Спір щодо нарахування податкових зобов'язань по податку на прибуток і податку на додану вартість внаслідок передачі векселя по індосаменту - Матеріали постанови ВГСУ 01/583-1

В лютому 2003 року приватне підприємство "ХХХ" пред'явило в суді позов до Державної податкової інспекції у Ч-ському районі м. Н-ська, Державної податкової адміністрації України про визнання недійсними повідомлень-рішень ДПІ у Ч-ському районі м. Н-ська № Х2, № Х1 від ХХ.08.2002 та рішення ДПА України про результати розгляду скарги № Х3 від ХХ.02.2003.

В березні 2003 року позивач доповнив позов вимоги про визнання недійсними повідомлень-рішень ДПІ у Ч-ському районі м. Н-ська від ХХ.02.2003 № Х4 та № Х6.

Зазначав, що передача векселя по індосаменту, який отримано від дебітора новому кредитору в підтвердження зобов'язань по сплаті вартості товарів, являється виникненням нового зобов'язання і прирівнюється до випуску (емісії) векселя, тобто при індосаменті вексель не є товаром.

Враховуючи викладене, придбання ПП "ХХХ" двоокису титану по договору купівлі-продажу від ХХ.11.2001 № Х7 у ЗАТ "YYY" на загальну суму 1160250,0 грн., в т.ч. ПДВ 193375,0 грн. та нафтобурового обладнання за договорами купівлі-продажу від ХХ.06.2000 № ХХ1 та від ХХ.01.2001 № ХХ2, від ХХ.04.2001 № Х/Х1, від ХХ.05.2001 № Х/Х2, від ХХ.06.2001 № Х/Х3, від ХХ.07.2001 № Х/Х4, від ХХ.08.2001 № Х/Х5 з ПП "ZZZ" на загальну суму 10374498, в т.ч. ПДВ 1729083,0 грн., за якими у розрахунок за отримані товари та обладнання позивач передав (індосував) векселі по номінальній вартості: вексель в погашення кредиторської заборгованості за придбаний двоокис титану у ЗАТ "YYY", вексель в погашення кредиторської заборгованості за придбане обладнання у ПП "ZZZ" по своїй суті не є бартерними і включення до складу валового доходу та податкового зобов'язання по ПДВ вартості отриманого товару є неправомірним.

Рішенням господарського суду м. Н-ська від ХХ.04.2003 (суддя А.А.А.) позов задоволено частково.

Визнано недійсними: рішення Державної податкової адміністрації України від ХХ.02.2003 № Х3 "Про результати розгляду скарги"; податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ч-ському районі м. Н-ська від ХХ.02.2003 № Х4; № Х6. В іншій частині провадження припинено.

Постановою Н-ського апеляційного господарського суду від ХХ.06.2003 (судді: Б.Б.Б., В.В.В., Г.Г.Г.) рішення залишено без змін.

Задовольняючи позов частково і залишаючи рішення без змін, судові інстанції виходили з того, що індосамент векселя здійснений боржником в якості забезпечення заборгованості за товар не перетворює вексель в товар, а означає лише заміну зобов'язання залишити за товар на друге зобов'язання - залишити по векселю. Всі, хто видавали, акцептували, індосували або поставили на ньому аваль, є солідарно зобов'язаними перед векселедержателем.

Провадження в частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Ч-ському районі м. Н-ська № Х2 та № Х1 від ХХ.08.2002 припинено, бо вони вважаються відкликаними з моменту прийняття рішення ДПА України від ХХ.02.2003 № Х8, яким змінені вказані повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Ч-ському районі м. Н-ська просить постанову апеляційного господарського суду скасувати і прийняти нове рішення яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судом пунктів 1.6., 1.9 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , пункту 1.11 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Заслухавши доповідь судді Д.Д.Д., пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи на підставі договорів купівлі-продажу від ХХ.06.2002 № ХХ1, від ХХ.01.2001 № Х/Х6, від ХХ.04.2001 № Х/Х1, від ХХ.05.2001 № Х/Х2, від ХХ.06.2001 № Х/Х3, від ХХ.06.2001 № Х/Х4, від ХХ.08.2001 № Х/Х5. ПП "XXX" придбало у ПП "ZZZ" нафтобурове обладнання на суму 10374498,0 грн., в т.ч. ПДВ 1729083,0 грн., здійснивши розрахунок коштами в сумі 7181977,0 грн., 10 власними векселями на суму 2861576,0 грн. та векселем на суму 89187,64 грн. № ХХХХ0 від ХХ.09.2001, емітентом якого є ТОВ "DDD".

На підставі договору купівлі-продажу від ХХ.11.2001 позивач придбав у ЗАТ "YYY" двоокис титану на суму 11660250,0 грн., в т.ч. ПДВ 193375,0 грн., здійснивши розрахунок векселем на суму 11660250,0 грн. № ХХХХ1 від ХХ.11.2001, емітентом якого є ДП "QQQ".

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" (1201-12) вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Ст. 1 Закону (1201-12) визначає, що цінні папери можуть бути використані для здійснення розрахунків.

Згідно ст. 15 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі (995_009) індосант відповідає за акцепт і за платіж.

Ст. 47 наведеного Закону (995_009) передбачено, що всі трасанти, акцептанти, індосанти і особи, які забезпечують авалем платіж за переказним векселем, є солідарно зобов'язаними перед держателем.

Як встановлено судом і вбачається з актів прийому векселів, емітованих ТОВ "DDD" і ДП "QQQ" вказані векселі були передані контрагентам позивача в рахунок забезпечення заборгованості. Наведене свідчить про те, що сторони зобов'язання не припинили, а лише вжили заходів до забезпечення заборгованості.

Відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) товари - це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Згідно з п. 1.19 ст. 1 цього Закону (334/94-ВР) бартер (товарний обмін) - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.1.31 ст. 1 вищезазначеного Закону (334/94-ВР) продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Підпунктом 4.1.1 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) передбачено, що валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення)) та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації). Датою збільшення валового доходу у разі здійснення бартерних операцій вважається будь-яка з подій, що сталася раніше; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку; або дата оприбуткування товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) об'єктом оподаткування є операції платників податків з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України. Підпунктом 7.3.4 пункту 7.3 статті 7 Закону (168/97-ВР) визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань під час здійснення бартерних (товарообмінних операцій) вважається будь-яка з подій, що настала раніше; або дата відвантаження платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, суд прийшов до правильного висновку, що здійснені позивачем господарські операції з ЗАТ "YYY" та ПП "ZZZ" по своїй суті не є бартерними, продаж векселів не здійснювався і угодами не передбачався, векселі емітовані ТОВ "DDD" та ДП "QQQ" були передані в рахунок забезпечення заборгованості, а тому у податкових органів були відсутні підстави визначати ПП "XXX" податкові зобов'язання по податку на прибуток і податку на додану вартість та застосувати фінансові санкції.

Враховуючи підставність заявлених позивачем вимог суд обґрунтовано визнав оспорювані податкові повідомлення-рішення недійсними.

Постановлені судові рішення відповідають нормам матеріального і процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ч-ському районі м. Н-ська залишити без задоволення, а постанову Н-ського апеляційного господарського суду від ХХ.06.2003 у справі № Х5 без змін.