ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.12.2002 Справа N 6/162
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого)
Вовка І.В.
Гончарука П. А.
за участю представників позивача: Александренко В.В. дов. № 103
від 18.03.2002 року, відповідача: Семенюка В.В. дов. № 842 від
11.12.2001 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Комунального підприємства по утриманню
житлового господарства Подільського району м. Києва на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2002 року
у справі № 6/162 за позовом Приватного підприємства Фірма
“Росса” до Державного комунального підприємства по утриманню
житлового господарства Подільського району м. Києва про
стягнення суми,
У С Т А Н О В И В:
У квітні 2002 року позивач звернувся до господарського суду м.
Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 6 528 105,
71 грн., посилаючись на те, що зазначені кошти за згодою
останнього були ним витрачені на поліпшення орендованого майна.
Рішенням господарського суду м. Києва від 03.06.2002 року в
позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
10.07.2002 року зазначене рішення суду першої інстанції
скасовано і, позовні вимоги задоволено.
У касаційній скарзі, відповідач вважає, що постанова
апеляційного суду прийнята з порушенням норм матеріального та
процесуального права і, тому повинна бути скасована, а рішення
суду першої інстанції залишене без змін.
У відзиві на касаційну скаргу, позивач виходить з того, що
постанова апеляційного суду відповідає вимогам матеріального та
процесуального права і, просить залишити її без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї,
суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
наступних підстав.
Як видно із матеріалів справи, що між Управлінням житлового
господарства Подільського райвиконкому м. Києва і кооперативним
науково-виробничим об’єднанням “Моноліт-88” було укладено
договір від 28.12.1988 року про оренду нежитлових приміщень в
будинках № № 60-а, 60-б, 60-в по вул. Воздвиженська м. Київ на
термін з 01.01.1989 року до 01.01.2010 року. Державним
комунальним підприємством по утриманню житла Подільському району
м. Києва і приватним підприємством “Фірма “Росса” було укладено
договір № 443 від 02.04.1998 року про оренду нежитлового
приміщення в будинку № 60 по вул. Воздвиженській м. Київ на
термін з 02.04.1998 року по 03.04.2013 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач, посилається на те, що
рішенням арбітражного суду м. Києва від 24.04.2001 року у справі
№ 3/251 розірвано договір оренди № 443 від 02.04.1998 року
укладений між ним та відповідачем і, він виселений з
орендованого приміщення, а зважаючи на те, що організаціями
правонаступником яких він є, з дозволу відповідача проведене
поліпшення орендованого майна, витрати пов’язані з цим
підлягають відшкодуванню з останнього.
Суд першої інстанції дійшов висновку проте, що у разі
відсутності дозволу відповідача на поліпшення орендованого
приміщення і, необумовленості права позивача на компенсацію
витрат пов’язаних з поліпшенням у договорі, підстав для
задоволення позову немає.
Однак, такий висновок суду зроблений на неповно з’ясованих
обставинах справи.
Так, судом не було належним чином з’ясовано, якими нормами
матеріального права регулюються спірні правовідносини з
урахуванням того, що позивачем зазначено період з 1989 року по
1995 рік, в який були понесені витрати на поліпшення
орендованого майна, та не досліджено питання, чи підлягають
компенсації зазначені витрати у разі відсутності такої умови в
договорі.
Також, суду, слід ретельніше з’ясувати питання проте, чи мала
місце згода відповідача на здійснення орендарем поліпшення
орендованого майна та навести цим обставинам належне
обґрунтування, враховуючи умови договору і вимоги норм
матеріального права.
Окрім цього, суд не звернув уваги на те, що предметом розгляду
господарського суду вже був спір між цими ж сторонами щодо
згаданого орендованого майна і, не дослідив прийнятих судових
рішень з урахуванням вимог ст. 35 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Разом з тим, суду належало з’ясувати і дослідити розрахунок
розміру позовних вимог та його обґрунтованість.
В той же час, апеляційний суд скасовуючи рішення суду першої
інстанції та задовольняючи позов помилково застосував до спірних
правовідносин Закон України “Про інвестиційну діяльність” і, не
врахував того, що зазначені правовідносини виникли між сторонами
із договорів оренди.
За таких обставин прийняті судові рішення підлягають скасуванню
з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-
9, ч. 1 ст. 111-10, 111-11, 111-12, Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Комунального підприємства по утриманню
житлового господарства Подільського району м. Києва задовольнити
частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
10.07.2002 року та рішення господарського суду м. Києва від
03.06.2002 року скасувати, і справу № 6/162 передати на новий
розгляд господарському суду м. Києва, в іншому складі суду.
Головуючий В.С. Перепічай
Судді І.В. Вовк
П. А. Гончарук