Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Божок В.С,

суддів : Хандуріна М.І.,

Черкащенко М.М.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу СПД А.А.А.

на рішення господарського суду Донецької області

від 29.05.03 p.

за позовом Шахтарської ОДПІ м. Шахтарськ

до 1) СПД А.А.А., м. Шахтарськ

2) СПД Б.Б.Б., м. Шахтарськ

про визнання недійсною угоди

в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача: Д.Д.Д. - дов. № 18903/10-03 від 14.11.03 p.

від відповідачів: 1) СПД А.А.А.

2) не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 29.05.03 господарського суду Донецької області задоволені позовні вимоги щодо визнання недійсною угоду від 15.5.02 купівлі-продажу ТМЦ на суму 10665 грн. Стягнено з СПД Б.Б.Б. на користь СПД А.А.А. суму 10 665 грн., на користь Державного бюджету України держмито у сумі 191, 65 грн. та витрати по сплаті послуг інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.

Рішення мотивовано тим, що відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу України (1540-06) , якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області СПД А.А.А. звернувся у Вищий господарський суд України з касаційною скаргою і просить його скасувати, посилаючись на те, що рішення суперечить чинному законодавству України та прийнято з порушенням норм матеріального права, а саме в суді позивачем не доведено належним чином, в чому саме полягала завідомо суперечною інтересам держави та суспільства мета укладення угоди і чи була вона направлена на порушення чинного законодавства. Стаття 49 Цивільного кодексу України (1540-06) не передбачено стягнення з сторони, у якої відсутній умисел, в дохід держави коштів, сплачених іншій стороні за договором за отриманий товар.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.

СПД Б.Б.Б. та СПД А.А.А. 15.05.02 уклали усну угоду купівлі-продажу, за якою СПД Б.Б.Б. продав, а СПД А.А.А. купив товарно матеріальні цінності на суму 10 665 грн., у тому числі ТМЦ - 8887, 50 грн., ПДВ - 1777, 50 грн. ТМЦ передані за товарною накладною № 19 від 15.06.02 та податковою накладною № 18 від 15.06.02.

Відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу України (1540-06) угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, є недійсною. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Як зазначено в п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" (v0003700-78) від 28.04.1978 р., дія цієї норми поширюється на угоди, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу, до них, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів.

Господарським судом при розгляді справи встановлено, що СПД Б.Б.Б. фінансово-господарську діяльність в порядку передбаченому чинним законодавством не здійснював, податкової звітності до ДПІ не подавав, податки не сплачував, отримавши ПДВ у сумі 1777, 50 грн., у складі ціни ТМЦ, до Державного бюджету не перерахував.

Б.Б.Б., як суб'єкт підприємницької діяльності зареєстрований з порушенням чинного законодавства і не мав на меті здійснення фінансово-господарської діяльності, що стало підставою для визнання рішенням Шахтарського міського суду від 22.11.02 недійними засновницьких документів та скасування державної реєстрації.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що господарський суд Донецької області обґрунтовано дійшов висновку, що угода купівлі - продажу була укладена з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства, і у відповідності з положеннями статті 49 Цивільного кодексу України (1540-06) визнана недійсною, а тому підстав для його скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Рішення від 29.05.2003 p. господарського суду Донецької області зі справи № 2/123пд залишити без змін.