ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5.12.2002     		                       Справа N 20-2/044

                             м. Київ

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги

О.Ф.  -  головуючий,  Дерепи В.І.,  Козир  Т.  П.  ,  за  участю

повноважних  представників позивача – не з’явились; відповідача-

Шевченка   Т.В.,   розглянувши  касаційну   скаргу   “Об’єднання

співвласників багатоквартирного будинку № 35 вул. В.Морська”  на

рішення Господарського суду м. Севастополя від 19.07.2002 р.  та

постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від

30.09.2002р.   у  справі  №  20-2/044  за  позовом   “Об’єднання

співвласників багатоквартирного будинку № 35 вул. В.Морська”, м.

Севастополь  до Управління майном м. Севастополя, м. Севастополь

та  Ленінської  районної державної адміністрації м.  Севастополя

про визнання права власності,

                       В С Т А Н О В И В:

У  квітні  2002 р. позивач звернувся до Господарського  суду  м.

Севастополя   з  позовом  до  відповідача  про  визнання   права

власності  на  будинок  по  ул. В.  Морська  м.  Севастополя  за

“Об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку №  35  вул.

В.Морська”.

      Рішенням  Господарського  суду  суду  м.  Севастополя  від

19.07.2002 р. (суддя Л. Колесова) в позові відмовлено.

     Постановою  Севастопольського  апеляційного  господарського

суду  від 30.09.2002р. (суді І. Черткова, О. Градова, О.Латинін)

згадане рішення залишено без змін.

     У  касаційній  скарзі  позивач  просить  скасувати  рішення

господарського  суду  та  постанову апеляційного  господарського

суду,  як  постановлені  з  порушенням  норм  матеріального   та

процесуального права.

     У  відзиві на касаційну скаргу відповідач просить  залишити

рішення    господарського   суду   та   постанову   апеляційного

господарського   суду  без  змін,  оскільки  вони   прийняті   у

відповідності до норм чинного законодавства.

        Заслухавши     пояснення    представника    відповідача,

проаналізувавши  правильність застосування  господарським  судом

при винесенні оскаржуваних судових рішень норм матеріального  та

процесуального права, перевіривши матеріали справи і на підставі

встановлених в ній фактичних обставин, суд вважає, що скарга  не

підлягає задоволенню з таких підстав.

     Як  вбачається  з  матеріалів справи,21.07.2001р.  рішенням

установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку  №  35

вул.  В.Морська м. Севастополя створено об’єднання співвласників

багатоквартирного будинку.   Розпорядженням Ленінської  районної

державної  адміністрації м. Севастополя № 792  від  17.08.2001р.

зареєстровано  Статут  цього об’єднання , відповідно  до  якого

метою  діяльності об’єднання є забезпечення належного  утримання

будинку та прибудинкової території, забезпечення згоди власників

квартир,   жилих  та  нежилих  приміщень  будинку  про   порядок

реалізації  ними  своїх  прав  на  володіння,  користування   та

розпорядження  майном,  яке  знаходиться  у  спільній  власності

членів об’єднання.

     Згадане  Об’єднання  звернулося  до  Управління  майном  м.

Севастополя та до Ленінської районної державної адміністрації м.

Севастополя з заявою про видачу свідоцтва про право власності на

будинок  №  35  вул. В.Морська м. Севастополя  (жилі  та  нежилі

приміщення).  Ці вимоги були відхилені і Управлінням  майном  м.

Севастополя  і  Ленінською районною державною адміністрацією  м.

Севастополя.

     Відповідно  до  статті  4  Закону України  “Про  об’єднання

співвласників багатоквартирного будинку “ об’єднання створюються

для  забезпечення і захисту прав його членів та дотримання їхніх

обов’язків,  належного утримання та використання неподільного  і

загального майна.забезпечення своєчасного надходження коштів для

сплати  всіх платежів, передбачених законодавством та статутними

документами.

Відповідно до вимог статті 19 згаданого Закону неподільне  майно

перебуває    у   спільній   сумісній   власності   співвласників

багатоквартирного будинку, а загальне майно перебуває у спільній

частковій власності співвласників багатоквартирного будинку.

Отже,  власник  допоміжних  приміщень багатоповерхового  будинку

визначений  законом.  З  матеріалів  справи  не  вбачається,  що

власник допоміжних приміщень здійснив передачу нерухомого  майна

позивачу у відповідності до встановленого законом порядку.

Згідно  із статтею 11 згаданого закону об’єднання після  набуття

статусу  юридичної  особи може лише прийняти на  власний  баланс

весь житловий комплекс.

     За  таких  обставин  справи  господарський  та  апеляційний

господарський суди обгрунтовано прийшли до висновку про  відмову

в  позові про визнання права власності позивача на будинок №  35

вул.  В.Морська  м. Севастополя з допоміжними приміщеннями.  При

вирішенні даного спору судами правильно застосовані норми Закону

України  “Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку

“.

Доводи,  викладені в касаційній скарзі, спростовуються зібраними

по справі доказами та суперечать чинному законодавству.

      Рішення  господарського  суду  та  постанова  апеляційного

господарського  суду  відповідає матеріалам  справи  та  вимогам

закону, тому їх необхідно залишити без змін, а касаційну  скаргу

без задоволення.

    Керуючись статтями 111-5,111-7, 111-9, 111-11 Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД УКРАЇНИ

                      П О С Т А Н О В И В:

    Рішення Господарського суду м. Севастополя від 19.07.2002 р.

та  постанову Севастопольського апеляційного господарського суду

від  30.09.2002р.  у  справі № 20-2/044  залишити  без  змін,  а

касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий    О. Шульга

Судді         В. Дерепа

              Т. Козир