Підготовлено за матеріалами судових справ.

(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді,

суддів;

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу ДК "XXX" НАК "Нафтогаз України" в особі філії УМГ "SSS"

на постанову від ХХ.07 - ХХ.07.2003 р. Н-ського апеляційного господарського суду

у справі № Х9

за позовом ДК "XXX" НАК "Нафтогаз України" в особі філії УМГ "SSS"

до ВАТ "ZZZ"

про стягнення 272 526 477,54 грн.

за участю представників:

від позивача - присутні,

від відповідача - присутній.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Н-ської області від ХХ.04.2003 р. (суддя А.А.А.) позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 272526477,54 грн. основного боргу.

Постановою Н-ського апеляційного господарського суду від ХХ.07.- ХХ.07.2003 р. (судді: Г.Г.Г., В.В.В., Б.Б.Б.) рішення господарського суду Н-ської області від ХХ.04.2003 р. скасовано, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідач надав суду заперечення на касаційну скаргу, в яких просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав касаційну скаргу, пояснення представника відповідача, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, в період 1996-1997 р.р. на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 22.12.1995 р. №1033 "Про порядок забезпечення природним газом народного господарства і населення в 1996 році" (1033-95-п) (надалі - Постанова № 1033) та постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.1996 р. № 1539 "Про порядок забезпечення природним газом народного господарства і населення в 1997 році" (1539-96-п) (надалі - Постанова № 1539), якими затверджені вищевказані порядки, ДП "RRR" АТ "Укргазпром" здійснював постачання природного газу ВАТ "ZZZ" у позадоговірному порядку.

Відповідно до ст. 151 ЦК України (1540-06) зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу (1540-06) .

Згідно ст. 4 ЦК України (1540-06) цивільні права і обов'язки (зобов'язання) виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки (зобов'язання).

Відповідно до цього цивільні права і обов'язки (зобов'язання) виникають, зокрема, з адміністративних актів, внаслідок дій громадян і організацій.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦК України (1540-06) зміст зобов'язання, що виникло безпосередньо з акту планування народного господарства, визначається цим актом.

Пунктами 4, 5 Порядку (1033-95-п) , затвердженого Постановою № 1033, передбачалось, що АТ "Укргазпром" реалізовує газ власного видобутку газозбутовим організаціям (в т. ч. ВАТ "ZZZ") для потреб населення, комунально-побутових споживачів, бюджетних організацій та інших споживачів, підключених безпосередньо до їх комунікацій. В свою чергу, газозбутові організації забезпечують реалізацію населенню, комунально-побутовим споживачам та бюджетним організаціям природного газу за рахунок закупівлі того, що видобувається в Україні, та імпортованого, а іншим споживачам - виключно за рахунок поставленого за імпортом; приймають природний газ на газорозподільних станціях, забезпечують його транспортування розподільними газовими мережами та вести облік по кожному споживачу.

В подальшому, відповідно до п. 3 Постанови КМУ від 16.07.1996 р. № 750 "Питання ДАХК "Укргаз" (750-96-п) , затверджено перелік відкритих акціонерних товариств газопостачання та газифікації, створених шляхом корпоратизації та приватизації державних підприємств, які входили до складу УГК "Укргаз" та акції яких передаються до статутного фонду Компанії, згідно з додатком № 2, серед них і ВАТ "ZZZ".

В свою чергу, відповідно до положень Статуту ДАХК "Украгаз", затвердженого постановою КМУ від 16.07.1996 р. № 750 "Питання Державної акціонерної холдингової компанії "Укргаз" (750-96-п) , до предмету її діяльності відносилось, зокрема, контроль за діяльністю відкритих акціонерних товариств газопостачання і газифікації (в т.ч. ВАТ "ZZZ"), що входять до складу Компанії, дотриманням повного технологічного циклу газопостачання і газифікації.

Пунктами 2, 5 Порядку (1539-96-п) , затвердженого Постановою № 1539, передбачено, що закупівлю природного газу для потреб населення, комунально-побутових споживачів і бюджетних організацій здійснюють, зокрема, підприємства компанії "Укргаз" (в т. ч. ВАТ "ZZZ") в АТ "Укргазпром". В свою чергу, АТ "Укргазпром" продає власний природний газ, зокрема, підприємствам компанії "Укргаз" для реалізації його населенню, комунально-побутовим споживачам і бюджетним організаціям згідно з договорами.

