ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
12.12.2002                         Справа N 17-2-18/02-262/9/160
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
головуючого-судді           Чупруна В.Д.,
суддів :                    Грека Б.М. – (доповідача у справі),
                            Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому    Фірми “Равенскрофт холдінгз
судовому засіданні          лімітед”
касаційну скаргу
на постанову                Одеського апеляційного
                            господарського суду від 07.10.2002
у справі                    № 17-2-18/02-262/9/160
господарського суду         Одеської області
за позовом                  Фірми “Равенскрофт холдінгз
                            лімітед”
до відповідачів:            1)  Миколаївського морського
                            торговельного порту
                            2)
                            3)  ВАТ “Стальканат”
3-ті особи, які не          4)
заявляють самостійних вимог 5)  ТОВ “ІТС”
на предмет спору:           -   ЗАТ “Комтек”
                            -   ТОВ “Будівельно-промислова
                            компанія “Приват-Інвестор”
                            -   ТОВ “Теком-Трейд”
                            -   ТОВ “ЄП Транс - Теком”
про                         витребування майна з чужого
                            незаконного володіння,
      в судовому засіданні взяли участь представники від:
позивача –     Молодико К.Ю. за довіреністю від 12.11.2002
відповідачів – не з’явилися
3-х осіб       не з’явилися
 
Фірма  “Равенскрофт холдінгз лімітед” звернулась з  позовом  
 
про   витребування майна з чужого незаконного володіння.
 
Позовні  вимоги  обґрунтовувались тим, що згідно  контракту  від
23.07.2001   №  01.07-ЭМ,  укладеного  між  Фірмою  “Равенскрофт
холдінгз лімітед” і ТОВ “Будівельно-промислова компанія “Приват-
Інвестор”,  останній продав позивачу 11 000 т катанки  діаметром
6,5  мм  КП, П\ПС. СП ГОСТ 30136-95, ГОСТ 7566-97, ГОСТ  2590-88
виробництва КДГМК “Криворіжсталь” вартістю 143 305,  60  доларів
США,  що  за офіційним курсом НБУ станом на 28.11.2001  (5,  276
грн. за 1 долар США) складає 756 080, 34 грн..
 
За   актом   прийому-передачі  від  12.09.2001   металопродукція
передана позивачу.
 
Зазначена   металопродукція   знаходилась   на   зберіганні    в
Миколаївському морському торговельному порту на підставі угоди №
47  від  20.08.2001, укладеної між портом і Фірмою  “Равенскрофт
холдінгз  лімітед”.  В  порушення  п.  2.2.1  угоди  №  47   від
20.08.2001  Миколаївський морський торговельний порт  18.11.2001
без достатніх підстав передав 942, 8 т катанки діаметром 6,5 мм.
(власником якої є фірма “Равенскрофт холдінгз лімітед”)  на  ВАТ
“Стальканат”.
 
Рішенням  господарського суду Одеської  області  від  21.02.2002
(суддя  Продаєвич В.О.) в позові про витребування майна з чужого
незаконного володіння відмовлено.
 
Постановою  Одеського  апеляційного  господарського   суду   від
07.10.2002 (судді: Сидоренко М.В., Таценко Н.Б., Савицький Я.Ф.)
рішення  місцевого  господарського суду у справі  №  17-2-18/02-
262/9/160 – залишено без змін.
 
Не   погоджуючись  із  прийнятими  у  справі  судовими   актами,
позивачем  подана  касаційна скарга, в якій  Фірма  “Равенскрофт
холдінгз   лімітед”   просить  відмінити   постанову   Одеського
апеляційного  господарського суду від 07.10.2002 у даній  справі
та  витребувати з чужого незаконного володіння ВАТ  “Стальканат”
942,  8 т катанки діаметром 6, 5 мм, КП, П\ПС, СП ГОСТ 30136-95,
ГОСТ 7566-94, ГОСТ 2590-88, а також зобов’язати ВАТ “Стальканат”
передати   Фірмі   “Равенскрофт   холдінгз   лімітед”    вказану
металопродукцію,     повернувши     Миколаївському     морському
торговельному порту.
 
В  обґрунтування своїх доводів заявник зазначає, що  апеляційним
судом  порушено  норми матеріального і процесуального  права,  а
саме:  п. 3 ст. 48 та п. 1 ст. 50 Закону України “Про власність”
( 697-12 ) (697-12)
        , пп. 7.2.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про  податок
на  додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
        , ст.ст. 32, 34 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
На  думку  заявника в судових актах безпідставно  зазначено,  що
позивачем  не  доведено  факт  передачі  катанки  Миколаївському
морському торговельному порту.
 
Отримання   портом  спірної  катанки  доводиться   наданими   та
дослідженими в судових засіданнях накладними, а отже  відмова  в
позові не відповідає обставинам справи.
 
