
спірного майна.
Не зважаючи на те, що відчуження спірного майна здійснено на
підставі рішення № 7 46-ї сесії Сімеїзської селищної ради 23-го
скликання від 25.01.2002 в матеріалах справи вказане рішення
відсутнє і не вбачається, що суди першої та другої інстанції
його витребовували, оглядали чи досліджували в судовому
засіданні, що визнати правильним не можна.
За таких обставин висновок апеляційної інстанції про те, що
пунктом 5.1.2 договору оренди сторони обумовили умову при
настанні якої договір припиняє дію, є передчасним і потребує
додаткової перевірки.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи ухвала від
19.06.2002 про прийняття даної справи до провадження була
прийнята суддею Дадинською Т.В., призначена судді Латиніну О.А.
на 01.07.2002.
При цьому ухвалою визнано явку представників сторін обов’язковою
та зобов’язано відповідача надати суду відповідні документи.
В матеріалах справи відсутні будь-які дані, що копія вказаної
ухвали у визначений законом порядок направлялась відповідачу та
третій стороні і що останні належно були повідомлені про час і
місце засідання суду.
За таких обставин господарському суду відповідно до вимог ст. 77
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
необхідно було б відкласти розгляд справи в межах строків,
встановлених ст. 69 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Розглянувши справу у відсутності відповідача і 3-ої сторони, не
повідомлених належним чином про час і місце засідання суду
господарський суд позбавив останніх можливості надати докази в
захист своїх інтересів, що протирічить вимогам ст.ст. 42, 43, 22
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Вказані порушення норм процесуального права визнати законними та
обгрунтованими не можна, оскільки відповідно до вимог п. 2 ч. 2
ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
вони є безумовною підставою для скасування рішення
суду.
Апеляційна інстанція на дані порушення норм процесуального права
господарським судом уваги не звернула.
Тому суд вважає, що рішення господарського суду та постанова
апеляційної інстанції як постановлені з порушенням норм
матеріального і процесуального права не можуть залишатись без
змін і підлягають скасуванню.
При новому розгляді справи господарському суду необхідно
врахувати наведене, більш повно з’ясувати обставини справи, суть
позовних вимог і заперечень, їх обгрунтованість, зібраним
доказам дати правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог
закону, що регулює дані правовідносини.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
1.07.2002 року та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 13.09.2002 року скасувати, задовольнивши
касаційну скаргу.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Автономної Республіки Крим в іншому складі суду.
Головуючий, суддя Дерепа В.І.
С у д д і: Козир Т.П.
Семчук В.В.