Ціна природного газу та тарифів на його транспортування в 1996-1997 р.р. встановлювалась наказами Міністерства економіки України від 20.12.1995 р. № 186 (z0472-95) та від 14 червня 1996 року № 76 "Про встановлення оптових цін на газ природний та тарифів на його транспортування" (z0317-96) , тобто була врегульована державою. Визначення в актах звіряння розрахунків вартості поставленого газу в доларовому еквіваленті відповідає положенням вищевказаних наказів.

За таких обставин, посилання апеляційного господарського суду на недосягнення сторонами згоди по вартості поставленого газу, як на підставу відсутності у відповідача обов'язку оплатити останній, є помилковим.

Місцевим господарським судом правильно встановлено, що з огляду на дії сторін та положення Постанов № 1033 (1033-95-п) та № 1539 (1539-96-п) між сторонами виникли та існували зобов'язальні відносини.

Відповідно до положень ст.ст. 161, 162 ЦК України (1540-06) зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України (1540-06) зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд виходив з того, що факт поставки природного газу у 1996-1997 р.р. підтверджується актами про поставку природного газу, актами про реалізацію природного газу, актами про транспортування природного газу держрезерву, які підписані уповноваженими представниками сторін. Наявність заборгованості за постановлений у 1996-1997 р.р. природний газ підтверджується актами звіряння розрахунків від ХХ.03.2000 р. та від ХХ.07.2000 р., складеними за участю керівників і бухгалтерів позивача і відповідача. Погоджуючись з існуванням боргу, відповідач частково розрахувався за поставлений в 1996-1997 р.р. природний газ та надані послуги по його транспортуванню, що підтверджується матеріалами справи.

Скасовуючи рішення апеляційний господарський суд вказані висновки місцевого господарського суду не спростував. Протилежні висновки апеляційного господарського суду, в порушення ст.ст. 43, 105 ГПК України (1798-12) , не ґрунтуються на законі, а отже є неправомірними. При цьому апеляційний господарський суд не врахував положення Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій (z0893-99) , затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291, та порядок, передбачений п. 3 Наказу Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Державного комітету статистики України від 10.11.1998 року № 148/234/383 (z0714-98) , відповідно до якого по дебіторській заборгованості підприємству-дебітору направляється (передається) скріплена підписом і печаткою виписка з регістрів аналітичного обліку про таку заборгованість (акт звіряння розрахунків, форма якого наводиться в додатку 1). Протягом 5 днів підприємство-дебітор повинно повернути підписаний акт з підтвердженням заборгованості або з викладеними запереченнями, що і було сторонами зроблено.

Відповідно до п.п. 1, 2 постанови КМУ та НБУ від 12.06.1996 р. № 636 "Про заходи покращення розрахунків за природний газ" (636-96-п) (чинної до 14.06.1997 р.) передбачалось відкрити в уповноважених банках транзитні рахунки газозбутових організацій ДАХК "Укргаз" та їх філій (управлінь газового господарства). Відкрити в уповноваженому банку консолідований транзитний рахунок Компанії. У зв'язку з цим безакцептні платіжні вимоги за наявну заборгованість за природний газ на розрахункові рахунки газозбутових організацій не виставляються.

Апеляційний господарський суд не врахував, що вказаний порядок діяв протягом одного року, а заборгованість за поставлений газ та його транспортування, що є предметом даного спору, виникла в період 1996-1997 р.р. за повних два роки. Крім того, вказаний порядок не перекладав обов'язок відповідача по оплаті поставленого газу та його транспортування на ДАХК "Укргаз", а лише передбачав порядок розподілу отриманих коштів. У зв'язку з цим в подальшому відповідач здійснював часткове погашення заборгованості, що не спростовано апеляційним господарським судом.

Вирішуючи питання про поновлення строків позовної давності суд виходив з того, що в період реорганізації нафтогазового комплексу України існували обставини, які не давали змогу підприємствам, що входили до НАК "Нафтогаз України" (в тому числі й позивачу), здійснювати роботу по стягненню існуючої на той час заборгованості.

Перегляд апеляційним господарським судом поважності причин пропуску строку позовної давності, докази на підтвердження якого були досліджені місцевим господарським судом в порядку ст. 80 ЦК України (1540-06) , є необґрунтованим.

На виконання постанови КМУ від 25.05.1998 р. № 747 "Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (747-98-п) утворено НАК "Нафтогаз України" у формі відкритого акціонерного товариства (п. 1). Установлено, що статутний фонд НАК "Нафтогаз України" формується шляхом передачі до нього, зокрема: пакетів акцій, залишених у державній власності, відкритих акціонерних товариств, зазначених у додатку 2 до цієї постанови (серед них - "ZZZ"); майна АТ "Укргазпром" та його дочірніх підприємств у зв'язку з їх реорганізацією.

