Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддів

розглянувши з участю представників:

від позивача пристні від відповідача ТОВ "Агрофірма "УУУ" присутні

касаційну скаргу К-ської МДПІ

на рішення господарського суду АР Крим від ХХ.05.2003 р.

у справі № 000

за позовом К-ської МДПІ

до 1. Малого приватного підприємства "ХХХ"

2. ТОВ "Агрофірма "УУУ"

про визнання недійсним договору підряду від ХХ.05.2002 р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від ХХ.05.2003 р. в позові К-ської МДПІ до МПП "УУУ" та ТОВ "Агрофірма "ХХХ" про визнання договору підряду від ХХ.05.2002 р. мнимою угодою на підставі частини 1 ст. 58 ЦК України (1540-06) відмовлено з огляду на встановлення судом факту реального виконання відповідачами оспорюваного договору.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом частини 1 ст. 58 Цивільного кодексу України (1540-06) .

Заслухавши представника позивача, який підтримав касаційну скаргу, та заперечення представників відповідачів, перевіривши повноту встановлення обставин справи і правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно частини 1 ст. 58 Цивільного кодексу України (1540-06) недійсною є угода, укладена лише про людське око, без наміру створити (юридичні наслідки (мнима угода)).

Судом першої інстанції встановлено, що ХХ.05.2002 p. TOB "Агрофірма "ХХХ" і МПП "УУУ" уклали договір підряду, згідно якого МПП "УУУ" зобов'язувалося виконати роботи по зберіганню врожаю зернових із сільськогосподарських угідь ТОВ "Агрофірма "ХХХ" загальною площею 378,5 га. Кореспондуючим обов'язком агрофірми за цим договором передбачалося, зокрема, оплатити виконані роботи.

На підставі наданих сторонами доказів, а саме: актів приймання виконаних робіт від ХХ.07.2002 р. та від ХХ.07.2002 р, угоди відповідачів від ХХ.07.2002 р. про розрахунок за оспорюваним договором зерном, - суд першої інстанції встановив факт виконання відповідачами договору. З врахуванням цих доказів суд дав правильну оцінку доводам позивача щодо підтвердження мнимого характеру оспорюваного договору відсутністю у МПП "УУУ" матеріально-виробничої бази для виконання зобов'язань за цим договором як необгрунтованим, оскільки наявність чи відсутність у сторін договору виробничих можливостей для виконання його умов самі по собі не свідчать про їх наміри стосовно юридичних наслідків цього договору.

Відповідно до встановлених обставин справи суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Правильність такого висновку суду підтверджується, крім того, положеннями пункту 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) , за змістом якого органам державної податкової служби належить право вимоги за позовами про визнання недійсними угод, укладених між суб'єктами підприємницької діяльності та стягнення в доход держави одержаного за цими угодами.

Правові наслідки визнання угоди недійсною визначаються правовою нормою, якою передбачені підстави визнання угоди недійсною. В той же час частина 1 ст. 58 Цивільного кодексу України (1540-06) , на підставі якої позивач просив визнати оспорюваний договір недійсним, не передбачає таких правових наслідків недійсності договору, як стягнення в доход держави всього одержаного сторонами за цим договором.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги зводяться, в тому числі до оспорювання доведеності встановленого судом факту виконання відповідачами оспорюваного договору.

Разом з тим, відповідно до встановлених частинами 1,2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) меж перегляду справи в касаційній інстанції при розгляді касаційної скарги судове рішення перевіряється з точки зору правильності правозастосування відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу К-ської МДПІ залишити без задоволення, а рішення господарського суду АР Крим від ХХ.05.2003 р. - без змін.