ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.12.2002 Справа N 1/2
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Полякова Б.М.,
суддів: Цвігун В.Л.,
Яценко О.В.
розглянув касаційну ДПІ у м. Чернівці
скаргу
на постанову від 26.09.02 р. Львівського апеляційного
господарського суду
у справі № 1/2 господарського суду Чернівецької
області
за позовом ТзОВ “Лабірінт ЛТД”
до ДПІ у м. Чернівці
Про визнання недійсним рішення
У судовому засіданні взяли участь представники сторін:
від позивача Воловик С.О., доручення від 13.12.2000 р.
Тимчук Т.І., доручення від 02.09.2002р.
від відповідача Собко І.П. , доручення від 01.10.2002р.
За згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
у судовому засіданні 11.12.2002 року
оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови колегії
суддів Вищого господарського суду України.
15.08.2001 року ТОВ “Лабірінт” ЛТД м. Чернівці звернулося з
позовом до ДПІ у м. Чернівці про визнання недійсним рішення ДПІ
від 16.07.2001 р. № 2757/26-2/30071730 на підставі неправильного
застосування відповідачем Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
при вивезенні (експортуванні) товарів за
межі митної території України.
Рішенням господарського суду від 10.06.2002 року позовні вимоги
задоволено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
26.09.2002р. рішення від 10.06.2002 залишено в силі.
ДПІ у м. Чернівці не погодилась з вищевказаною постановою,
просить її скасувати з посиланням на те, що позивач працював по
зовнішньоекономічним контрактам з фірмою “Багіра Інвестмент
ЛТД”, яка згідно з листом Національного центрального бюро
Інтерполу від 5.01.2001р. за юридичною адресою не зареєстрована
і в жодній з баз даних національної автоматизованої
інформаційної служби не значиться. Вивіз товару за межі митної
території України був здійснений не позивачем і тому до нього не
може застосовуватися нульова ставка по ПДВ.
Судом порушені норми процесуального права:
-в рішенні суду від 10.06.2002р. в резолютивній частині не
вказано про результати розгляду зустрічного позову від
29.08.2001р. про визнання недійсним контракту № 04/200,
укладеного позивачем з фірмою “Багіра Інвестмент ЛТД”.
Апеляційна інстанція вказане порушення не усунула.
Скаржник просить скасувати постанову від 26.09.2002р., рішення
від 10.06.2002р. і прийняти нове рішення по справі, яким
відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши представників сторін, які підтримали свої доводи,
ознайомившись з матеріалами справи, обговоривши доводи
касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає
задоволенню.
При з'ясуванні обставин справи встановлено наступне.
На підставі ст. 60 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідач
29.08.2001р. подав до позивача зустрічний позов для спільного
розгляду. Подання зустрічного позову провадиться за загальними
підставами, тобто суд мав право скористатися статтями 62 або 63
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
для повернення його відповідачу, але
ухвалою від 29.08.2001 року суд прийняв до свого провадження
зустрічний позов (арк.спр. 54). В порушення вимог ст. 84 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
суд першої інстанції в резолютивній частині
рішення не зробив висновок про задоволення позову або про
відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених
вимог, а саме про результати розгляду зустрічних позовних вимог.
Ухвалою від 13.09.2001 року провадження по справі на підставі
ст. 79 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
було зупинено до отримання
висновків судово-бухгалтерської експертизи, призначеної по
кримінальній справі, порушеної по факту ухилення від сплати
податків в особливо великих розмірах (179253 грн.) посадовими
особами ТОВ “Лабірінт” м. Чернівці (арк. спр. 36-38,55). З
огляду на ст. 79 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суд мав право поновити
провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його
зупинення, тобто після отримання висновків судово-бухгалтерської
експертизи.
В рішенні суду від 10.06.2002р. зазначено, що ухвалою суду від
07.05.2002р. провадження у справі було поновлено у зв'язку з
отриманням висновків судово-бухгалтерської експертизи та
винесенням постанови прокуратурою Чернівецької області про
закриття кримінальної справи по ст. 6 п. 2 КПК України стосовно
посадових осіб позивача. В рішенні суд посилається на висновок
судово-бухгалтерської експертизи від 12.04.02р., як на один з
доказів обґрунтованості позовних вимог.
Касаційна інстанція зазначає, що ухвала суду від 7.05.2002р. про
поновлення провадження у справі та висновки судово -
бухгалтерської експертизи від 12.04.02 в переліку документів, що
містяться у справі № 1/2 та в матеріалах самої справи відсутні.
Письмовими доказами, відповідно вимогам ст. 36 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, є документи і матеріали, які містять дані про
обставини справи, що мають значення для правильного вирішення
спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним
чином засвідченій копії. Рішення суду від 10.06.2002р. винесено
на підставі ксерокопій (деякі неможливо прочитати), які не мають
відомостей яка посадова особа відповідає за їх відповідність
оригіналам, відсутній розпис цієї особи, завірений мокрим
відтиском печатки.
Крім того, порушив провадження у справі (ухвала від
15.08.2001р.) і почав розглядати справу по суті (ухвали від 21
серпня, 22.08.2001р- арк. спр. 30,31) – один суддя, а з
29.08.2001 (арк. спр. 54) справу продовжив розглядати інший
суддя.
Процесуальні документи, які б свідчили про причини передачі
справи (ст. 20 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
або інше) в матеріалах
справи відсутні.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського
суду дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду
винесено при неповному з'ясуванні обставин справи, що мають
значення для розгляду справи, та з порушенням норм
процесуального права.
Відповідно до ст. 102 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
апеляційний
господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і
перевір: законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у
повному обсязі. У даному випадку такого перегляду справи не
відбулося. Апеляційна інстанція не надала правової оцінки
висновкам, викладеним в рішенні від 10.06.02, відповідності їх
зібраним доказам, порушенню вимог статей 36, 38, 43, 79, 84
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
За таких обставин постанова Львівського апеляційного
господарського суду від 26.09.2002р., рішення господарського
суду Чернівецької області від 10.06.02р. підлягають скасуванню з
передачею справи останньому на новий розгляд. При новому
розгляді необхідно усунути зазначені вище порушення і вирішити
спір відповідно до вимог Закону.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у м. Чернівці задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
26.09.2002р. та рішення господарського суду Чернівецької області
від 10.06.2002 р. скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Чернівецької області.
Головуючий, суддя Б.Поляков
Судді: В.Цвігун
О.Яценко