ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5.12.2002 Справа N 14/79
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, Кузьменка М.В.,
судді
Суддів Васищака І.М., Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу акціонерного комерційного банку
“Мрія”
на постанову від 4.07.2002 року Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 14/79 господарського суду м. Києва
за позовом акціонерного комерційного банку “Мрія”
до товариства з обмеженою відповідальністю “Вейс”
третя підприємство “Інтас”
особа
про стягнення 888 431, 29 грн.
та за зустрічним позовом товариства з обмеженою
відповідальністю “Вейс”
до акціонерного комерційного банку “Мрія”,
про визнання договору поруки припиненим
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 14.02.2002 року господарського суду м. Києва (суддя
Н.Капацин) первісний позов задоволено в повному обсязі і
відмовлено в задоволенні зустрічного позову з тих мотивів, що
підприємство “Інтас” не виконало договірних зобов’язань з
повернення кредиту і поручитель має відповідати за позичальника.
Постановою від 4.07.2002 Київського апеляційного господарського
суду (судді С. Острович, С. Алданова, А. Волинець) рішення
місцевого господарського суду скасовано з визнанням договору
поруки припиненим.
Постанова мотивована тим, що договір поруки припинив свою дію в
зв’язку з укладенням додаткових угод до кредитного договору.
В касаційній скарзі акціонерний комерційний банк “Мрія” просить
постанову від 4.07.2002 Київського апеляційного господарського
суду скасувати, а рішення від 14.02.2002 року господарського
суду м. Києва залишити без змін, посилаючись на те, що договором
поруки передбачена відповідальність поручителя за зобов’язаннями
позичальника за кредитним договором; суд помилково визнав
припиненим договір поруки у зв’язку з припиненням початкового
зобов’язання; при прийнятті постанови суд неправильно застосував
норми матеріального права.
У відзиві товариство з обмеженою відповідальністю “Вейс” вважає,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню через припинення
поруки.
Третя особа належним чином була повідомлена про час і місце
судового засідання, проте її представник в судове засідання не
з’явився і право на подання відзиву на касаційну скаргу нею не
використано.
З 30.10.до 5.12.в судовому засіданні оголошувалася перерва.
Заслухавши пояснення представників сторін А.Жукова, П. Бойка, О.
Демидюк обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, про те що
касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено місцевим і апеляційним господарськими судами,
акціонерний комерційний банк “Мрія” та підприємство “Інтас”
27.07.2000 уклали кредитний договір за № 71, згідно якого банк
надав підприємству “Інтас” кредит у вигляді “кредитної лінії” в
розмірі 1 500 000 грн. на строк 365 днів (до 27.07.2001 року) із
стягненням плати за користування позикою в розмірі 48 відсотків
річних.
З метою забезпечення виконання вищевказаного зобов’язання між
сторонами був укладений договір поруки від 27.07.2000 року.
Згідно цього договору товариство з обмеженою відповідальністю
“Вейс”, як майновий поручитель, зобов’язалося передати
відповідачу в заставу належне йому на праві власності майно –
АЗС ”Вейс”, що знаходиться на Великій Окружній дорозі у
Ленінградському районі м. Києва.
У подальшому акціонерний комерційний банк “Мрія” та підприємство
“Інтас” уклали додаткові угоди до кредитного договору (додаткові
узгодження за № № 1-5), якими внесли доповнення до нього -
змінили відсоткову ставку річних та строк повернення кредиту.
За висновками апеляційного господарського суду у зв’язку з
укладенням зазначених додаткових узгоджень до кредитного
договору припинилося на підставі статті 220 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
саме зобов’язання, оскільки фактично
відбулася його заміна іншим, аналогічної природи.
Колегія суддів вважає, що такий висновок апеляційного суду
ґрунтується на законі і фактичних обставинах справи.
Підставою виникнення цивільних прав і обов’язків між сторонами є
цивільно-правові угоди і зміст зобов’язання випливає з їх
тексту.
На момент підписання договору поруки сторонами досягнуто згоди
за всіма істотними умовами кредитного договору, зокрема щодо
повернення кредиту до 27.07.2001 року та можливості змін за
погодженням сторін лише відсоткової ставки за користування
кредитом (пункт 5.2 договору) до вказаного строку – 27.07.2001
року.
Проте, під час виконання кредитного договору його учасники
шляхом неодноразових змін відсоткової ставки та подовження
терміну повернення кредиту фактично змінили зміст самого
зобов’язання, залишивши незмінною поруку, про що не було
повідомлено поручителя.
Водночас пунктом 8 договору поруки сторони встановили, що він є
невід’ємною частиною кредитного договору і за таких умов
похідний характер поруки проявляється саме через забезпечені нею
конкретні умови кредитного зобов’язання за договором, який був
укладений 27.07.2000 року, а не тим, що виникнуло або могло
виникнути в майбутньому, і тому відповідач не може відповідати
за зобов’язаннями, за які він не поручався.
В силу вимог частини другої статті 194 строки виконання
основного зобов’язання має суттєве значення для дійсності поруки
і оскільки кредитор протягом трьох місяців з дня настання строку
зобов’язання не пред’явив позову до поручителя, а продовжував
відкладати позичальнику строки його платежу, не погоджуючи цього
з поручителем, суд апеляційної інстанції правомірно дійшов
висновку про припинення поруки.
Приймаючи до уваги викладене та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Постанову від 4.07.2002 року Київського апеляційного
господарського суду у справі № 14/79 залишити без змін, а
касаційну скаргу акціонерного комерційного банку “Мрія” без
задоволення.
Головуючий, суддя М. Кузьменко
Суддя І.Васищак
Суддя В. Палій