Місцевий господарський суд обґрунтовано і повно дослідив перехід прав і обов'язків АТ "Укргазпром", в тому числі й права вимоги до ВАТ "ZZZ" по оплаті за поставлений в 1996-1997 р.р. природний газ та його транспортування, до його правонаступника ДК "ХХХ".

Розпорядженням КМУ від 23.04.1999 р. № 318-р (318-99-р) затверджено ліквідаційний баланс та звіт, поданий комісією з ліквідації ДАХК "Укргаз". Установлено, що НАК "Нафтогаз України" є правонаступником прав і обов'язків ліквідованої ДАХК "Укргаз". Проте, апеляційним господарським судом не враховано те, що НАК "Нафтогаз України" не є правонаступником підприємств ДАХК "Укргаз", обов'язки яких по оплаті постановленого газу та його транспортування були покладені Постановами № 1033 (1033-95-п) та № 1539 (1539-96-п) на самі підприємства, зокрема на ВАТ "ZZZ".

Як на підставу скасування рішення, апеляційним господарським судом в оскаржуваній постанові вказано на те, що місцевий господарський суд не задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, а розглянув справу у відповідності до вимог ст. 75 ГПК України (1798-12) , взявши до уваги лише докази позивача.

Колегія суддів вважає вказаний висновок безпідставним та таким, що суперечить матеріалам справи, виходячи із нижчевикладеного.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ГПК України (1798-12) сторони мають право, зокрема, заявляти клопотання. В свою чергу ч. 3 ст. 22 ГПК України (1798-12) зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Скориставшись своїм правом, відповідач заявив клопотання про відкладення розгляду справи на кінець травня 2003 р. (а.с. 129).

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 69 ГПК України (1798-12) , спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, а згідно ст. 77 ГПК України (1798-12) суд відкладає розгляд справи в межах цього строку у випадку, зокрема, нез'явлення в засідання представників сторін та непо-дання витребуваних доказів.

Матеріали справи, в тому числі й аудіозапис судового засідання, свідчить про те, що місцевий господарський суд, виконуючи передбачений ст. 77 ГПК України (1798-12) обов'язок, неодноразово відкладав розгляд справи в межах встановленого строку у зв'язку з неподанням представниками відповідача витребуваних доказів та у зв'язку з неявкою останніх в судове засідання, незважаючи на належне повідомлення судом - ухвала від ХХ.03.2003 р. (а.с. 65), оголошення перерви з ХХ.04.2003 р. по ХХ.04.2003 р., ухвала від ХХ.04-ХХ.04.2003 р. (а.с. 78), в яких суд попереджував сторони про те, що у разі ухилення від виконання вимог ухвал справа буде розглянута в порядку ст. 75 ГПК України (1798-12) .

Проте, в порушення ч. 3 ст. 22 та ст. 115 ГПК України (1798-12) , що підтверджується також аудіозаписом судового засідання, відповідач зловживав своїм правом, не виконував ухвали суду та свій обов'язок щодо вжиття заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Стаття 75 ГПК України (1798-12) передбачає, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Таким чином, місцевий господарський суд врахував принцип рівності сторін перед законом і судом та створив сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, як це передбачено ст. 43 ГПК України (1798-12) , а також врахував те, що у випадку задоволення клопотання про відкладення розгляду справи на кінець травня 2003 р. буде порушений встановлений ч. 1 ст. 69 ГПК України (1798-12) строк розгляду справи. Тому, місцевий господарський суд правомірно розглянув справу у відповідності до вимог ст. 75 ГПК України (1798-12) .

Викладене свідчить про те, що під час розгляду справи у першій інстанції місцевим господарським судом були дотримані вимоги процесуального законодавства, а протилежні висновки апеляційного господарського суду є помилковими та свідчать про неправильне застосування цим судом норм процесуального права.

Викладене свідчить про те, що приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд дав невірну юридичну оцінку обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 111 - 10 ГПК України (1798-12) підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, необґрунтована постанова Н-ського апеляційного господарського суду від ХХ.07-ХХ.07.2003 р. підлягає скасуванню, а законне і обґрунтоване рішення господарського суду Н-ської області від ХХ.04.2003 р. залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ДК "XXX" НАК "Нафтогаз України" в особі філії УМГ "SSS" задовольнити.

Постанову Н-ського апеляційного господарського суду від ХХ.07-ХХ.07.2003 р. у справі № Х9 скасувати.

Рішення господарського суду Н-ської області від ХХ.04.2003 р. залишити без змін.