Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого (доповідач у справі),

суддів,

розглянувши матеріали касаційної скарги ДПІ у Рівненському районі Рівненської області на постанову від 03.07-09.07-11.07.2003р. Львівського апеляційного господарського суду та ухвалу від 12.03.2003р. господарського суду Рівненської області у справі № 8 господарського суду Рівненської області

за заявою ТзОВ ПВП "М", м. Миколаїв

до Агрофірми "З", с. З Рівненської області

про банкрутство

за участю представників сторін:

від Генеральної прокуратури України;

від ДПІ у Рівненському районі Рівненської області

- М-ч Н.О.;

- Б-а Ф.О.;

- К-к О.П.;

та ліквідатора Р-а В.І.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою арбітражного суду Рівненської області від 31.10.1996 р. за заявою ТзОВ ПВП "М" було порушено провадження у справі № 8 про банкрутство Агрофірми "З".

18.02.2003р. в газеті "ГУ" було опубліковане оголошення про порушення справи № 8 про банкрутство Агрофірми "З".

Відповідно до ухвали арбітражного суду Рівненської області від 10.01.2000 р. провадження у справі № 8 про банкрутство Агрофірми "З" здійснюється відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі - Закон).

Постановою господарського суду Рівненської області від 30.08.2001 р. Агрофірму "З" визнано банкрутом.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 12.03.2003 р. вимоги ДПІ у Рівненському районі зменшено на суму 43 886 853, 98 грн. та зобов'язано ліквідатора внести зміни до реєстру вимог кредиторів.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ДПІ у Рівненському районі звернулася з апеляційною скаргою до Львівського апеляційного господарського суду.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.07-09.07-11.07.2003р. ухвалу місцевого суду залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Не погоджуючись з винесеною постановою, ДПІ у Рівненському районі звернулася з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати прийняті у справі постанову апеляційної інстанції та ухвалу місцевого суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі - Закон) за результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

У зв'язку з тим, що розгляд справи про банкрутство Агрофірми "З" був переведений на норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) на стадію ліквідаційної процедури, то реєстр вимог кредиторів у справі не затверджувався.

Разом з тим, суд першої інстанції виніс ухвалу про зменшення вимог кредитора - ДПІ у Рівненському районі на суму 43 886 853, 98 грн. Слід зазначити, що якщо судовим рішенням суд визнав грошові вимоги того чи іншого кредитора, то зміна вимог кредитора може мати місце лише в випадках оскарження судового акту в апеляційному або касаційному порядку, або за нововиявленими обставинами (ст. ст. 112-114 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ).

Тому винесення ухвали про зменшення вимог ДПІ у Рівненському районі після їх визнання судовим актом у справі про банкрутство не передбачено ГПК України і Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) та порушує майнові права кредитора і є безпідставним.

Посилання скаржника на порушення судами вимог ст. 112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) щодо відсутності ознак нововиявлених обставин є необґрунтованими, оскільки з оскаржуваної ухвали не вбачається та апеляційним господарським судом не встановлено, що ухвалу суду першої інстанції, якою зменшені вимоги ДПІ у Рівненському районі, винесена за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами в порядку ст. 114 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанова апеляційної інстанції та ухвала місцевого суду винесені з порушенням норм чинного законодавства і підлягають скасуванню.

На підставі наведеного, та керуючись Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) та ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11, 111-13, 112-114 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ДПІ у Рівненському районі Рівненської області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.07-09.07-11.07.2003р. та ухвалу господарського суду Рівненської області від 12.03.2003 р. у справі № 8 задовольнити.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.07-09.07-11.07.2003р. та ухвалу господарського суду Рівненської області від 12.03.2003 р. у справі № 8 скасувати.