Спір про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, яким позивачу донараховано платежі щодо готельного збору - Матеріали постанови ВГСУ 01/679-1

Підготовлено за матеріалами судових справ. (с) ЗАТ "Інформтехнологія". ( Постановою Верховного суду України від 30.03.2004 р. (sp01/679-2) залишено без змін )

Рішенням господарського суду АР Крим задоволено позовні вимоги ВАТ "Й" до Євпаторійської об"єднаної ДПІ та третьої особи Сакської міської ради про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.07.2003 вищевказане рішення залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Євпаторійська об'єднана ДПІ у поданій касаційній скарзі просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду АРК від 01.07.03 та направити справу на новий розгляд. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ст. ст. 13, 15 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) готельний збір віднесено до місцевого, який є обов'язковим платежем. Його порядок і механізм стягнення встановлюється сільськими, селищними та міськими Радами народних депутатів у відповідності до чинного законодавства.

Рішенням Сакської міської Ради від 16 червня 1998 року затверджено Положення про місцеві податки і збори, яким встановлено ставку готельного збору у розмірі 20% добової вартості найманого життя і порядок розрахунку, відповідно до якого готельний збір сплачується платником одночасно з розрахунком за проживання в момент реєстрації в готелі.

Дані умови передбачені і Декретом КМ України "Про місцеві податки і збори" (56-93) .

В судових рішеннях вірно вказано, що у вищезазначеному Декреті (56-93) та Положенні не вказано за який період повинен стягуватися збір, а лише встановлено його максимальну ставку.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, щодо неправомірності донарахуванню позивачу готельного збору за весь період проживання, оскільки відповідно до ст. 19 Конституції України (254к/96-ВР) органи державної влади повинні діяти на підставі та в межах повноважень, які передбачені Конституцією і Законами України.

З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що відповідно до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) постанова ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову у справі Севастопольського апеляційного господарського суду АРК від 01.07.2003 № 2 залишити без змін.