Підготовлено за матеріалами судових справ.

(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді,

суддів;

за участю представників сторін -присутні, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "YYY"

на постанову від ХХ.08.2003 року Ч-ського апеляційного господарського суду

у справі № Х1

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"

до - Н-ської міської ради,

- Управління майном комунальної власності Н-ської міської ради

треті особи -товариство з обмеженою відповідальністю "YYY",

-Організація орендарів орендного підприємства готельного господарства

про визнання частково недійсним рішення від ХХ травня 2001 року № Х7

Н-ської міської ради та спонукання приватизувати комунальне майно (цілісний майновий комплекс готелю "ZZZ") шляхом викупу та

ВСТАНОВИВ:

Справа розглядалася судами неодноразово і останнім рішенням від ХХ травня 2003 року господарського суду Н-ської області в позові відмовлено з мотивів недоведеності та безпідставності позовних вимог.

Ч-ський апеляційний господарський суд постановою від ХХ серпня 2003 року (судді А.А.А, Б.Б.Б., В.В.В.) здійснив процесуальне правонаступництво, замінивши Управління майном комунальної власності Н-ської міської ради його правонаступником - Фондом комунальної власності Н-ської міської ради, та скасував рішення у справі і задовольнив позов з визнанням недійсним рішення від ХХ травня 2001 року № Х7 Н-ської міської ради в частині визначення товариства з обмеженою відповідальністю "YYY" покупцем цілісного майнового комплексу готелю "ZZZ"; зобов'язав Н-ську міську раду та Фонд комунальної власності Н-ської міської ради здійснити приватизацію комунального майна - цілісного майнового комплексу готелю "ZZZ" шляхом його викупу товариством з обмеженою відповідальністю "XXX" та укласти договір купівлі-продажу комунального майна в редакції позивача; визнав за власної ініціативи недійсним договір купівлі-продажу комунального майна від ХХ липня 2001 року, який був укладений між Управлінням майном комунальної власності Н-ської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю "YYY"; застосував реституцію та здійснив розподіл судових витрат.

Постанова мотивована доведеністю господарським судом Н-ської області у справі № Х2 фактів, що мають значення для вирішення даного спору; порушенням товариством з обмеженою відповідальністю "YYY" порядку приватизації спірного майна; неправомірністю внесення цією особою до власного статуту положень про правонаступництво відносно права викупу орендованого майна від Організації орендарів орендного підприємства готельного господарства.

Товариство з обмеженою відповідальністю "YYY" вважає, що постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню через неправильне застосування судом положень Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) та "Про приватизацію державного майна" (2163-12) , а також Декретів Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1992 року № 9-92 (9-92) "Про додаткове регулювання орендних відносин" та від 20 травня 1993 року № 57-93 "Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їхніх структурних підрозділів, зданих в оренду" (57-93) .

Товариство з обмеженою відповідальністю "XXX" проти доводів третьої особи заперечує з огляду на їх безпідставність і в задоволенні касаційної скарги просить відмовити.

Перевіривши повноту встановлення Ч-ським апеляційним господарським судом обставин справи та їх правову оцінку, Вищий господарський суд України дійшов висновку про невідповідність винесеної постанови вимогам закону з огляду на таке.

Як встановлено судами, у 1991 році між Н-ським обласним управлінням житлово-комунального господарства і трудовим колективом Н-ського виробничого об'єднання готельного господарства був укладений договір оренди майна строком на десять з правом викупу, але самі умови викупу сторонами визначені не були. У 1992 році членами трудового колективу орендаря була створена Організація орендарів орендного підприємства готельного господарства і у цьому ж році за рішенням Н-ського облвиконкому майновий комплекс готельного господарства було передано до комунальної власності Н-ської міської ради.

В квітні 1998 році арбітражний суд Н-ської області за результатами вирішення господарського спору у справі № Х8 затвердив мирову угоду між Організацією орендарів орендного підприємства готельного господарства і Управлінням майном комунальної власності Н-ської міської ради про врегулювання розбіжностей за додатковою угодою від ХХ вересня 1996 року до додатків та змін до договору оренди майна готельного господарства з правом викупу від ХХ вересня 1991 року.

В квітні 1995 року Н-ська міська рада ухвалила рішення за № Х9 про приватизацію готелю "ZZZ", але надалі до 2001 року включала це майно до переліків об'єктів, які не підлягали приватизації.

