Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Божок В.С,

суддів : Хандуріна М.І.,

Черкащенка М.М.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційні скарги ВАТ "Рожищенське РТП", м. Рожище Волинської області

на рішення господарського суду Волинської області

від 09.06.03 p.

за позовом 1) приватного підприємства "Ліспромсервіс", м. Рожище

2) ТОВ "Рожище-Альянс", м. Рожище

до Рожищенської міської Ради, м. Рожище

про встановлення земельного сервітуту

в судовому засіданні взяли участь представники :

від ВАТ "Рожищенське РТП" А.А.А.- дов. від 17.07.03 p.

від позивачів: не з'явилися

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 09.06.03 господарського суду Волинської області позовні вимоги задоволені частково. Встановлено постійний земельний сервітут за ПП "Ліспромсервіс" та ТОВ "Рожище-Альянс" стосовно земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Рожище, вул. Г.Мазепи, 24 з метою закріплення права проходу, проїзду на транспортному засобі за наявним шляхом для обслуговування ПП "Ліспромсервіс" та ТОВ "Рожище-Альянс" своїх земельних ділянок.

Рішення мотивовано тим, що відповідно до ст. 98 Земельного кодексу України (2768-14) , право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, право володіння, користування та розпорядження нею. Статтею 100 Земельного кодексу України (2768-14) передбачено, що власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Волинської області ВАТ "Рожищенське РТП" звернулось у Вищий господарський суд України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що судом порушено ст. 27 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , якою передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Оскільки, оскаржуване рішення зачіпає права і охоронювані законом інтереси ВАТ "Рожищенське РТП", а останній не знав але повинен був знати про факт розгляду такої справи, господарський суд зобов'язаний був винести ухвалу про залучення його до участі у справі. Однак, відповідної ухвали не було винесено.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Рожищенська міська Рада 28.09.02 на підставі рішень № 216 від 12.06.02 та 3/6 від 23.07.02 уклала договори купівлі-продажу земельних ділянок з ТОВ "Рожище-Альянс" та ПП "Ліспромсервіс", розміром 0,6344га та 0, 6875 га (відповідно), розташованих у м. Рожище, вул. Г. Мазепи 24А і 24Б.

Умовами договорів купівлі-продажу передбачено що розрахунки за придбання земельних ділянок здійснюються з розстроченням платежів. Остаточна вартість повинна бути сплачена не пізніше 01.11.02. Право власності на придбану земельну ділянку виникає у покупця з моменту повного розрахунку за договором купівлі-продажу земельної ділянки.

Однак, при розгляді справи у господарському суді Волинської області не було предметом дослідження те, що 28.01.03 Рожищенська міська Рада також уклала договір купівлі-продажу земельної ділянки розміром 69661 кв.м., розташованої за адресою м. Рожище, вул. Г.Мазепи 24 з ВАТ "Рожищенське РТП". За твердженням ВАТ "Рожищенське РТП" він є землекористувачем земельної ділянки розміром 7, 71га розташованої за адресою: м. Рожище, вул. Г.Мазепи 24, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею за № 104 від 24.12.95 виданого відповідно до рішення Рожищенської міської Ради від 14.12.95 за № 5/6.

Те, що раніше земельні ділянки на вулиці Г.Мазепи 24, 24А, 24Б були єдиною земельною ділянкою на якій був розташований цілісний майновий комплекс підтверджується також позовною заявою де позивачі стверджують, що після поділу цілісного майнового комплексу в процесі приватизації та подальшому відчуженні об'єктів нерухомості, цим об'єктам присвоєні нові поштові адреси: вул. Г.Мазепи 24, 24А, 24Б. З вищевказаного випливає, що землекористувачем залишилося ВАТ "Рожищенське РТП"

Отже, господарський суд Волинської області прийняв рішення, яке стосується прав і обов'язків особи, яка не була залучена до участі у справі, що є підставою для скасування рішення у відповідності до ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України (2768-14) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Господарським судом Волинської області не враховано, що ст. 98 Земельного кодексу України (2768-14) встановлено що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки на підставі ст. 100 Земельного кодексу України (2768-14) має право вимагати лише власник або землекористувач.

Однак, господарським судом не дано правової оцінки тому чи мали право ПП "Ліспромсервіс" та ТОВ "Рожище-Альянс" звертатися з позовом про встановлення земельного сервітуту, оскільки на період звернення до господарського суду з позовом вони не вступили у право володіння земельними ділянками за умовами договору.

Таке право вони набувають лише після повної оплати земельних ділянок. Власником в даному випадку залишається Рожищенська міська Рада. При розгляді справи в господарському суді також не було предметом дослідження те, чи були порушені їхні права, як власників чи землекористувачів при таких обставинах, враховуючи, що відповідно до чинного законодавства України вони ще не набули прав власників на земельні ділянки.

Таким чином господарським судом неповно з'ясовані обставини справи, що є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити.

Рішення від 09.06.03 p. господарського суду Волинської області зі справи № 7/96-36 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Волинської області.