Заслухавши   представників  від  позивача,  вивчивши   матеріали
справи,  проаналізувавши дотримання судами норм матеріального  і
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського  суду
України,
 
                      В С Т А Н О В И Л А :
 
Як вбачається із матеріалів справи і було встановлено судами, що
23.07.2001   Фірма   “Равенскрофт  холдінгз   лімітед”   і   ТОВ
“Будівельно-промислова    компанія   “Приват-Інвестор”    уклали
контракт  № 01.07. - ЭМ, згідно якого ТОВ “Будівельно-промислова
компанія  “Приват-Інвестор” продав Фірми  “Равенскрофт  холдінгз
лімітед” 11 000 т катанки діаметром 6, 5мм.
 
На  виконання  вказаного контракту складено акт  від  12.09.2001
прийому-передачі 942,8 т стальної катанки діаметром  6,5  мм  на
суму  143  305,  60  доларів  США.  За  зазначеним  актом  Фірма
“Равенскрофт  холдінгз лімітед” прийняла від продавця  зазначену
кількість  металопродукції на умовах СРТ Миколаївський  морський
торговельний порт.
 
20.08.2001   між  Фірмою  “Равенскрофт  холдінгз   лімітед”   та
Миколаївським  морським торговельним портом укладено  договір  №
47, яким були визначені умови перевалки на експорт та зберігання
в  порту  щомісячно до 10 000 т металопродукції,  котра  повинна
надходити  з комбінату “Криворіжсталь” по залізничним накладним,
в  яких  у  графі “Отримувач” вказано “Микморпорт” за дорученням
фірми  ЗАО  “Комтек”,  експедитор  “ІТС”  код  6001  (п.  2.1.11
договору).
 
Між  тим,  у даній справі підставою позову є порушення п.  2.2.1
умов  угоди  №  47  від  20.08.2001, де  Миколаївський  морський
торговельний  порт  передав 942, 8 т катанки  діаметром  6,5  мм
(власником якої є Фірма “Равенскрофт холдінгз лімітед”  (на  ВАТ
“Стальканат”).
 
За  змістом п. 4.2 угоди № 47 від 20.08.2001 сторони передбачили
(арбітражне  застереження) і як орган вирішення  спорів  сторони
обрали арбітражний суд при ТПП України.
 
Колегія суддів вважає, що ця домовленість чітко визначила,  який
саме  орган  вирішення спорів обрали сторони. Господарський  суд
може  порушити  провадження  зі справи  у  випадку  наявності  у
договорі  арбітражного  застереження, якщо  визначить,  що  така
угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
 
Документів,  які  б  свідчили протилежне, позивачем  не  надано,
проте місцевий господарський суд в рішенні не навів обставин, за
яких приймає чи відхиляє арбітражне застереження, тобто передачі
вирішення  спору, що випливають з такого договору, на  вирішення
арбітражного суду при ТПП.
 
Аналіз рішення місцевого господарського суду свідчить про те, що
в порушення ст. 84 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
         в резолютивній частині рішення не вирішено питання,
що  відповідальності кожної із них та не вирішено  питання  щодо
кожної із вимог, заявлених позивачем.
 
Апеляційним  господарським судом на підставі аналізу  матеріалів
справи відповідно до ст.ст. 24, 27 Господарського процесуального
кодексу  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          залучено  до  участі  у  справі
представників, як третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог
на  предмет  спору,  між тим не усунуто процесуальне  порушення,
допущене  місцевим господарським судом, тобто рішення підтримано
без правового обґрунтування позиції щодо кожного відповідача  та
порушених вимог.
 
Допущення судами неповноти досліджених обставин справи  призвела
до  того,  що  судом  не дано взагалі правової  оцінки  суттєвим
обставинам у справі.
 
Відповідно  до  ст.  43  Господарського  процесуального  кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , згідно імперативних вимог ст.ст. 111-5, 111-
7  Господарського  процесуального кодексу України  ( 1798-12  ) (1798-12)
        
касаційна  інстанція  не  має права  встановлювати  або  вважати
доведеними  обставини,  що  не були  встановлені  в  рішенні  чи
постанові  господарського  суду  чи  відхилені  ним,  вирішувати
питання  про  достовірність того чи іншого доказу, про  перевагу
одних  доказів  над  іншими, збирати нові докази  або  додатково
перевіряти докази.
 
З  огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що
рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням норм
процесуального права, тому визнати їх законними не можна.
 
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7,  п.  3
ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10, 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України, –
 
                      П О С Т А Н О В И В :
 
1.  Касаційну  скаргу  Фірми “Равенскрофт  холдінгз  лімітед”  –
задовольнити частково.
 
2.  Постанову  Одеського  апеляційного господарського  суду  від
07.10.2002  та рішення господарського суду Одеської області  від
21.02.2002  у  даній справі – скасувати, а справу №  17-2-18/02-
262/9/162  передати  на  новий розгляд  до  господарського  суду
Одеської області.
 
Головуючий – суддя         В.Чупрун
 
С у д д і:                 Б.Грек
 
                           М.Черкащенко