ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
( Постановою Верховного суду України від 06.04.2004 р. (sp05/184-2) залишено без змін )
18.11.2003 Справа N H10/62
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
судді;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу ТОВ "ХХХ"
на постанову від ХХ.09.03 р. Ч-ського апеляційного господарського суду
у справі № Х2
за позовом ТОВ "ХХХ"
до Госпрозрахункового об'єднання ринків, м. Н-ськ
3-ті особи: - Н-ське бюро технічної інвентаризації, м. Н-ськ;
- МПП "YYY";
- виконавчий комітет Р-ської районної ради, м. Н-ськ
про визнання права власності
за участю представників:
- позивача - присутні,
- відповідача - присутній,
- третіх осіб;
встановив:
Рішенням господарського суду Ч-ської області від ХХ.07.2003р. (суддя Я.Я.Я.) позовні вимоги задоволені повністю.
Рішення суду мотивоване тими обставинами, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором (ст. 128 ЦК України (1540-06) ). Крім того, доказів неправомірного володіння спірним майном з боку позивача, сторонами не надано, тобто володіння вважається правомірним.
Постановою Ч-ського апеляційного господарського суду від ХХ.09.2003р.(судді А.А.А., Б.Б.Б., В.В.В.) рішення господарського суду Ч-ської області від ХХ.07.2003р. скасовано, а апеляційну скаргу задоволено.
Мотиви прийняття постанови в наступному. Апеляційний суд вважає, що визнання за позивачем права власності на будівлі, що розташовані на земельній ділянці, яка передана в користування відповідачу, порушує передбачені ст. 95 Земельного кодексу України (2768-14) (в редакції від 2001р.) права госпрозрахункового об'єднання ринків м. Н-ська. Крім того, апеляційний суд вважає застосування ст. 128 ЦК України (1540-06) неправильним, так як договір купівлі-продажу було укладено відносно майна, власником якого продавець не був.
ТОВ "ХХХ" просить рішення господарського суду Ч-ської області залишити без змін, постанову Ч-ського апеляційного господарського суду скасувати, позов задовольнити, оскільки апеляційний господарський суд невірно застосував норми матеріального права, а саме ст.ст. 7, 8, 19, 23, 24 Земельного кодексу України (2768-14) . Крім того, апеляційний суд не застосував норми матеріального права, викладені в ст.ст. 128 та 145 Цивільного кодексу України (1540-06) .
Відповідач проти касаційної скарги заперечує та вважає, що постанова суду відповідає земельному та цивільному законодавству.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи та встановив наступне.
Право власності, відповідно до ст. 128 ЦК України (1540-06) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі. Тобто право власності у позивача виникло після укладення договору та акта прийому-передачі об'єкта, який є предметом спору, з МПП "YYY".
Крім того, згідно ст. 145 ЦК України (1540-06) якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею. А оскільки позивач є добросовісним набувачем оспорюваного майна за договором, то відповідач не може витребувати у нього майно як незаконне придбане.
Перебування майна на балансі підприємства ще не є безспірною ознакою його права власності, оскільки баланс підприємства є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату, про що зазначалося у роз'ясненні Вищого господарського суду України.
Виходячи з викладеного, керуючись вимогами ст.ст.111-9, 111-11, 111-12, 111-3 ГПК У країни (1798-12) ,
ПОСТАНОВИЛИ:
1. Касаційну скаргу задовольнити.
2. Постанову Ч-ського апеляційного господарського суду від ХХ.09. 03 р. по справі № Х2 скасувати, а рішення господарського суду Ч-ської області від ХХ.07.03 р. залишити без змін.
Витрати по сплаті державного мита, в тому числі пені за перегляд в порядку касації, віднести на відповідача.
Доручити господарському суду Ч-ської області видати відповідний наказ.