Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Божок B.C.

суддів : Хандуріна М.І., Черкащенка М.М.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу ТОВ "Компанія Агроінтер Холдинг"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.03.03 p.

у справі господарського суду Черкаської області

за позовом ТОВ "Компанія Агроінтер Холдинг", м. Київ

до ВАТ "Азот", м. Черкаси

про стягнення 916021,61 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача: Василенко В.В.- президент; А.А.А.- дов. від 28.05.03 p.; Б.Б.Б. - дов. від 28.05.03 p.

від відповідача: В.В.В. - дов. № 103/12 від 28.03.03 p.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 16.07.02 господарського суду Черкаської області позовні вимоги задоволені частково. Стягнено з ВАТ "Азот" на користь ТОВ "Компанія Агроінтер Холдинг" - 283735,20 грн. боргу; 4229,40 грн. -річні; 125978,42 грн. сума інфляційних; 1 700 грн. витрати по сплаті держмита; 118 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні решти частини позовних вимог у сумі 502078, 59 грн. відмовлено.

Постановою від 27.03.03 Київського апеляційного господарського суду рішення від 16.07.02 господарського суду Черкаської області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що між сторонами був укладений договір № 154-73, на виконання якого позивач передав відповідачу товар на загальну суму 538252,10 грн. з відстрочкою оплати - 30 днів з дати відвантаження товару. На день розгляду справи в господарських судах заборгованість відповідача перед позивачем становила 283735,20 грн. боргу, 4229,40 грн. річних, 125978,42 грн. інфляційні витрати.

Не погоджуючись з судовими рішеннями ТОВ "Компанія Агроінтер Холдинг" звернулось у Вищий господарський суд України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що господарським судами порушені та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Київський апеляційний господарський суд не перевіривши рішення господарського суду в повному обсязі викривив обставини справи які мають принципове значення для прийняття рішення, що є порушенням ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Господарськими судами також порушені вимоги частин 1, 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , оскільки доводи позивача відносно строків позовної давності в 4 роки не розглядалися. Судом апеляційної інстанції не були застосовані норми Конвенції "Про позовну давність міжнародній купівлі-продажу товарів" (995_002) підписаній 14.06.74, які відмінні від законодавства України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, що є порушенням ч. З ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що ТОВ "Компанія Агроінтер Холдинг" та ВАТ "Азот" 23.02.99 уклали договір № 154-73, відповідно до умов якого позивач поставив відповідачу товар згідно специфікації за накладними №3/06 від 05.03.99 та № 04/27 від 27.04.99 на загальну суму 538252,10 грн.

Однак, господарським судом не витребувано від сторін акту взаєморозрахунків, який би підтверджував наявність боргу у відповідача та його розмір.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що покупець проводить розрахунок на протязі 30 днів з дати відвантаження партії товару.

Враховуючи , що термін позовної давності для позивача з поставки за накладною № 03/06 від 05.03.99 розпочався з 05.04.99, тобто з часу коли позивач мав отримати кошти, але не отримав і таким чином дізнався про порушення свого права, тому колегія суддів вважає, що господарські суди правомірно дійшли висновку, щодо пропущення позивачем строку позовної давності без поважних причин і тому в цій частині позову відмовлено.

Але, господарськими судами в судових рішеннях не дана оцінка тому чи розповсюджуються норми Конвенції "Про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів" (995_002) підписаній 14.06.74 на умови договору № 154-73 укладеного 23.02.99 між ВАТ "Азот" та ТОВ "Компанія Агроінтер Холдинг".

В преамбулі вищевказаного договору № 154-73 від 23.02.99 вказано, що Компанія Агроінтер Холдинг при укладанні договору діє на підставі Статуту та Інвестиційного контракту "Про виробничу, постачальницьку та збутову кооперацію" № 70122/1-18 від 05.02.97, укладеною між ТОВ "Компанія Агроінтер Холдинг" (Україна), фірмою "SAVOY Corporation Ltd" (Ірландія), фірмою "AV Habeas Corpus Co" (США) та ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна" (Україна).

Відповідно до п.п 2.2.4 інвестиційного контракту позивач є координатором фінансової і господарської діяльності, а також на нього покладалось ведення спільних справ сторін. За твердженням відповідача інвестиційним рахунком, який відкривався спеціально під інвестиційний контракт, був рахунок № 26005039701 АК "Торгово-промисловий банк" м. Києва, однак, у позовній заяві позивач просив стягнути суму заборгованості на рахунок № 26007301001340 в АКБ "Трансбанк" м. Києва, тобто на інший чим передбачений договором.

Отже, виникли суперечності при яких позивач як один із учасників інвестиційного договору порушив умови цього договору, що не було предметом дослідження при розгляді даної справи в господарських судах.

Також не було предметом дослідження те, чи позивач мав повноваження самостійно діяти від імені всіх учасників інвестиційного контракту, тобто чи був належним позивачем.

Таким чином господарськими судами неповно з'ясовані обставини справи, що є підставою для скасування рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи принагідне повно та всебічно вияснити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову від 27.03.03 p. Київського апеляційного господарського суду та рішення від 16.07.02 p. господарського суду Черкаської області зі справи № 04-06/2557 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.