Про зобов'язання районної державної адміністрації не чинити перешкоди у здійсненні будівельних робіт згідно умов інвестиційного контракту - Матеріали постанови ВГСУ 10/044

В березні 2003 року приватне підприємство "ХХХ" пред'явило в суді позов до А-я районної у місті Києві державної адміністрації яким просило зобов'язати відповідача не чинити будь-яких перешкод у здійсненні будівельних робіт згідно умов інвестиційного контракту N ХХ4 від ХХ.04.2001 р.

В обгрунтування своїх вимог вказав, що ХХ.04.2001 між ним та Б-я районною державною адміністрацією м. Києва було укладено інвестиційний контракт N ХХ4 на реконструкцію горища житлового будинку N ХХ по вулиці В-я в м. Києві. На виконання контракту ним отримано усі необхідні дозволи для здійснення ремонтно-будівельних робіт, здійснено платежі на суму 546523, 52 грн. Проведення реконструкції погоджено з співвласниками та мешканцями будинку.

Рішенням господарського суду м. Києва від ХХ.04.2003 позов задоволено.

Задовольняючи позов господарський суд виходив з того, що відповідач є правонаступником Б-я районної державної адміністрації у м. Києві. Позивач погодив реконструкцію будинку з мешканцями та співвласниками ОСББ "YYY".

Питання щодо надбудови мансард та житлових поверхів повинно виходити з того, що проведення містобудівної діяльності не потребує погодження з кожним власником квартири окремого багатоквартирного будинку. Дозвіл мають право надавати виключно державні органи та спеціалізовані служби незалежно від форми власності будинку.

В касаційній скарзі А-я районна у місті Києві державна адміністрація просить рішення скасувати, посилаючись на порушення господарським судом ст. ст. 64, 87 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , а саме: не надіслання ухвал про порушення провадження у справі, відкладення у слуханні, рішення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України N 11 від 29.12.1976 із змінами "Про судове рішення" (v0011700-76) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до них правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте рішення постановлене господарським судом ХХ.04.2003 вимогам про законність і обгрунтованість не відповідає.

Господарським судом не з'ясовано чітко вимоги позивача, а саме позов приватне підприємство "ХХХ" пред'явило до А-я районної у м. Києві державної адміністрації про спонукання до виконання дії. Дані вимоги виникають із адміністративно-правових відносин і розглядаються як спір про законність дій органу виконавчої влади, відповідність їх Конституції (254к/96-ВР) , законам та іншим нормативно-правовим актам.

Невиконання вимог договору розглядається в порядку позовного провадження.

Задовольняючи позов, господарський суд м. Києва зобов'язав відповідача не чинити будь-яких перешкод у здійсненні будівельних робіт приватним підприємством "ХХХ" згідно умов інвестиційного контракту N ХХ4 від ХХ.04.2001.

Проте в рішенні не наведено, які перешкоди і в чому чинить відповідач згідно умов інвестиційного контракту.

Нечіткість резолютивної частини рішення робить неможливим його виконання.

Протоколом наради А-я районної у м. Києві державної адміністрації від ХХ. 10. 2002 (а. с.30 - 31) зупинені будівельні роботи з ХХ. 10. 2002 з надбудови аттикового та мансардного поверхів у житловому будинку за адресою: вул. В-я, ХХ у зв'язку з недосягненням згоди мешканців будинку, які приватизували квартири. Відповідно до п. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку. Допоміжні приміщення передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Згідно ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (2866-14) допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Надбудова аттикового та мансардних поверхів здійснюється на горищі будинку N ХХ по вул. В-я в м. Києві.

Враховуючи викладене, суду необхідно з'ясувати, чи підвідомчій цей спір господарському суду якщо він впливає на права та обов'язки фізичних осіб, що саме виходячи з інтересів фізичних осіб і було припинено надбудову.

З пояснень представників позивача в касаційній інстанції з'ясовано, що власниками будинку N ХХ по вул. В-я в м. Києві пред'явлено позов до А-я районного суду м. Києва про визнання недійсним інвестиційного договору на реконструкцію горища.

У зв'язку з тим, що в порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) суд неповно з'ясував обставини справи, допустив вищенаведені порушення, постановлене рішення підлягає скасуванню.

При новому розгляді справи суду необхідно більш ретельно з'ясувати вимоги позивача, заперечення відповідача і вирішивши спір у відповідності з вимогами закону і обставинами справи.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу А-я районної у місті Києві державної адміністрації задовольнити.

Рішення господарського суду м. Києва від ХХ. 04. 2003 скасувати, справу N Х/Х2 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.