Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
( Скасовано постановою Верховного суду України від 21.01.2003 (sp02/543-2) )
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
Іменем України
13.11.2003 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів,
за участю представників сторін: позивача - присутній;
відповідача - присутні;
розглянувши касаційну скаргу ТзОВ "ХХХ" на рішення господарського суду м. Н-ська від ХХ травня 2003 року та постанову Н-ського апеляційного господарського суду від ХХ вересня 2003 року у справі за позовом Дочірнього підприємства "YYY" до ТзОВ "ХХХ" про стягнення 49677,96 гривень та зустрічним позовом про стягнення 288186,85 грн.,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2002 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 49677,96 грн. з підстав неналежного виконання відповідачем умов договору № Х1 від ХХ червня 2001 року. Крім того, позивачем була заявлена вимога про визнання факту виконання робіт на суму 309 165,56 грн. та про зобов'язання підписати довідки про вартість виконаних підрядних робіт. Відповідачем був заявлений зустрічний позов до позивача про стягнення пені в сумі 285456,55 грн. за порушення передбаченого договором строку здачі об'єкта та стягнення 2784,30 грн. зайво сплачених коштів за виконані у червні 2001 року роботи.
Рішенням господарського суду м. Н-ська від ХХ травня 2003 року з відповідача на користь позивача стягнено 49 677,96 гривень основного боргу, в частині підписання довідки про вартість виконаних підрядних робіт позов залишений без розгляду, по зустрічному позову провадження у справі припинено.
Постановою Н-ського апеляційного господарського суду від ХХ вересня 2003 року рішення суду залишено без змін
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТзОВ "ХХХ" просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 161 ЦК України (1540-06) зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 162 ЦК України (1540-06) одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Як встановлено судом, ХХ червня 2001 року між сторонами у справі був заключений договір № Х1 на виконання ремонтно - будівельних робіт у будинку по вул. Ч-ська, 88 у м. Н-ську.
За умовами укладеного договору № Х1 передбачений строк виконання цих робіт терміном 90 днів з моменту підписання договору, завершення яких повинно бути оформлено двостороннім актом про виконання.
Згідно ст. 335 ЦК України (1540-06) підрядчик зобов'язаний виконати роботу, обумовлену договором, з своїх матеріалів і своїми засобами, якщо інше не встановлене законом або договором.
Судом першої інстанції вірно встановлено, а апеляційним підтверджено, що за договором № Х1 від ХХ червня 2001 року замовник ТзОВ "ХХХ" не приймав на себе обов'язку забезпечувати виконавця дочірнє підприємство "YYY" матеріалами за власний рахунок, а лише повинен був погоджувати їх вартість.
Відповідно до ст. 217 ЦК України (1540-06) зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги за заявою сторони.
Тому судом правильно встановлено, що ТзОВ "ХХХ" не надало суду доказів звернення до позивача з заявою про зарахування вартості переданих матеріалів, тому вартість цих матеріалів не може бути зарахована в рахунок оплати фактично виконаних дочірнім підприємством "YYY" робіт, оскільки законом можливість такого зарахування не передбачена.
Також судом першої та апеляційної інстанцій обгрунтовано визнаний недоведеним факт передачі відповідачем позивачеві будівельних матеріалів на суму 44668,73 грн. за договором № Х1.
На підставі ст. 32 ГПК України (1798-12) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
ТзОВ "ХХХ" не надано доказів, які б підтверджували внесення доповнень до договору № Х1 від ХХ червня 2001 року про зарахування помилково сплаченої суми в рахунок оплати робіт.
Таким чином, у рішенні суд вірно застосував норми матеріального права і законно стягнув з відповідача 49677,97 гривень основного боргу.
Враховуючи, що роботи, передбачені договором № Х1 не закінчені і момент набуття ТзОВ "ХХХ" права вимоги в частині стягнення пені не настав, судом обгрунтовано припинено провадження у справі в частині стягнення пені за зустрічним позовом.
Оскільки заявлена дочірнім підприємством "YYY" вимога про зобов'язання відповідача підписати довідку про наявність виконаних підрядних робіт не підтверджена належними доказами, суд правомірно залишив без розгляду позов в цій частині.
За таких обставин судові рішення відповідають вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду м. Н-ська від ХХ травня 2003 року та постанову Н-ського апеляційного господарського суду від ХХ вересня 2003 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.