Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державного підприємства "ХХХ", м. Київ

на рішення від ХХ.05.2003

у справі № 000 господарського суду Донецької області

за позовом Державного підприємства "ХХХ", м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства "УУУ", м. Єнакієво

про стягнення 1 157285,79грн.

за участю представників сторін:

від позивача - присутні

від відповідача - присутні

Рішенням господарського суду від ХХ.05.2003 державному підприємству "ХХХ" відмовлено у задоволенні позову до відкритого акціонерного товариства "УУУ" про стягнення 1 157285,79грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що за умовами договору № 8 від ХХ.06.99 та додаткових угод до нього вартість електроенергії визначена сторонами з врахуванням нульової ставки ПДВ.

Відповідно до ст.162 ЦК України (1540-06) одностороння зміна умов договору не допускається за винятком випадків, передбачених законом.

Позивачем, зазначає суд, не надано доказів узгодження сторонами умови щодо сплати відповідачем податку на додану вартість.

Оскаржуючи рішення господарського суду, НАЕК "ХХХ" просить рішення господарського суду скасувати, позовні вимоги задовольнити, посилаючись на те, що судом неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема порушено п.1.19 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , п.6.1.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , ст.ст. 161,162 ЦК України (1540-06) .

Порушення зазначених правових норм, на думку скаржника, полягає в тому, що суд стверджує про відсутність заборгованості відповідача перед позивачем, не надаючи правової оцінки аргументам позивача щодо донарахування ПДВ на підставі бартерної природи господарських операцій по вексельних розрахунках за електроенергію.

Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачаться, що за отриману у вересні 1999р. електроенергію за згодою сторін ВАТ "УУУ" розрахувався з постачальником електроенергії власними векселями на суму 7849598,73 грн. (акт приймання-передачі векселів від ХХ.09.99, а.с.19).

За електроенергію, отриману у жовтні-грудні 1999р., ВАТ "УУУ" розрахувався власними векселями, про що свідчить акт приймання-передачі № 3 від ХХ.12.99, за яким НАЕК "ХХХ" отримав 6 векселів на суму 8148872,60 грн. та акт приймання-передачі за № 1 від ХХ.01.2000, за яким НАЕК "УУУ" передано 9 векселів на суму 8597830,77 грн.

НАЕК "ХХХ" та ВАТ "УУУ" 14.06.99 укладено договір на постачання електроенергії.

Згідно пункту 3 договору (Порядок розрахунків) та додатків до угоди ціна електроенергії визначена з врахуванням нульової ставки ПДВ, що відповідає вимогам ст.11 п.11.6 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Пунктом 3.5 угоди передбачено, що розрахунки за електроенергію здійснюються грошовими коштами, а за згодою сторін можливі інші форми розрахунків, що не суперечать чинному законодавству. Тобто зазначена угода передбачає альтернативну форму розрахунків як грошовими коштами, так і інші засоби розрахунків.

В актах приймання-передачі векселів від ХХ.09.99, ХХ.11.99, ХХ.01.2000 зазначено, що свої боргові зобов'язання, які виникли на підставі цієї угоди, боржник виконав у відповідному розмірі.

Пунктом 11.6 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) встановлено, що до 1 січня 2001р. діють положення цього Закону, що стосуються встановлення нульової ставки податку на додану вартість з продажу електроенергії.

Відповідно до п.1.19 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) бартер (товарний обмін) є господарською операцією, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачає зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 1 ст.21 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" (1201-12) вексель - це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до пункту 13 Інструкції № 7 Національного банку України "Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України", затвердженої постановою правління Національного банку України від 29.03.01 № 135 (z0368-01) , у здійсненні розрахунків може застосовуватися, зокрема, вексельна форма останніх.

Матеріалами справи встановлено, що у вказаних операціях вексель виконував функцію розрахункового документа, позивач отримав векселі в оплату за поставлену електроенергію, а тому зазначена операція не є бартерною і не оподатковується податком на додану вартість.

Керуючись cт.ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від ХХ.05.03 без змін.