Спір про стягнення заборгованості за договором оренди, 3 % річних та збитків від інфляції - Матеріали рішення 02/246

Рішенням господарського суду Львівської області від ХХ.02.-ХХ.02.2003р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від ХХ.04.2003р., позовні вимоги приватного підприємства (ПП) "ХХХ" до виробничо-торгівельної фірми (ВТФ) "УУУ" про стягнення 1799,98 грн., у тому числі 1566,0 боргу; 31,14 грн. - 3% річних; 39,21 грн. - збитків від інфляції; 163,63 грн. адвокатських послуг, задоволене.

Вирішуючи даний спір по суті, судами двох інстанцій встановлено, що відповідно до договору оренди №3 від ХХ.05.2000р., укладеного сторонами у даній справі, відповідач - ВТФ "УУУ" взяв в оренду на строк до ХХ.05.2001р. автомобіль марки ГАЗ - 33610, 1993 р.в.,.

Згідно п.5.1. договору оренди, орендна плата встановлюється у розмірі 120,0 грн. в місяць і у відповідності до п.5.2. цього ж договору, повинна сплачуватися щоквартально, не пізніше 5-го числа наступного за кварталом місяця. Передача автомобіля в оренду повинна здійснюватися за відповідним актом передачі (п.3.2, договору), а його повернення орендодавцю здійснюватися по закінченню терміну оренди, про що сторони повинні скласти відповідний акт (п.п.8.1., 8.2.).

Вказаний автомобіль було передано відповідачу ХХ.07.2000р. за актом прийому-передачі в оренду автотранспортного засобу (а.с.24), підписаним повноважними представниками сторін, та повернутий позивачу за актом здачі-приймання автомобіля ХХ.08.2002р.(а.с.25). За встановлених обставин, керуючись ст.ст.256, 260, 265 Цивільного кодексу (ЦК) України (1540-06) , суди двох інстанцій дійшли висновку про те, що зазначений договір оренди був продовжений на невизначений термін, оскільки об'єкт оренди після закінчення терміну дії названого договору оренди не був повернутий, а доказів, які б свідчили про те, що відповідач намагався вжити заходів щодо повернення цього автомобіля ним не надано.

Не погоджуючись з рішенням та постановою у даній справі, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить суд скасувати вказані судові акти та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПП "ХХХ".

У своїй касаційній скарзі скаржник посилається на неправильне застосування судами двох інстанцій ст.260 ЦК України (1540-06) , оскільки факт користування автомобілем ними не встановлений.

Скаржник вважає, що названою нормою передбачені дві умови, при дотриманні яких, договір майнового найму може бути поновленим на невизначений строк, а саме: за умови продовження користування майном після закінчення строку договору та відсутності заперечень з боку наймодавця.

Позивач надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу відповідача і просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від ХХ.04.2003 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення з мотивів, викладених у відзиві.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

В силу ст. 260 ЦК України (1540-06) в разі продовження користування майном після закінчення строку договору при відсутності заперечень з боку наймодавця договір вважається поновленим на невизначений строк і кожна з сторін вправі в будь-який час відмовитись від договору, попередивши про це другу сторону за один місяць.

Отже, підставою для припинення договору є закінчення строку дії договору при умові, якщо наймодавець зажадає повернення йому майна. За відсутності такої вимоги договір не припиняється. При цьому, законодавець не ставить поновлення договору в залежність від того, користується орендар орендованим майном чи ні.

Відповідно до пунктів 8.1. та 8.2. договору оренди, автомобіль повинен бути повернений орендодавцю по закінченню строку оренду за п.4 договору (до ХХ.05.2001р.) у справному стані з урахуванням нормального зносу, що виник у період експлуатації. Повернення автомобіля відбувається за актом.

Судами двох інстанцій встановлено, що після закінчення строку оренди ХХ.05.2001р. і до ХХ.08.2002р. орендодавець не вимагав повернення орендованого майна, а орендар, в свою чергу, не відмовився від договору, і орендований автомобіль не повернув.

За таких обставин, та враховуючи вимоги ст.34 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України (1798-12) , якою передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, колегія суддів погоджується з висновком судів двох інстанції про те, що дія договору оренди № 3 від ХХ.05.2000р. припинилися з моменту повернення відповідачем орендованого майна в порядку, передбаченому п.8.2. договору, тобто з ХХ.08.2002р., що підтверджується належним доказом - актом здачі-приймання.

Судами двох інстанцій встановлено, що за період оренди автомобіля з липня 2000 р. по серпень 2002 р. у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по орендній платі в сумі 1566,0 грн.

В силу ст.ст.161, 162 ЦК України (1540-06) зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

3 огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суди першої та другої інстанцій мали правові підстави для задоволення позовних вимог, тому підстав для скасування судових актів у даній справі не має.

Враховуючи викладене, та керуючись ст.ст. 111-5 , 111-7 , 111-9 - 111-11 ГПК України (1798-12) , колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу виробничо-торгівельної фірми "УУУ" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від ХХ.04.2003 р. у справі № 000 - без змін.