Вищий господарський суд України у складі: суддя Москаленко В.С.- головуючий, судді Джунь В.В. і Селіваненко В.П.

розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Луганськголовпостач", м. Луганськ (далі - ВАТ "Луганськголовпостач")

на рішення господарського суду Луганської області від 30.05.2003 p.

та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.08.2003 p.

зі справи № 1/98

за позовом Хімічного казенного об'єднання імені Г. І. Петровського, м. Петровське Луганської області (далі - Об'єднання) до ВАТ "Луганськголовпостач"

про стягнення 3998 грн. 72 коп. заборгованості.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача: А.А.А.,

відповідача: Б.Б.Б.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Луганської області від 30.05.2003 (суддя Мінська Т.М.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.08.2003 (колегія суддів у складі: суддя Дзюба О.М. - головуючий, судді Акулова Н.В., М'ясищев А.М.) позов задоволено: з ВАТ "Луганськголовпостач" стягнуто на користь Об'єднання 3826 грн. 52 коп. основного боргу за поставлені товари та 172 грн. 20 коп. збитків з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Рішення судових інстанцій по суті спору у справі мотивовано тим, що позивачем доведено в установленому порядку наявність заборгованості відповідача за поставлені останньому товари.

У касаційній скарзі ВАТ "Луганськголовпостач" просить скасувати рішення судових інстанцій зі справи № 1/98, у задоволенні позову Об'єднання відмовити. Скаргу мотивовано тим, що Об'єднання на порушення вимог статей 14 та 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) не заявлено вимог в межах строку, встановленого для їх подання, у справі про банкрутство ВАТ "Луганськголовпостач", провадження у якій було порушено ухвалою господарського суду Луганської області від 27.07.2001. У зв'язку з цим вимоги Об'єднання, на думку скаржника, вважаються погашеними.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- позивачем доведено наявність заборгованості відповідача за поставлені останньому товари у сумі 3826 грн. 52 коп. основного боргу та 172 грн. 20 коп. збитків з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, усього на суму 3998 грн. 72 коп.;

- Об'єднання не подало письмової заяви з вимогами до ВАТ "Луганськголовпостач" у справі про банкрутство останнього відповідно до статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Причиною спору зі справи постало питання про можливість застосування приписів статей 14 та 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі - Закон) у вирішенні спору про стягнення заборгованості в позовному провадженні. Відповідно до частини 2 статті 14 Закону (2343-12) вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Згідно з частиною 5 статті 31 Закону (2343-12) вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

Скаржник на підставі цих положень Закону доводить, що позовні вимоги Об'єднання до нього вважаються погашеними, а отже у позові слід відмовити. Судові інстанції у цій справі правильно визначилися щодо відсутності підстав для висновку, за яким вимоги Об'єднання про стягнення заборгованості за поставлені товари слід було б вважати погашеними, оскільки вимоги конкурсного кредитора вважаються погашеними лише у межах провадження у справі про банкрутство боржника, до якого звернувся із заявою цей кредитор. У Цивільному кодексі Української РСР (статті 216 - 223 (1540-06) ) не передбачено такої підстави припинення зобов'язань, як пропуск конкурсним кредитором строку, встановленого для подання ним своїх вимог у провадженні зі справи про банкрутство. Тому якщо у справі про банкрутство винесено ухвалу про погашення вимоги конкурсного кредитора, а останній звернувся до боржника з позовом, предметом якого є та ж сама вимога, суд не може відмовити у задоволенні цього позову виключно на підставі припинення права вимоги конкурсного кредитора у справі про банкрутство.

Отже судовими інстанціями дана правильна юридична оцінка встановлених обставин справи.

З огляду на викладене та керуючись статтями 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні касаційної скарги ВАТ "Луганськголовпостач" зі справи № 1/98 відмовити.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 30.05.2003 p. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.08.2003 p. з цієї справи залишити без змін.