Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого судді суддів

розглянув касаційну скаргу Кооперативу "ХХХ", м. Нікополь

на ухвалу від ХХ.02.03 господарського суду Дніпропетровської

області

та постанову від ХХ.06.03 Дніпропетровського апеляційного

господарського суду

у справі № 000 господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Кооперативу "ХХХ", м. Нікополь

до Виконавчого комітету Нікопольської міської ради

3-тя особа Колективне підприємство художньо-виробничої майстерні

"УУУ", м. Нікополь

про скасування рішення виконавчого комітету і свідоцтва на право

власності

у справі прийняли участь представники

позивача: присутні

відповідача: не з'явилися

Кооператив "ХХХ" звернувся з позовом до господарського суду про скасування рішення Виконкому Нікопольської міської Ради № 6 від ХХ.02.2000 та скасування свідоцтва на право власності від ХХ.02.2000 виданого на підставі цього рішення.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від ХХ.02.2003 в прийнятті позовної заяви відмовлено на підставі ст. 12 ГПК України (1798-12) , оскільки господарським судам не підвідомчі спори "про скасування актів".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від ХХ.06.03 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від ХХ.02.03 залишено без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Постанову мотивовано тим, що вимога позивача про скасування акту не може бути предметом розгляду в господарському суді відповідно до ст. 12 ГПК України (1798-12) , крім того, не може бути предметом спору скасування свідоцтва про право власності на певний об'єкт майна.

Не погоджуючись з винесеною постановою, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, посилаючись на порушення судом ст. 8 Конституції України (254к/96-ВР) , якою зазначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, ст. 17 ГПК України (1798-12) , яка передбачає, що якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарському суду за встановленою підсудністю, ст. 1 Закону України "Про господарські суди" (1142-12) , якою зазначено, що господарський суд є належним органом у вирішенні всіх господарських спорів, що виникають між юридичними особами, державними та іншими органами. Але цього права з відмовою у прийнятті позовної заяви позивач був позбавлений.

Ознайомившись з матеріалами справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, заслухавши представника позивача, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України (1798-12) , господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах при визнанні недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Господарський суд має право визнати акт державного чи іншого органу недійсним з підстав невідповідності його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Попередні судові інстанції правильно вказали, що вимога позивача про скасування акту не може бути предметом розгляду в господарському суді.

Виходячи з положень п. 15 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) до компетенції сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, питання скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах повноважень.

За приписом підп. 10 п. б ст. 30 цього ж Закону (280/97-ВР) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, щодо обліку та реєстрації відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форми власності.

Відповідно до абз. а підпункту 4.1 пункт 4 Інструкції про порядок державної реєстрації право власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затверджено наказом Держкомбуду України від 9.06.1998 р. № 121, зареєстрованої Мінюстом України 26.06.98 за № 399/2839 (z0399-98) , який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна проводяться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами державної виконавчої влади місцевого самоврядування фізичним та юридичним особам.

Тобто, як вірно зазначив апеляційний господарський суд, свідоцтва про право власності на певний об'єкт майна не можуть бути предметом спору, оскільки є похідним від правовстановлюючого документу, на підставі якого видано свідоцтво. Відповідно ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) позов про скасування власності не підвідомчий господарському суду. Цей документ не є актом ненормативного характеру, а тільки документом, що посвідчує право власності.

На підставі викладеного касаційна інстанція не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 - 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Кооперативу "ХХХ" залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від ХХ.02.03 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від ХХ.06.2003 по справі № 000 залишити без змін.