ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.12.2002 Справа N 2/6/981
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Щотки С.О. (головуючий), Подоляк О.А., Семчука В.В.,
За участю представників позивача - не з’явились
відповідача - не з’явились
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу відокремленого підрозділу “Запорізька
АЕС” державного підприємства
“Національна атомна енергогенеруюча
компанія “Енергоатом” (далі – ДП “НАЕК
“Енергоатом” в особі відокремленого
підрозділу “Запорізька АЕС”)
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 09.07.2002 року
у справі № 2/6/981
за позовом ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі
відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС”
до ВАТ “Новодніпровський”
про стягнення 15686,83 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.05.2002
у справі № 2/6/981 (суддя Кутіщева Н.С.) ДП “НАЕК “Енергоатом” в
особі відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС” у позові до ВАТ
“Новодніпровський” про стягнення безпідставно отримано майна
вартістю 15686,83 грн. відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 09.07.2002 року (судді Панова І.Ю., Кузнєцова І.Л., Лисенко
О.М.) рішення господарського суду Запорізької області від
13.05.2002 залишено без змін.
ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу
“Запорізька АЕС” у поданій касаційній скарзі просить постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
09.07.2001 скасувати. В обґрунтування своїх вимог скаржник
посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно
застосовані норми матеріального та процесуального права, що
призвело до прийняття незаконної постанови.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування судом
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права,
вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Обставини справи судом апеляційної інстанції встановлені шляхом
повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи і
відповідають доказам, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до змісту ч. 2 ст. 4, ч. 2 ст. 151 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, зобов’язання виникають з договору або інших
підстав, в тому чмслі внаслідок інших дій громадян і
організацій.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до накладних № 151
від 02.06.1998, № 833 від 30.06.1998, № 1322 від 06.11.1998 ВАТ
“Новодніпровський” отримало від ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі
відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС” матеріально-технічні
цінності загальна вартість яких складає 15 686,81 грн., крім
того цей факт не заперечується відповідачем.
Враховуючи наведене, висновок суду апеляційної інстанції про те,
що у позивача виникло право вимагати повернення або сплати
вартості отриманих відповідачем матеріально-технічних цінностей
є правомірним.
Згідно ст. 165 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, якщо строк
виконання зобов’язання не встановлений або визначений моментом
витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник
вправі провести виконання в будь-який час. Боржник повинен
виконати таке зобов’язання в семиденний строк з дня пред’явлення
вимоги кредитором, якщо обов’язок негайного виконання не
випливає із закону, договору або змісту зобов’язання.
З наявних у справі матеріалів вбачається, що на момент розгляду
справи судом першої інстанції, докази пред’явлення вказаної
вимоги позивачем представлені не були. Тому висновок суду першої
та апеляційної інстанції, про безпідставність позовної вимоги є
правомірним.
Що стосується доводів касаційної скарги, щодо порушення
апеляційною інстанцією вимог ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
в
зв’язку неприйняттям у якості доказу претензії № 28-21/1181 від
05.03.2001, на підтвердження факту звернення ДП “НАЕК
“Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС”
до відповідача з вимогою про виконання зобов’язання, то вони не
приймаються до уваги з наступних підстав.
Відповідно до ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у процесі
перегляду справи апеляційний суд за наявними у справі і
додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові
докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість
їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежать від
нього.
Розглянувши наведені позивачем доводи в обґрунтування
неможливості подання до суду першої інстанції претензії
9 28-21/1181 від 05.03.2001, як доказу пред’явлення вимоги
виконати зобов’язання, апеляційний господарський суд дійшов
висновку про те, що вказана претензія не може бути прийнята як
додатковий доказ.
Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті
постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 09.07.2002 судом правильно застосовані норми матеріального
та процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі відокремленого
підрозділу “Запорізька АЕС” залишити без задоволення, а
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 09.07.2002 у справі № 2/6/981 залишити без змін.
Головуючий, суддя С. Щотка
Судді: О.Подоляк
В. Семчук