ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                    П О С Т А Н О В А

                     ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5.12.2002                            	   Справа N 5/592-11/396

                         м. Київ

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:  Шульги

О.Ф.  -  головуючого,  Дерепи  В. І.,  Козир  Т.П.  ,  за  участю

представників  сторін:  позивача –  Чобітько  Н.  С.,  керівника,

відповідача  –  Щурова  В.  С.,  керівника,  Щурової  Н.  В.   за

довіреністю,

розглянувши    касаційну    скаргу    селянського    фермерського

господарства “Світанок” на ухвалу господарського суду Полтавської

області  від  30.07.2002  року у справі  за  позовом  селянського

фермерського  господарства “Світанок” до селянського фермерського

господарства Щурова В. С. 

про   відшкодування шкоди,

                   В С Т А Н О В И В:

     В  листопаді  2001  року  селянське фермерське  господарство
“Світанок”  звернулось до суду з позовом про відшкодування  шкоди
до селянського фермерського господарства Щурова В. С.

     В  позовній  заяві  вказав, що відповідач самовільно  зібрав
врожай  з  його  землі  і просив стягнути на відшкодування  шкоди
48411 гривень 20 коп. або 22,5 тн гречки і 26,8 тн соняшника.

      Ухвалою   господарського  суду  Полтавської   області   від

25.02.2002 року позов залишено без розгляду на підставі п. 5  ст.

81 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         в зв’язку з недостатністю доказів.

     Постановою Вищого господарського суду України від 29.04.2002
року  ухвалу суду скасовано як необгрунтовану, а справу  передано
господарському  суду  Полтавської області  на  розгляд.    Однак,
господарський суд Полтавської області, в порушення ст. 111-12 ГПК
України   ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  не  виконав  вказівку  суду  касаційної
інстанції  і  ухвалою від 30.07.2002 року повторно залишив  позов
без розгляду.

     В  касаційній скарзі позивач просить скасувати цю  ухвалу  в
зв’язку з її безпідставністю і змінити підсудність.

      Вислухавши   пояснення  представників  сторін,  обговоривши

доводи  касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає,

що  касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з  наступних

підстав.

       Залишаючи   позов  без  розгляду,  суд  виходив   з   його

недоведеності   і   послався   при   цьому   на   ст.   81    ГПК

України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .

Проте,  зазначена стаття не містить такої правової  підстави  для

залишення позову без розгляду як недоведеність.

     Разом  з  тим,  висновок  про недоведеність  позовних  вимог
можливий лише за наслідками розгляду справи по суті.

     Згідно ж ст. 82 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         при вирішенні  спору
по суті суд повинен прийняти рішення.

За  таких  обставин  оскаржену ухвалу суду  визнати  законною  не

можна,  тому  вона  підлягає  скасуванню,  а  справа  –  передачі

господарському суду Полтавської області для розгляду по суті.

В  частині  зміни  підсудності касаційна  скарга  задоволенню  не

підлягає,  оскільки вирішення цього клопотання виходить  за  межі

повноважень суду касаційної інстанції.

     Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-13
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд

                  П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Скасувати  ухвалу  господарського суду  Полтавської  області  від

30.07.2002 року.

Справу  передати до господарського суду Полтавської  області  для

розгляду по суті в іншому складі суддів.

Головуючий, суддя  О. Шульга

Судді              В. Дерепа

                   Т. Козир