Спір про застосування і стягнення штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) і пені за порушення податкового законодавства в сфері спрощеного оподаткування - Матеріали постанови ВГСУ 01/555-1

Рішенням господарського суду міста Н-ська від ХХ.03.03 р. (а.с. 121-123) позов задоволено частково. Рішення державної податкової інспекції у Ч-ському районі м. Н-ська № Х3 від ХХ.11.01 р. про застосування і стягнення штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) і пені за порушення податкового законодавства до приватного підприємства "ХХХ" на загальну суму 204025,21 грн. в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 120328,43 грн. і штрафних санкцій в сумі 30082,13 грн., а всього по податку на додану вартість в сумі 150410,56 грн. визнано недійсним. В решті позову відмовлено.

Н-ський апеляційний господарський суд своєю постановою від ХХ.06.2003 р.(а.с. 157-159) рішення суду скасував і в позові відмовив повністю.

Вищий господарський суд України перевірив доводи касаційної скарги, матеріали справи, заслухав представників сторін, проаналізувавши податкове законодавство,

За результатами податкової документальної перевірки приватного підприємства "ХХХ" з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з ХХ.01.99 р. по ХХ.12.99 р. відповідачем прийнято ХХ.11.01 р. рішення № Х3 про застосування і стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів.

В бюджет і державні цільові фонди донараховано:

- єдиного податку -42891,72 грн.

- штрафних санкцій - 10722,93 грн.

- податку на додану вартість -120328,43 грн.

- штрафних санкцій - 204025,21 грн.

В ході перевірки податковою інспекцією встановлено, що приватне підприємство "ХХХ" здійснювало діяльність по спрощеній системі оподаткування, обліку і звітності по ставці єдиного податку в розмірі 6 відсотків.

Перевірка інспекцією проводилась на підставі виписки КБ "SSS" про рух грошових коштів у зв'язку з тим, що частина первинних звітних документів була викрадена, а частина втрачена.

Відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) (в редакції Указу Президента України від 28.06.99 р. № 746/99 (746/99) , що набрав чинності з 14.08.99 р.) визначено, що виручкою від реалізації продукції, товарів (робіт, послуг) є сума, фактично отримана суб'єктом підприємництва на розрахунковий рахунок, або в касу.

Відповідно до банківської виписки виручка приватного підприємства "ХХХ" від реалізації товарів (робіт, послуг) за 1999 рік склала 725489,93 грн.

Податку необхідно сплатити 43529,39 грн., а сплачено 637,68 грн. Оскільки розрахунковий рахунок № Х2 в КБ "SSS", на який надходила в 1999 році виручка від реалізації свідчить про значно більші надходження, суд зробив вірний висновок про сплату податку менше 6% ставки.

В цій частині рішення державної податкової інспекції відповідає вимогам п.п. 17.1.3. пункту 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" (2181-14) . Суд вмотивував, чому одні докази ним приймаються, інші - відхиляються і підставно дійшов до висновку, за таких обставин, про неправомірність дій податкової інспекції в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 120328,43 грн. і стягнення з приватного підприємства "ХХХ" штрафних санкцій в сумі 30 082,13 грн.

Суд виходив з наступного. Згідно п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) суб'єктом оподаткування є операції платника податку продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, враховуючи операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) і операції з передачі права власності на об'єкти застави.

Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів, відповідно до п. 7.3.1 ст. 7.3 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій: або дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку, як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, або дата їх оподаткування в касі платника податку - в разі продажу товарів (послуг) за готівку. При відсутності таких даних - дата інкасації готівки, дата відвантаження товару (для робіт, послуг) - дата оформленого належним чином документу, який засвідчує цю подію.

Застосовуючи до позивача штрафні санкції, податкова інспекція не встановила жодного із перерахованих моментів із-за відсутності первинних облікових (бухгалтерських, банківських) документів. Наявна була лише довідка банку про рух коштів. Враховувався розмір виручки (інкасації) без врахування витратної частини.

Законодавство, зокрема п. 7.7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) визначає суму податку, яка підлягає до сплати в бюджет, або відшкодування з бюджету, як різницю між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду.

Податкові накладні, які б підтвердили витрати позивача, книги обліку придбання товару і його продажу у позивача були викрадені, тому податкова інспекція не могла визначити зазначену вище різницю. Пункт 3 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) надає право податковій інспекції визначати оподатковуваний прибуток лише на підставі документів, які свідчать про отримані прибутки, лише в разі їх ненадання при перевірці. Позивач надати їх не міг в силу об'єктивних причин - викрадання. За цим фактом порушена кримінальна справа Ч-ським РВ УМВС України м. Н-ська.

Податкова інспекція довільно нарахувала суму заниження позивачем податку на додану вартість, що суперечить вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

За таких обставин висновки апеляційного суду є помилковими і постанова від ХХ.06.03 р. у цій справі підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 17 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" (2181-14) , ст. 3,7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) та керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 6 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10 , ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного підприємства "ХХХ" від ХХ.06.03 р. у справі № Х1 господарського суду міста Н-ська задовольнити.

2. Постанову Н-ського апеляційного господарського суду від ХХ.06.2003 р. у зазначеній справі скасувати, рішення господарського суду міста Н-ська від ХХ.03.03 р. - залишити без змін.