Спір про розірвання договору фінансового лізингу і повернення бази відпочинку - Матеріали постанови ВГСУ 02/627-1

за участю представника товариства з обмеженою відповідальністю фірма "XXX" - присутній, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу цього товариства

на постанову від ХХ квітня 2003 року Н-ського апеляційного

господарського суду

у справі № Х1

за позовом закритого акціонерного товариства "YYY"

до товариства з обмеженою відповідальністю фірма "XXX"

про розірвання договору фінансового лізингу і повернення бази відпочинку

та зустрічним

позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма "XXX"

до закритого акціонерного товариства "YYY"

про визнання частково недійсним договору та спонукання до приведення його у відповідність з Законом України "Про лізинг" (723/97-ВР)

Рішенням від ХХ жовтня 2002 року господарського суду Н-ської області (суддя А.А.А.) в задоволенні первісного позову відмовлено з мотивів відсутності підстав для розірвання договору фінансового лізингу і задоволено зустрічний позов з визнанням недійсними пунктів 2.1, 6.1, 7.1, і 8.2 договору фінансового лізингу від ХХ листопада 2000 року № Х5 і зобов'язано сторони привести умови договору, які викладені в цих пунктах, у відповідність до вимог Закону України "Про лізинг" (723/97-ВР) .

Постановою від ХХ квітня 2003 року Н-ського апеляційного господарського суду рішення у справі скасовано, позов задоволено з визнанням договору фінансового лізингу від ХХ листопада 2000 року № Х5 недійсним на підставі статті 48 Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) та відмовою в задоволені зустрічного позову.

Постанова мотивована тим, що викладені контрагентами умови в пунктах 2.1, 6.1, 7.1, і 8.2 є суттєвими для даного виду угод, а тому їх недійсність обумовлює визнання договору недійсним в цілому.

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "XXX" вважає, що суд апеляційної інстанції припустився порушень статей 124 і 129 Конституції України (254к/96-ВР) , статті 101 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) і просить постанову від ХХ квітня 2003 року Н-ського апеляційного господарського суду у справі № Х1 скасувати, а рішення у справі залишити без змін.

Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте закрите акціонерне товариство "YYY" право на подання відзиву на касаційну скаргу не використало і його представник в судове засідання не з'явився.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представника сторони та перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, і з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірми "XXX" задовольнити з таких підстав.

Закрите акціонерне товариство "YYY" подало позов про розірвання в судовому порядку договору фінансового лізингу від ХХ листопада 2000 року № Х5 з підстав неналежного виконання його умов контрагентом, а товариство з обмеженою відповідальністю фірма "XXX" подало зустрічний позов про спонукання привести пункти 2.1, 6.2, 7.1, 8.2, спірного договору у відповідність до умов Закону України "Про лізинг" (723/97-ВР) .

В подальшому позивач за первісним позовом змінив предмет та підставу позову - визнати договір фінансового лізингу від ХХ листопада 2000 року № Х5 недійсним, оскільки він не відповідає чинному законодавству.

Місцевий господарський суд визнав, що підстави для визнання договору недійсним в цілому відсутні, визнавши його недійсним лише в частині, а саме пункти 2.1, 6.2, 7.1, 8.2, та зобов'язав сторони привести ці умови у відповідають до приписів Закону України "Про лізинг" (723/97-ВР) .

Здійснюючи перегляд судового рішення в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що допущені контрагентами під час укладання угоди порушення мають тягнути за собою наслідки у вигляді визнання її недійсною.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку Н-ський апеляційний господарський суду вийшов за межі власних повноважень: за змістом статті 101 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Позивачем за первісним позовом були заявлені вимоги про розірвання в судовому порядку договору фінансового лізингу від ХХ листопада 2000 року № Х5 з підстав з неналежного виконання його умов товариством з обмеженою відповідальністю фірма "XXX".

В подальшому позивач змінив як підставу так і предмет позову - визнати договір фінансового лізингу недійсним, оскільки його умови не відповідають закону.

Зазначена вимога не узгоджується з вимогами статті 22 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , яка не надає права позивачу одночасно змінювати предмет і підставу позову, а тому зазначена вимога не могла бути предметом розгляду в суді першої інстанції а отже і в апеляційному суді.

Також суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що відповідно до судових рішень від ХХ червня 2001 року у справі № Х0 арбітражного суду Н-ської області та від ХХ лютого 2002 року у справі № Х6 господарського суду Н-ської області на підставі оспорюваного договору фінансового лізингу з товариства з обмеженою відповідальністю фірма "XXX" на користь закритого акціонерного товариства "YYY" стягнені відповідні суми в рахунок сплати лізингових платежів.

Крім того, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи нове рішення у даній справі, в порушення частини другої статті 48 Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) , не застосував наслідків визнання угоди недійсною, що також є підставою для скасування постанови цього суду.

Зазначені порушення в силу статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції.

За таких обставин, касаційна інстанція вважає, що висновки місцевого господарського суду відповідають обставинам справи і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірми "XXX" задовольнити

Постанову від ХХ квітня 2003 року Н-ського апеляційного господарського суду у справі № Х1 скасувати, а рішення від ХХ жовтня 2002 року господарського суду Н-ської області залишити в силі.

Зупинення виконання постанови від ХХ квітня 2003 року Н-ського апеляційного господарського суду скасувати.