ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.12.2002 Справа N 17-6-33-3/01-6898
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Полякова Б.М.
суддів: Яценко О.В., Цвігун В.Л.
розглянувши касаційну Державного підприємства “Техма”
скаргу
на постанову від 17.09.2002 р. Одеського
апеляційного господарського суду
у справі № 17-6-33-3/01-6898 господарського
суду Одеської області
за позовом Державного підприємства “Техма”
(далі – ДП “Техма”)
до Товариства з обмеженою
відповідальністю “Агро-еко” (далі –
ТОВ “Агро-еко”)
Про стягнення 469759 грн.
в судовому засіданні взяли Рибченко О.Г. – дов. від 12.11.2002
участь представники: р.
від позивача: Черкез Д.Є. – дов. від 09.12.2002
від відповідача: р. № 53
Заслухавши доповідь судді Яценко О.В., пояснення представників
сторін, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд
України
В С Т А Н О В И В:
ДП “Техма” звернулося до господарського суду Одеської області з
позовом про стягнення з ТОВ “Агро-еко” суми понесених збитків в
розмірі 469759 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що між
сторонами у справі 28.06.2000 р. було укладено договір
купівлі-продажу виробничого комплексу.
Відповідно до розділу 2 цього договору ТОВ “Агро-еко” прийняло
на себе наступні зобов’язання:
· передати виробничий комплекс ДП “Техма” до 30.06.2000 р.,
про що сторони повинні були скласти акт приймання-передачі;
· провести налагодження та введення в експлуатацію
виробничого комплексу до 31.07.2000 р., про що сторони повинні
були скласти акт введення комплексу в експлуатацію;
· виробити на виробничому комплексі дослідну партію яблучного
соку у кількості 1 т до 31.08.2000 р.;
· провести навчання персоналу ДП “Техма” по роботі на
виробничому комплексі та на протязі 1 року надавати консультації
щодо експлуатації виробничого комплексу.
Відповідно до цього ж розділу ДП “Техма” прийняло на себе
зобов’язання:
· прийняти виробничий комплекс;
· оплатити його вартість.
ДП “Техма” виконало свої зобов’язання за договором, прийнявши
виробничий комплекс за актом приймання-передачі № 1 від
29.06.2000 р. та, розрахувавшись за нього шляхом передачі ТОВ
“Агро-еко” простого векселя № 32171203765 номіналом 570000 грн.,
що підтверджується актом передачі простого векселя № 30/06-20
від 30.06.2000 р.
Однак, ТОВ “Агро-еко” передбачені договором зобов’язання
виконало не в повному обсязі: між сторонами не був підписаний
акт введення комплексу в експлуатацію, відповідач ухилився від
налагодження обладнання та введення його в експлуатацію.
Тому, ДП “Техма” було вимушено здійснити часткову закупівлю
комплектуючих до обладнання, відсутніх частин обладнання,
витратних матеріалів та здійснити ремонт дільниці по
виготовленню соків.
Рішенням господарського суду Одеської області від 26.06.2002 р.
(суддя – Петров В.С.) позовні вимоги були задоволені в повному
обсязі: з відповідача на користь позивача стягнуто 416660 грн.
заборгованості, державне мито в сумі 1700 грн. і 69 грн. витрат
на інформаційне забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідно до ст. 203 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
у разі неналежного виконання
зобов’язань, винна сторона зобов’язана відшкодувати іншій
стороні завдані цим збитки, до яких у тому числі належать не
одержані доходи, які сторона одержала би, якби зобов’язання було
виконано.
Відповідач не виконав умови договору купівлі-продажу виробничого
комплексу від 28.06.2000 р., в зв’язку з чим повинен сплатити
позивачу збитки в пред’явленій сумі, які згідно позову складають
неотриманий прибуток відповідно до розробленого бізнес плану по
організації виробництва концентрату яблучного соку.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
17.09.2002 р. (судді – Тофан В.М., Журавльов О.О., Коваль Ю.М.)
апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду
Одеської області від 26.06.2002 р. було задоволено частково, а
рішення – скасовано.
Постанова суду мотивована тим, що місцевий господарський суд
розглянув позов по суті з порушенням норм процесуального права,
а саме, п. 1 ст. 63 та п. 1 ст. 81 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Крім того, господарський суд першої інстанції, розглядаючи позов
ДП “Техма” після скасування касаційною інстанцією ухвалених
рішення місцевого господарського суду від 10.10.2001 р. і
постанови апеляційної інстанції від 17.01.2002 р. по цій справі,
не виконав вказівок Вищого господарського суду України у
постанові від 09.04.2002 р.