Організацією орендарів орендного підприємства готельного господарства в 1998 році створено товариство з обмеженою відповідальністю "XXX", яке подавало до Управління майном комунальної власності Н-ської міської ради заяви на приватизацію різних частин готелю "ZZZ", проте йому було відмовлено з підстав знаходження майна в переліку об'єктів, що не підлягало приватизації.

В грудні 2000 року безпосередньо члени трудового колективу готелю "ZZZ" створили товариство з обмеженою відповідальністю "YYY", яке на підставі пунктів 2.1, 7.3 та 7.10 договору оренди від ХХ вересня 1991 року (в редакції додаткової угоди та мирової угоди), а також поданої ХХ січня 2001 року заяви на приватизацію об'єкту заявило себе покупцем цього готелю.

Н-ською міською радою ХХ травня 2001 року ухвалено рішення за № Х7 про приватизацію майнового комплексу готелю "ZZZ" та визначено його покупця - товариство з обмеженою відповідальністю "YYY".

Апеляційний господарський суд на підставі фактів, які були встановлені рішенням господарського суду Н-ської області у справі № Х2, дійшов висновку, що товариство з обмеженою відповідальністю "YYY" протиправно заявило себе покупцем цілісного майнового комплексу готелю "ZZZ", а право на приватизацію готелю належить виключно товариству з обмеженою відповідальністю "XXX".

Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції необґрунтованим, оскільки судом не були взяті до уваги як структура цілісного майнового комплексу готельного господарства, яке мало намір приватизувати Організація орендарів орендного підприємства готельного господарства, так і визначені його учасниками домовленості, за якими мала здійснюватися приватизація готельного господарства, а саме умови договору оренди, відповідно до яких суб'єктами приватизації готелів вправі були виступити й інші господарські товариства, створені трудовими колективами цих готелів (пункти 2.1, 7.3 та 7.10 договору оренди), а отже порядок створення товариств, які заявили про намір приватизувати спірне майно.

В силу вимог статті 35 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) встановлені господарським судом Н-ської області у справі № Х2 факти не можна було визнавати доведеними, з огляду на те, що Н-ська міська рада не була стороною в тій справі.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок апеляційного суду про порушення товариством з обмеженою відповідальністю "YYY" порядку приватизації за обставини, коли ні продавець ні покупець не сприймали лист Управління майном комунальної власності Н-ської міської ради від ХХ січня 2001 року № Х4 як відмову цьому товариству в приватизації, яку в подальшому і здійснили.

Слід також зазначити, що визнання апеляційним господарським судом з власної ініціативи поза межами заявлених позивачем вимог недійсним договору купівлі-продажу комунального майна від ХХ липня 2001 року, який був укладений між Управлінням майном комунальної власності Н-ської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю "YYY", суперечить конституційному принципу диспозитивності сторін судового процесу.

Таким чином, суд касаційної інстанції вважає, що Ч-ським апеляційним господарським судом неправильно застосовані до спірних правовідносин також вимоги статей 2, 6, 7 та 17 Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) і, як наслідок, за наявності підстави, за якою визнав незаконною приватизацію майнового комплексу готелю "ZZZ" товариством з обмеженою відповідальністю "YYY", протиправно зобов'язав власника - Н-ську міську раду здійснити приватизацію цього ж майна товариством з обмеженою відповідальністю "XXX", а отже укласти договір купівлі-продажу майна на умовах покупця, а також визнав недійсними рішення від ХХ травня 2001 року № Х7 Н-ської міської ради в частині визначення в пункті 20 його додатку № Х покупцем цілісного майнового комплексу готелю "ZZZ" товариство з обмеженою відповідальністю "YYY" договір купівлі-продажу комунального майна від ХХ липня 2001 року, який був укладений між Управлінням майном комунальної власності Н-ської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю "YYY".

Зазначене в силу вимог статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) є підставою для скасування постанови господарського суду апеляційної інстанції і залишення в силі рішення місцевого господарського суду.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "YYY" задовольнити.

Постанову від ХХ серпня 2003 року Ч-ського апеляційного господарського суду у справі № Х1 скасувати, а рішення від ХХ травня 2003 року Н-ського господарського суду залишити в силі.