Звертаючись до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, ДП “Техма” просить скасувати постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 17.09.2002 р., посилаючись
на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та
процесуального права при її прийнятті.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оскаржуваних рішення та постанови, дійшла
висновку, що судами першої та апеляційної інстанції, при
прийнятті рішення та постанови у справі за зібраними та
оціненими доказами, було порушено норми матеріального права,
виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд оцінює докази за своїм
внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і
об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в
в сукупності, керуючись законом.
Згідно умов ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція використовує
процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у
рішення чи постанові господарського суду.
Разом з тим, оскаржувані рішення та постанова прийняті за
неповно встановлених обставин справи, без здійснення належної
юридичної оцінки тих обставин справи, які встановлені судом.
Сторонами у справі 28.06.2000 р. укладено договір
купівлі-продажу виробничого комплексу, призначений для очистки,
тонкої та ультра фільтрації, концентрування харчової рідини, в
тому числі плодово-ягідних соків.
Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, його предметом є
зобов’язання відповідача продати позивачу виробничий комплекс,
призначений для очистки, тонкої та ультра фільтрації,
концентрування харчової рідини, в тому числі плодово-ягідних
соків, та здійснити пусконалагоджувальні роботи щодо введення
обладнання в експлуатацію, а також здійснити на вищевказаному
комплексі випуск дослідної партії соку концентрованого яблучного
у відповідності з вимогами, передбаченими в даному договорі.
Позивач зобов’язується прийняти даний виробничий комплекс та
оплатити його у встановленому даним договором порядку.
Згідно п. 2.1.1 та п. 2.1.2 договору відповідач зобов’язувався
передати позивачу по акту приймання-передачі до 30.06.2000 р.
виробничий комплекс відповідно до предмету договору та до
31.07.2000 р. провести налагодження комплексу обладнання та
введення його в експлуатацію, про що сторони складають
двосторонній внутрішній акт введення обладнання в експлуатацію,
в якому вказуються робочі характеристики, виявлені несправності,
а також робиться відмітка про налагодження обладнання. Акт
здачі-приймання виробничого комплексу після підписання його
сторонами є невід’ємною частиною даного договору.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій монтаж та
налагодження купленого обладнання позивач провів самостійно.
Без участі продавця проводився і випуск пробної партії соку.
Дотримання позивачем технології з виготовлення пробної партії
соку судом не перевірялось.
Судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено, чому
продавець не приймав участі в налагоджені та випуску пробної
партії соку.
Відповідно з п. 6.1 вказаного договору в разі виявлення в
процесі виробництва пробної партії соку концентрованого його
невідповідність вимогам п. 2.1.3 договору (при умові дотримання
правил експлуатації), продавець зобов’язувався прийняти продане
обладнання та повернути покупцю отримані за нього кошти.
Судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної
правової оцінки правовідносинам, що склалися між сторонами у
справі за договором від 28.06.2000 р.
Відповідно зі ст. 161 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в
установлений законом строк, відповідно до вказівок договору.
Судам першої та апеляційної інстанцій необхідно дослідити, чому
не були виконані всі зобов’язання за договором, а саме:
налагодження обладнання та випуск пробної партії соку, чому
обладнання без здійсненого налагодження та випуску пробної
партії соку не було повернуто відповідачу; на кому лежить
відповідальність за поставлення неякісного обладнання та, чим
підтверджено, що обладнання не відповідає пред’явленим вимогам.
Отже, без з’ясування вищевказаних обставин суди першої та
апеляційної інстанцій передчасно дійшли до висновку про
порушення відповідачем договірних зобов’язань.
Висновок суду про залишення позову без розгляду на підставі п. 1
ст. 81 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, тобто підписання позовної заяви особою, яка не має
права її підписувати або особою, посадове становище якої не
вказано, є також передчасним, оскільки не витребувані документи,
що підтверджують повноваження особи, яка підписала позовну заяву.
Згідно ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для скасування або зміни рішення
місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови
апеляційного господарського суду є порушення або неправильне
застосування норм матеріального або процесуального права.
За таких обставин, рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню.
При новому розгляді суду потрібно врахувати наведене та вирішити
спір відповідно вимог чинного законодавства України.
Зважаючи на вищевикладене та, керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Державного підприємства “Техма” на
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
17.09.2002 р. у справі № 17-6-33-3/01-6898 задовольнити
частково.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
17.09.2002 р. у справі № 17-6-33-3/01-6898 скасувати.
3. Рішення господарського суду Одеської області від 26.06.2002
р. у справі № 17-6-33-3/01-6898 скасувати.
4. Справу № 17-6-33-3/01-6898 передати на новий розгляд до
господарського суду Одеської області.
Головуючий Поляков Б.М.
Судді: Яценко О.В.
Цвігун В.Л.